Ухвала суду № 57742658, 12.05.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/973/16-ц

У Х В А Л А

12 травня 2016 року

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Луців Шумської Н.Л.

секретар Репета К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Представник відповідача ОСОБА_2 заявив клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст. 207 ЦПК України, оскільки в даному випадку в позивача відсутнє право на звернення до суду, а також наявні перешкоди для відкриття провадження у справі. 29 квітня 2015 року між сторонами даної цивільної справи у місті Львові укладено кредитний договір № 490939373, згідно п.6 Договору передбачено, що сторони погодилися внести до Договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні ст. 12 ЗУ «Про третейські суди» про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у звязку з Кредитним договором та розгляд і вирішення всіх невирішених Сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають, або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними Кредитного договору, не виключний перелік яких визначений Розділом 2 цього Договору, відбувається у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту, який є невідємною частиною даної третейської угоди та з якими Сторони до підписання цього договору ознайомлені та згодні. Сторони також підтверджують, що вони ознайомлені та згодні з Положенням про Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», а також підтверджують, що мають можливість ознайомлюватися зі змістом Положенням та Регламентом на веб сторінці суду. Сторони погоджуються, що справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Розгляду і остаточному вирішенню у вказаному суді підлягають в тому числі, але не виключно, спори, предметом яких є виконання (невиконання, неналежне виконання) Кредитного договору, припинення (розірвання) Кредитного договору, стягнення неустойки, зміна умов Кредитного договору, відшкодування завданих порушенням Кредитного договору збитків, недійсність Кредитного договору, неукладеність Кредитного договору, відновлення становища, яке існувало до порушення Кредитного договору тощо.

Представник позивача в судове засідання не зявився, скерував заяву, в якій просив слухати справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на вказані в ньому обставини. Просить залишити позов без розгляду.

Заслухавши представника відповідача, ознайомившись з клопотанням та матеріалами справи, суд вважає, що у його задоволенні слід відмовити.

У відповідності до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України якщо між сторонами укладений договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди»також передбачено, що будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських відносин, крім випадків, передбачених законом, може бути переданий до третейського суду за угодою сторін.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застерження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Згідно п.6 Договору укладеного між сторонами кредитного договору № 490939373 від 29.04.2015 р. передбачено, що сторони погодилися внести до Договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні ст. 12 ЗУ «Про третейські суди».

Статтею 3 ЦПК України визначено право кожної особи звернутися, в порядку встановленому цим Кодексом, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Конституційне право не може бути скасовано або обмежене.

Згідно з п.2 роз'яснення, яке міститься у Постанові Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. ОСОБА_3 регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Статтею 5 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 зазначеного Закону визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 3 лютого 2011 року № 2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону № 1701-IV доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). ОСОБА_4 набрав чинності 12 березня 2011 року.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2983-VI передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, про те що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання цього договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону № 1701-IV, незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими субєктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Така правова позиція Верховного Суду України висловлена за результатами розгляду справи № 6-2630цс15 від 03.02.2016 р.

Таким чином, немає правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з наявністю третейського застереження в кредитному договорі.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 207, 209 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про залишення без розгляду позову ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_5