Рішення № 57747221, 16.05.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Орлов І.В.

Справа № 420/2579/15-ц

Провадження № 22ц/782/344/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Орлова І.В.,

суддів Авалян Н.М., Луганської В.М.,

за участю секретаря: Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 29 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

10 вересня 2015 року представник Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Банк або Позивач) звернувся до ОСОБА_2 (далі Відповідач-1) та ОСОБА_3 (далі Відповідач-2) із зазначеним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що 09 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк Камбіо» як кредитором та ОСОБА_2 як позичальником, було укладено Генеральну кредитну угоду № 2ф-2013/980 терміном дії до 06 жовтня 2016 року (далі ГКУ від 09.10.2013 року). За умовами ГКУ від 09.10.2013 року ПАТ «Банк Камбіо» зобовязувалося надати Відповідачу-1 кредитні кошти в порядку та і умовах, визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах по них, укладених в межах цієї Угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за кредитами, наданими в межах даної, не повинен перевищувати 800.000,00 гривень (п.1.1,1.2).

09 жовтня 2013 в рамках Генеральної угоди між ПАТ «Банк Камбіо» як кредитором та ОСОБА_2Є як позичальником, укладено Кредитний договір№ 2ф-2013/980/1, а згодом - 29 листопада 2013 року Додаткову угоду до зазначеного кредитного договору.

Відповідно з умовами Кредитного договору від 09.10.2013 року та положеннями Додаткової угоди від 29.11.2013 року за програмою кредитування «Під заставу нерухомості», Банк надав Відповідачу - 1 кредит в розмірі 800.000,00 гривень строком до 08 жовтня 2014 року зі сплатою 24,00 % річних за користування ним (стаття 1 Додаткової угоди).

09 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк Камбіо» як кредитором, ОСОБА_2 як боржником, та ОСОБА_3 як поручителем був укладений Договір поруки. За умовами цього договору Відповідач - 2 поручився перед Позивачем за виконання обовязків Відповідача-1 перед Банком за ГКУ від 09.10.2013 року (пункт 1 Договору поруки).

ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.07.2015 року виникла заборгованість за Кредитним договором у розмірі 799.684,73 гривень, яка складається: заборгованість за кредитом 624.653,65 гривень; проценти за користування кредитними коштами за період з 05.06.2014 року по 31.07.2015 року 175.031,08 гривень. Посилаючись на вимоги статей 525, 526, 530, 533, 534, 546 ЦК України, Позивач просив у солідарному порядку стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитну заборгованість у вищезазначеному розмірі.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 29 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Банк Камбіо», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив: рішення суду від 29 лютого 2016 року скасувати; позов задовольнити; стягнути з відповідачів суму заборгованості за Кредитним договором № 2ф-2013/980/1 від 09.10.2013 року, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди від 09.10.2013 року у розмірі 799.684,73 гривень та судові витрати.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Визнаючи безпідставними вимоги Позивача про стягнення кредитної заборгованості з позичальника ОСОБА_2, суд виходив з того, що ПАТ «Банк Камбіо» не надсилав та довів неможливість надіслання на адресу Відповідача-1 письмової вимоги, обовязковість та порядок спрямування якої встановлювалася пунктами 16.4, 17.5 Кредитного договору. При цьому суд зазначив, що надіслання такої письмової вимоги прямо випливає з умов укладених сторонами договорів і є обовязком кредитора - ПАТ «Банк Камбіо».

Відмову у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з поручителя - ОСОБА_3, суд, посилаючись на приписи статті 559 ЦК України, обґрунтував висновком про припинення поруки, оскільки шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання сплинули 08.04.2015 року, а один рік з моменту укладення договору поруки відповідно 09.10.2014 року. При цьому суд виходив з того, що порядок сплати, строки сплати і термін виконання основного зобовязання передбачені саме кредитними договорами, укладеними на підставі Генеральної угоди.

Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

Так, судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 09 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк Камбіо» як кредитором та ОСОБА_2 як позичальником, було укладено Генеральну кредитну угоду № 2ф-2013/980 терміном дії до 06 жовтня 2016 року. Банк зобовязувався надати Відповідачу-1 кредитні кошти в порядку та і умовах, визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах по них, укладених в межах цієї Угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за кредитами, наданими в межах даної, не повинен перевищувати 800.000,00 гривень (а.с.12-17).

09 жовтня 2013 в рамках ГКУ між ПАТ «Банк Камбіо» як кредитором та ОСОБА_2Є як позичальником, укладено Кредитний договір№ 2ф-2013/980/1 (далі Кредитний договір від 09.10.2013 року), а згодом - 29 листопада 2013 року Додаткову угоду до зазначеного Кредитного договору. Відповідно з умовами Кредитного договору від 09.10.2013 року та положеннями Додаткової угоди від 29.11.2013 року за програмою кредитування «Під заставу нерухомості», Банк надав Відповідачу-1 кредит в розмірі 800.000,00 гривень строком до 08 жовтня 2014 року зі сплатою 24,00 % річних за користування ним (а. с. 18-31; 32-46).

Статтею 16 «Відповідальність сторін» Кредитного договору від 09.10.2013 року визначено, що « за фактом невиконання або неналежного виконання позичальником грошових зобовязань за цим договором кредитор надсилає позичальникуписьмову вимогу про усунення відповідного порушення протягом одного місяця з моменту отримання позичальником цієї вимоги. Невиконанняпозичальником вимоги кредиторапротягом встановленого строкує підставою для зверненнястягнення на предмет іпотеки/предмет застави та предявлення вимогидо поручителявідповідно до умов договорів забезпечення» (пункт 16.4).

Статтею 17 (Заключні положення) Кредитного договору від 09.10.2013 року сторони визначили, що « повідомлення та інша кореспонденція між ними за цим договором здійснюютьсяу письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів та/або вручення відповідних документів під особистий розпис іншої сторони, крім повідомлень, які здійснюються кредитором на підставі п. 10.9 цього договору» (пункт 17.5).

09 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк Камбіо» як кредитором, ОСОБА_2 як боржником, та ОСОБА_3 як поручителем був укладений Договір поруки. Відповідно до пункту 1 Договору поруки ОСОБА_3 поручився перед кредитором за виконання обовязків ОСОБА_2 за Генеральною кредитною угодою № 2ф-2013/980 від 09.10.2013 року (надалі «Кредитний договір») укладеною між кредитором та боржником, та кредитних договорів, що укладені та будуть укладатися в її межах, а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якої боржник зобовязується перед кредитором повернути кредит у сумі 800.000,00 гривень, сплатити відсотки за його користування в гривнях у розмірі 24% відсотків річних, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в належному розмірі, якщо це передбачено та/або буде передбачено додатковими угодами, строком до 09 жовтня 2016 року, та у випадах передбачених кредитними договорами, а також виконати інші умови кредитних договорів та відшкодувати кредитору всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитних договорів (а.с.47-49).

З даних розрахунку вбачається, що станом на 01 серпня 2015 року за Кредитним договором № 2ф-2013/980/1 від 09.10.2013 року позичальник ОСОБА_2 має загальну заборгованість перед Банком у розмірі 799.684,73 гривень, яка складається: тіло кредиту - 624.653,65 гривень; прострочені відсотки за період з 05.06.2014 року по 31.07.2015 року 175.031,08 гривень (а. с.6).

Між сторонами виник спір з приводу виконання умов кредитного договору. Предметом апеляційної перевірки є відповідність висновків суду про відмову у задоволенні позову обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами частини 1 статі 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Встановивши, що позичальник ОСОБА_2 порушив основне зобовязання з своєчасного повернення кредитних коштів за Кредитним договором від 09.10.2013 року, суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені вимог, заявлених до Відповідача-1. Невірно витлумачивши приписи статей 525, 526, 610, 611, 627, 629 ЦК України, розширено трактуючи пункти 16.4, 17.5 Кредитного договору від 09.10.2013 року без їхнього системного звязку з іншими положеннями зазначеного договору, суд першої інстанції безпідставно пов'язав можливість стягнення простроченої кредитної заборгованості з невиконанням Банком процедури направлення позичальнику письмової вимоги про усунення порушення та з наступним задоволенням вимог кредитора за рахунок заставного майна.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 1 Договору поруки від 09.10.2013 року встановлено, що поручительство ОСОБА_3 діє строком до 09 жовтня 2016 року (а. с. 47). За таких обставин висновки суду першої інстанції про припинення поруки є помилковими і такими, що не відповідають обставинам справи.

Через невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 29 лютого 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк Камбіо» підлягає стягненню кредитна заборгованість станом на 01 серпня 2015 року за Кредитним договором № 2ф-2013/980/1 від 09.10.2013 року, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди від 09.10.2013 року в загальному розмірі 799.684, 73 гривні, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту в сумі 624.653,65 гривень; прострочені відсотки за період з 05.06.2014 року по 31.07.2015 року в сумі 175.031,08 гривень.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору по 6.597, 40 гривень з кожного з відповідачів, а всього 13.194,80 гривень..

Керуючись статтями 88, 303, 307, 309, 316, 319, 325 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 29 лютого 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» заборгованість станом на 01 серпня 2015 року за Кредитним договором № 2ф-2013/980/1 від 09.10.2013 року, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди від 09.10.2013 року, в загальному розмірі 799.684 (сімсот девяносто девять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 73 (сімдесят три) копійки, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту в сумі 624.653,65 гривень; прострочені відсотки за період з 05.06.2014 року по 31.07.2015 року в сумі 175.031,08 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» судові витрати по 6.597 (шість тисяч пятсот девяносто сім) гривень 40 (сорок) копійок з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: