Рішення № 57739879, 22.04.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23706/15-ц

провадження № 2/753/2244/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сухомлінова С.М.

секретаря Палій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання правочинів недійсними. Посилався на те, що 23.05.2012р. між сторонами був укладений Договір позики, за умовами якого відповідач надав позивачу грошові кошти в сумі 460021,00 грн. Крім того, між відповідачем та позивачем, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 23.05.2012р. були укладені Договір наступної іпотеки та Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами яких Іпотекодержатель прийняв, а Іпотекодавці передали, з метою забезпечення виконання договору позики, нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1. Стверджував, що зазначені договори були укладені під впливом тяжких обставин та на невигідних для позивача умовах. Вказував, що якби не зазначені обставини, позивач би не уклав оспорюванні договори на таких невигідних умовах, а тому вони мають бути визнані недійсними на підставі ст. 233 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, а представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні та скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову.

Треті особи в судове засідання не з'явились та не направили письмових пояснень на адресу суду, хоча про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним відмовити в задоволені позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.05.2012р. між сторонами був укладений Договір позики, за умовами якого відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 460021,43 грн., що за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Правекс-Банк» станом на 23.05.2012р. складало 56870 доларів США та зобов'язався повернути кошти не пізніше 23.11.2012 року в гривневому еквіваленті 56870 дол США за курсом ПАТ КБ «Правекс Банк»(а.с.9).

Відповідно до п.6 Ддоговору позики, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором сторони зобов'язались укласти договір іпотеки відповідно до якого позичаьник ОСОБА_2 та майнові поручителі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, передають в іпотеку ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2.

На виконання зазначеного пункту Договору позики, 23.05.2012р. між ОСОБА_3 з одної сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з іншої сторони був укладений Договір наступної іпотеки (а.с.10-12), за умовами якого з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором позики від 23.05.2012 року ОСОБА_3 приймає в іпотеку квартиру АДРЕСА_3. Пунктами 3.2. і 3.3. зазначеного договору, сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцями, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зобов'язання за договором позики в цілому або в частині, іпотекодержатель - ОСОБА_3 має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому длговором. Іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, передбачені договором позики у повному обсязі.

Крім того, 25.05.2012р. між ОСОБА_3 з одної сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з іншої сторони був укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя (а.с.13-14), за умовами якого іпотекодавця зобов'язались передати, а іпотекодержатель зобовязався прийняти у власність квартиру АДРЕСА_3.

Як вбачається з витягу (а.с.8) та пояснень представника позивача, останній набув права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_4 року, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.05.2012 року.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1, 3, 5 ст.203 цього Кодексу.

Згідно положень ст.233 ЦК України - правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно пояснень представника позивача, оспорюванні договори були підписані останнім під впливом тяжких обставин, а саме довготривала хвороба матері позивача (онкологія) та його батька (інсульт), витрати на лікування яких ніс позивач. Також позивач стверджує, що він поніс витрати на поховання матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

З наданих позивачем свідоцтв про смерть його батьків (а.с.6,7) вбачається, що останні померли до підписання позивачем оспорюванних договорів, а з листа Курахівської міської лікарні (а.с.79) вбачається, що мати позивача ОСОБА_7 дійсно з 02.04.2003р. знаходилась на диспансерному обліку у лікаря онколога і останній курс хіміотерапії вона отримала в січні 2012 року, тобто значно раніше ніж були укладені оспорюванні договори. Із зазначеного ж листа вбачається, що батько позивача - ОСОБА_8 лікування в Курахівській міській лікарні не проходив.

Разом з тим, п. 8 Договору позики, сторони визначили, що у момент укладання цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними; договір укладається ними у відповідності зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психологічного тиску; договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин.

Крім того, як убачається з рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2014р. по справі № 753/19485/13-ц позивач ОСОБА_2 вже звертався до суду з позовом про визнання договорів від 23.05.2012р. недійсними, але в його задоволені судом було відмовлено (а.с.48-51) і це рішення ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.12.2014р. було залишено без змін (а.с.52-55).

Позивач посилається як на підставу своїх вимог ст. 233 ЦК України, яка передбачає наявність причино-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами і вимушеністю укладання договорів на вкрай невигідних умовах.

Враховуючи те, що позивач не надав належних доказів існування тяжких обставин, які змусили його укласти оспорюванні договори, то суд вважає позовні вимоги недоведеними, а тому не підлягаючими задоволенню.

Відповідно вимог ст. 257 ЦК України та ч. 5 ст. 261 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки п.3 Договору позики був встановлений строк виконання зобов'язання 23.11.2012р., то строк позовної давності для позивача закінчився 23.11.2015р., але з позовом про захист своїх прав позивач звернувся 18.12.2015р., тобто з пропуском строку на 25 днів.

Враховуючи те, що позивач за рішенням суду був виселений зі своєї квартири, а також незначний термін пропуску строку, суд на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України вважає поважними причини пропуску строку позовної давності, а тому порушене право позивача підлягає захисту.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. А згідно п. 6 цієї ж статті, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з урахуванням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки, в задоволені позову суд відмовляє, а представник відповідача просив скасувати вжиті 28.12.2016р. заходи забезпечення позову, то суд вважає необхідним скасувати арешт квартири АДРЕСА_5.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 61,79, 88, 154, 209, 212-218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання правочину недійсним - відмовити.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_6, що належить ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), який був накладений ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28.12.2016 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ : С.М. Сухомлінов