Ухвала суду № 57747106, 05.05.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/250/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Д. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2016 року м. Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Іванова Д.Л.,

суддів Петрової І.М., Олексієнко І.С.,

секретаря Сакари І.І. та Верещагіної В.В.,

за участі прокурора Тупало Н.М. та Байдак А.М.,

захисника-адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015120210000204від 07 липня 2015 року стосовно ОСОБА_4 за апеляційною скаргою заступника прокурора прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянинаУкраїни, ІНФОРМАЦІЯ_3,одруженого, пенсіонера, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до п. 2,3 та 4 ст. 76 КК України ОСОБА_4 зобовязано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично зявлятись в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Ухвалено про стягнення з ОСОБА_4 на користь Кіровоградської обласної лікарні - 5081,25 грн.витрат понесених на лікування потерпілої ОСОБА_6.

На користь держави з ОСОБА_4 стягнуто 1657, 26 грн. процесуальних витрат, пов'язаний із залученням експертів.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за таких обставин.

07 липня 2015 року приблизно 11.20 год. ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перед виїздом з прилеглої території магазина ''Тютюнок'', розташованого по вул. Кірова в смт. Новгородка Кіровоградської області на головну дорогу «Кіровоград-Кривий-Ріг»,в порушення вимог п.п. 1.10, 2.3, 2.9, та 2.10 Правил дорожнього руху України, а також п.1 ч.5 ст.14, п.3 ч.2 ст.16 Закону України ''Про дорожній рух'' не переконався у безпечного свого маневру для інших учасників дорожнього руху, своїми безпосередніми діями створив перешкоду для руху мопеду «Viper EX50QTS»,реєстраційний номер ВААА7331 під керуванням ОСОБА_6,що призвело до зіткнення транспортних засобів.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_6 завдано тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому лівого надколінника зі зміщенням, перелом міжвиросткового плато лівої гомілки, уламковий перелом правого наколінника зі зміщенням, рана в ділянці правого колінного суглобу та перелом міжвиросткового плато великогомілкової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1570 від 19 жовтня 2015 року відносяться до категорії середньої тяжкості, що призвело до короткочасного розладу здоров'я.

В зміненій апеляційній скарзі заступник прокурора Кіровоградської області Приходько В.В. не оспорюючи фактичних обставин цієї справи, юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4та доведеність його вини, просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 3400, 00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Свої вимоги прокурор, з посиланням на положення Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» обгрунтовує тим, що суд при ухваленні вироку неправильно застосував кримінальний закон та в порушення вимог ч.3 ст. 61 КК України призначив обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі, яке до нього, як особи пенсійного віку не застосовується.

Крім того зазначає про те, що оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив дане кримінальне правопорушення в стані алкогольного спяніння, то крім основного покарання у виді штрафу, йому слід призначити додаткове покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, що на думку прокурора буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарань.

Провівши за клопотанням прокурора судове слідство в обсязі допиту обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідження його характеризуючих даних, заслухавши в дебатах прокурора, який повністю підтримав змінену апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора лише в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами,дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Положеннями ст. 56 КПК України регламентовано права потерпілого, в тому числі, відповідно до положень п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 3 ст. 56 КПК України, під час судового провадження потерпілий має право: бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні, брати участь у безпосередній перевірці доказів, висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому.

Потерпілим по даному кримінальному провадженню визнано ОСОБА_6І.( а.п. 3-4 обвинувальний акт).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з журналів судових засідань,при призначенні кримінального провадження до судового розгляду, потерпіла ОСОБА_6 участь в судовому засіданні не приймала, при цьому 03 грудня 2015 року через канцелярію Новгородківського районного суду Кіровоградської області потерпіла подала заяву про проведення судового засідання, яке призначено на 04 грудня 2015 року без її участі, у звязку з лікарняним ( а.п. 17).

Однак даних про наявність поважних та обєктивних причин для неявки потерпілої ОСОБА_6 в суд, а також даних про її завчасне та належне повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, матеріали кримінального провадження взагалі не містять.

Фактично після призначення, судовий розгляд даного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 продовжився за відсутністю потерпілої ОСОБА_6 ( а.п. 64-68).

Проте у матеріалах кримінального провадження є розписка потерпілої ОСОБА_6 від 14 жовтня 2015 року, яка завірена слідчим Грищенко С.А. про відшкодування завданих ОСОБА_4 збитків та відсутність матеріальних претензій, достовірність якої судом не перевірена.

При таких обставинах, судом першої інстанції були порушені вимоги ст.135 КПК України, зокрема ч.8 вказаної статті, згідно якої особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобовязана прибути за викликом.

Відповідно до ст.349 КПК України після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий зясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.

Диспозиція ч.3 ст.349 КПК України передбачає, що якщо проти цього не заперечують всі учасники судового провадження, можливо визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тобто розглянути справу за скороченою процедурою.

При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Як пояснив обвинувачений ОСОБА_4 під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, він 06 липня 2015року святкував день народження невістки та вживав алкогольні напої, 07 липня 2015 року алкогольних напоїв не вживав і поїхав разом з дружиною в магазин, при виїзді з прилеглої території зупинився і на проїздну частину дороги не виїжджав.

В цей час, з сторони руху ОСОБА_6 на дорозі стояв вантажний автомобіль і обмежував їй оглядовість, а тому вона при обїзді перешкоди почала маневрувати, не впоралась з керуванням і боковою частиною мопеду зіткнулась з його автомобілем та отримала тілесні ушкодження.

Тобто, по суті обвинувачений ОСОБА_4 оспорює обставини ДТП, які судом не зясовані, а показання учасників цієї пригоди не перевірені, вихідні дані та докази, які були здобуті під час досудового розслідування, матеріали кримінального провадження не містять, а обвинувачення та висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтуються на визнання ним вини.

Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_6 проти Росії « від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчиненого злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення ( див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі « Камасінскі проти Австарії», 3 9783\82, п.79).

Крім того, у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «Ь» п. З ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Розглянувши провадження у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, за відсутністю потерпілої, районний суд тим самим порушив загальні засади кримінального провадження, закріплені у ст. 7 КПК України, до яких зокрема відноситься безпосередністьдослідження показань, речей і документів, а також вимоги ст. 9 КПК України щодо законності при здійсненні кримінального провадження, оскільки був зобовязаний всебічно, повно та неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_6 фактично була позбавлена можливості висловитись з приводу визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, порядку їх дослідження, та позбавлено останньої права виступити у судових дебатах і висловити свою думку під час вирішення питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, дізнатись про те, що вона позбавлена права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином, на думку колегії суддів, ухвалений судом вирок був винесений на підставі доказів, які не були перевірені на предмет їх належності та допустимості.

Тобто суд першої інстанції допустив порушення ст.ст. 87, 370, 374 КПК України, що перешкодило йому ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що згідно вимог ч.1ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 цього ж закону - підставами для скасування вироку суду.

Виходячи із положень ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і зобов'язаний повторно дослідити лише ті обставини, які досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Встановлена колегією суддів неповнота судового розгляду данного кримінального провадження, є системною, що свідчіть про однобічність розгляду судом першої інстанції данного кримінального провадження.

Вказані порушення закону, а отже і подальшу оцінку доказів з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, не можливо усунути під час апеляційного перегляду данного кримінального провадження, навіть шляхом проведення повного дослідження всіх доказів по справі, оскільки у такому разі буде порушено принцип інстанційності судової системи та право учасників кримінального провадження на оскарження процесуальних рішень ( ст.24 КПК України).

Крім процесуальних порушень, суд призначивши обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, неправильно застосував закону України про кримінальну відповідальність, не дотримався вимог ч.3 ст. 61 КК України та розяснень п.п.1, 3 та 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», оскільки даний вид покарання до осіб пенсійного віку (ОСОБА_4В.) не застосовується.

Крім того, суд першої інстанції,звільнивши обвинуваченого ОСОБА_4 як від основного покарання у виді обмеження волі так і від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, порушив вимоги ст. 75 КК України, оскільки звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання на підставі ч.1 ст. 75 КК України не допускається.

Таким чином, істотні порушення вимог кримінального та кримінального процесуального закону тавідповіднодо ст. 415 КПК України є підставою для призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Виходячи із передбачених ст. ст. 7, 9 ч.6 КПК України загальних засад кримінального провадження, положень ст.409, 412, 415 КПК України, з метою забезпечення обвинуваченому реалізації його права на захист, права сторін провадження на справедливий судовий розгляд та на оскарження процесуальних рішень, дотримання принципу змагальності сторін та свободи подання ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ухвалений Новгородківським районним судом Кіровоградської області вирок стосовно ОСОБА_4 підлягає безумовному скасуванню, у звязку із істотним порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

У звязку із скасуванням вироку суду із-за істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, та відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, якими встановлено, що призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, колегія суддів в обговорення вини і кваліфікації дій ОСОБА_4 не входить.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що під час нового судового розгляду, у разі визнання ОСОБА_4В винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, суду необхідно вирішити питання про призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами або без такого, а свої висновки належним чином мотивувати.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407,409, 410, 411, 412, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.

Вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року в кримінальному провадженні № 12015120210000204 від 07 липня 2015 року стосовно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286 КК України - скасувати та призначити новий судовий розгляд в тому ж суді в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ: ( підписи)

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2