Постанова № 577394, 19.04.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.07 р. Справа № 37/15а

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 19 квітня 2007 року о 10 годин 00 хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

Повний текст постанови складений 20 квітня 2007 року та підписаний суддею о 9 годин 30 хвилин.

Під час судового розгляду 17 квітня 2007 року о 10 годин 20 хвилин

була оголошена перерва до 19 квітня 2007 року на 9 годин 30 хвилин.

за позовом державного відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку

про скасування повністю податкового повідомлення – рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 56000 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 9800 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46200 грн.

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіній І. О.

Представники:

від позивача: Лактіонова О. Г. – за дов. № 15-458 від 6 лютого 2006 року,

Ярош В. І. – за дов. № 15-459 від 6 лютого 2006 року,

від відповідача: Хандуріна Н. М. – за дов. № 1651/10/10 від 20 січня 2007 року.

Суть справи:

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області 10 січня 2007 року з позовною заявою від 9 січня 2007 року (арк. справи 3-5) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 56000 грн., в тому числі основного платежу у сумі 9800 грн. та штрафних санкцій у сумі 46200 грн. у повному обсязі, розгляд якої згідно пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий господарському суду Донецької області.

Ухвалою від 11 січня 2007 року господарський суд Донецької області відкрив провадження в адміністративній справі № 37/15 а та призначив попереднє судове засідання на 24 січня 2007 року (арк. справи 1-2). Зазначену ухвалу позивач отримав 15 січня 2007 року (арк. справи 58), відповідач отримав 18 січня 2007 року (арк. справи 91).

У попередньому судовому засіданні 24 січня 2007 року позивач підтримав позовні вимоги та надав додаткові докази, відповідач проти позовних вимог заперечував, примирення сторони не досягли, у зв’язку з чим суд відклав попереднє судове засідання на 7 лютого 2007 року, про що виніс відповідну ухвалу (арк. справи 90). Зазначену ухвалу сторони отримали 26 січня 2007 року (арк. справи 92-93).

Позивач у попередньому судовому засіданні 7 лютого 2007 підтримав позовні вимоги, відповідач у попередньому судовому засіданні 7 лютого 2007 року проти позовних вимог заперечував. Даних про примирення позивачем суду не надано. Судом без виходу до нарадчої кімнати 7 лютого 2007 року була оголошена перерва до 15 лютого 2007 року, про що сторони були повідомлені під розписку (арк. справи 133).

У попередньому судовому засіданні 15 лютого 2007 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позовних вимог заперечував, примирення сторони не досягли, у зв’язку з чим суд закінчив підготовче провадження та призначив адміністративну справу 37/15а до судового розгляду на 1 березня 2007 року, про що виніс відповідну ухвалу (арк. справи 137), яка була отримана позивачем 19 лютого 2007 року (арк. справи 140), відповідачем 21 лютого 2007 року (арк. справи 141). Також, суд керуючись частиною 1 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вручив у попередньому судовому засіданні 15 лютого 2007 року представникам сторін за їх згодою судові повістки (арк. справи 138-139).

28 лютого 2007 року через канцелярію господарського суду Донецької області позивачем було надане клопотання від 27 лютого 2007 року (арк. справи 142) про зупинення провадження по справі № 37/15а у зв’язку з перебуванням представників позивача у службовому відрядження, яке долучено судом до матеріалів справи.

Позивач на судовий розгляд 1 березня 2007 року не з’явився. Відповідач на судовий розгляд 1 березня 2007 року з’явився, проти задоволення клопотання позивача щодо зупинення провадження по справі № 37/15а не заперечував. З метою забезпечення дотримання вимог щодо захисту прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин та забезпечення законності, повноти та всебічного розгляду справи № 37/15а згідно пункту 4 частини 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупинив провадження у справі № 37/15 а за клопотанням позивача на строк, визначений судом, до 17 квітня 2007 року, про що виніс відповідну ухвалу (арк. справи 146), яка була отримана позивачем 5 березня 2007 року (арк. справи 147), відповідачем 3 березня 2007 року (арк. справи 148). 2 квітня 2007 року судом були надіслані сторонам листи (арк. справи 149) про необхідність з’явитися до господарського суду Донецької області 17 квітня 2007 року о 09 год. 30 хв. для вирішення питання щодо поновлення провадження в адміністративній справі та судового розгляду справи № 37/15а. Також, сторонам були надіслані відповідні судові повістки.

17 квітня 2007 року суд поновив провадження по справі № 37/15а та за згодою сторін призначив судовий розгляд на 17 квітня 2007 року. 17 квітня 2007 року відбувся судовий розгляд, під час якого позивач надав доповнення до позовної заяви з доданням декларацій про прибуток підприємства за 1998, 1999 роки, відповідач отримавши доповнення заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому розгляді для надання додаткових доказів. Судом 17 квітня 2007 року була оголошена перерва до 19 квітня 2007 року на 9 годин 30 хвилин.

19 квітня 2007 року відбувся судовий розгляд, під час якого позивач уточнив та підтримав позовні вимоги, виклавши їх в наступній редакції: "Скасувати повністю податкове повідомлення – рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 56000 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 9800 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46200 грн." (арк. справи 170). Відповідач проти позовних вимог заперечував письмово (арк. справи 171-179). Примирення сторони не досягли.

Позивач – державне відкрите акціонерне товариство „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк зареєстрований 12 січня 2004 року виконавчим комітетом Донецької міської Ради як юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 54). Відповідно до статуту (арк. справи 61-75) позивач зареєстрований за адресою: 83059, м. Донецьк, Будьонівський район. Державне відкрите акціонерне товариство „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00174668, про що свідчить довідка Донецького обласного управління статистики від 20 січня 2004 року (арк. справи 55). Позивач перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку з 5 липня 2000 року за № 29/28-114-6, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП № 474/09-28 від 29 січня 2004 року (арк. справи 57). Позивач є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво форми № 5-Р № 40378603 серії НВ № 138403 від 30 січня 2004 року (арк. справи 56).

В обгрунтування позовних вимог (арк. справи 3-5) позивач зазначив, що Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачає корегування валових витрат, тому висновок про виключення 380 тис. грн. зі складу валових витрат є не правомірним. В поясненнях (арк. справи 94-96, 134) позивач зазначив, що списання простроченої кредиторської заборгованості за виставлені підприємству екологічні надбавки в сумі 482421 грн. 78 коп. не відображалося в книгах придбання та продажу за 2002 рік. У зв’язку з тим, що спірне податкове повідомлення – рішення було складено 12 листопада 2004 року, то на думку позивача, строк позовної давності по оскарженню даного рішення закінчується 11 листопада 2007 року відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 та статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. В ІV кварталі 2002 року було списано кредиторської заборгованості перед ВАТ „ПЕС – Енерговугілля” за якою скінчився строк позовної давності в сумі 742890 грн. 31 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 43411 грн. 42 коп. При цьому, до складу валового доходу було віднесено 699,5 тис. грн. До складу даної заборгованості також входила заборгованість за екологічну надбавку в сумі 482421,78 грн. без податку на додану вартість, яка в повному обсязі була віднесена до складу валових доходів. 17 квітня 2007 року позивач доповнив свої позовні вимоги, зазначивши, що ДВАТ "Шахтоуправління Донбас" не сплачував та відповідно не відносив до складу валових витрат у деклараціях про прибуток підприємства за 1998, 1999 року суми екологічних надбавок (арк. справи 155-156).

Позивачем були надані в підтвердження позовних вимог наступні докази, досліджені та долучені судом до матеріалів справи: акт № 578/08-402/00774668 від 10 листопада 2004 року про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 квітня 2002 року по 30 червня 2004 року – арк. справи 7-52, податкове повідомлення – рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2 – арк. справи 53, 60, витяг з журналу реєстрації перевірок – арк. справи 76-77, декларація про прибуток підприємства за 2002 рік – арк. справи 97-98, витяг з книги канцелярської валових доходів та розходів 2002 року – арк. справи 99-105, зворотно – сальдова відомість – арк. справи 106-114, акт звірки розрахунків за використану електроенергію станом на 1 листопада 2002 року – арк. справи 115, декларації про прибуток підприємства за 1998, 1999 року – арк. справи 157-160 .

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечував (арк. справи 78-79, 135-136, 171-173) посилаючись на статтю 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлений строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, та те, що державне відкрите акціонерне товариство „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк податкове повідомлення – рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 56000 грн., в тому числі основного платежу у сумі 9800 грн. та штрафних санкцій у сумі 46200 грн., не оскаржувало, акт перевірки від 10 листопада 2004 року підписаний без заперечень. 16 листопада 2004 року позивач отримав зазначене податкове повідомлення – рішення, 17 листопада 2004 року платіжними дорученнями № 11785, № 11786 донараховані суми податку на прибуток та штрафних санкцій були сплачені до бюджету. Відповідач вважає, що державним відкритим акціонерним товариством „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк порушені встановлені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строки для звернення до суду та наполягає на застосуванні судом приписів частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України. В поясненнях (арк. справи 116-117) відповідач зазначив, що перевіркою було встановлено, що вартість списаної кредиторської заборгованості в сумі 482,4 тис. грн. по екологічній надбавці була включена платником податку до валових доходів у ІV кварталі 2002 року, а валові витрати були зменшені на 102,4 тис. грн. Таким чином, позивачем були порушені вимоги пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та завищено валові витрати у ІV кварталі 2002 року на 380 тис. грн., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 9800 грн.

Відповідачем були надані в підтвердження заперечень проти позовних вимог наступні докази, досліджені та долучені судом до матеріалів справи: корінець податкового повідомлення – рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2 – арк. справи 80, розрахунок штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток – арк. справи 81, поштове повідомлення № 401117 – арк. справи 82, платіжні доручення – арк. справи 83-84, повідомлення № 6 – арк. справи 118, поштове повідомлення – арк. справи 119, посвідчення на проведення перевірки – арк. справи 120-130, план – графік проведення комплексних документальних перевірок на ІІІ квартал 2004 року – арк. справи 131.

Представники сторін клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, ратифіковану Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами та доповненнями у назві та тексті згідно з Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV, передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

В статті 8 Загальної декларації прав людини було проголошено право кожної людини на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом. Це положення було відтворено в статті 55 Конституції України, якою передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина 1) та кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина 2). Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Положенню частини першої статті 55 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997 р. N 9-зп, в якому визначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Положенню частини другої статті 55 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.1997 р. N 6-зп, в якому зазначено, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність). Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду. Зазначені положенні мають безпосереднє відношення до захисту законних інтересів не тільки фізичних, а й юридичних осіб.

На підставі вищезазначених норм та зважаючи на те, що статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина та відповідно юридичних осіб не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а згідно статті 8 Конституції України Конституція має найвищу юридичну силу та норми Конституції України є нормами прямої дії, а також враховуючи те, що підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями було визначено, що з урахуванням строків давності, які згідно статті 15 цього Закону складають 1095 днів, платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення, заперечення відповідача з його доповненням (арк. справи 78-79, 135-136) щодо застосування обмежень прав позивача - річного строку звернення до адміністративного суду з дня отримання – 16 листопада 2004 року позивачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2, передбаченого частиною 2 статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, та відмови позивачу в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі сплином зазначеного строку, не приймаються судом, а позовні вимоги позивача підлягають розгляду судом по суті, зважаючи на те, що згідно частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України іншими законами можуть встановлюватися інші строки для захисту прав, свобод та інтересів особи для звернення до адміністративного суду та те, що позивач строк встановлений підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, статтею 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не пропустив. Крім того, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Таким чином, стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України не може обмежувати права позивача на звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого суб’єктом владних повноважень 12 листопада 2004 року – за рік до введення в дію Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо посилання відповідача на згоду посадових осіб позивача з актом перевірки та сплати за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням донарахованого податку на прибуток та фінансових санкцій суд зазначає, то ці факти не позбавляють позивача з врахуванням змін в оцінці спірних правовідносин та введення нового адміністративного процесу скористатися своїм правом на захист законних інтересів, що гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України міститься перелік обставин, які перевіряють суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно того, чи вчинені вони у відповідності до вимог діючого законодавства.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм законодавства у даній справі підлягають дослідженню наступні обставини та відповідні ним правовідносини:

1) підстави, вид, порядок проведення перевірки відповідачем, наявність повноважень у посадових осіб відповідача для проведення перевірки;

2) наявність підстав для донарахування податку на прибуток, правильність застосування нормативних актів;

3) наявність підстав та відповідність вимогам законодавства застосованих фінансових (штрафних) санкцій по податку на прибуток.

Щодо перелічених питань суд визначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями станом на час проведення перевірки, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів.

Судом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку на підставі посвідчень від 1 вересня 2004 року № 2037, № 2038, № 2039, № 2040, № 2041, № 2042, від 3 вересня 2004 року № 2071, № 2072, від 7 вересня 2004 року № 2089, від 9 вересня 2004 року № 2113, від 16 вересня 2004 року № 2155 (арк. справи 120-130) у відповідності до плану-графіку проведення комплексних документальних перевірок на 3 квартал 2004 року (арк. справи 131) з 1 вересня 2004 року по листопад 2004 року (з перервою у святкові та вихідні дні та з 12 жовтня 2004 року по листопад 2004 року по причині узгодження акту) була проведена комплексна планова документальна перевірка державного відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 квітня 2002 року по 30 червня 2004 року. Як зазначено в акті перевірки, підприємству було надіслано 20 серпня 2004 року повідомлення № 23722/10/08-40-2 про проведення комплексної планової документальної перевірки, яке фактично було отримано позивачем під розписку 21 серпня 2004 року (арк. справи 118-119). Перевірку проведено з відома директора державного відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк Баранова Ю. І. та у присутності головного бухгалтера Загородньої Л. П. Перед початком перевірки посадові особи відповідача зареєструвалися у відповідності до вимог Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" в журналі реєстрації перевірок позивача (арк. справи 76-77). За результатами планової перевірки був складений акт № 578/08-40-2/00774668 від 10 листопада 2004 року (арк. справи 7-52), підписаний директором позивача та головним бухгалтером (арк. справи 52) без заперечень та надані пояснення (арк. справи 85-86). Тобто, повноваження посадових осіб відповідача, які здійснили перевірку, були оформлені належним чином, вид, період, порядок та строки проведення перевірки відповідачем дотримані.

На підставі акту перевірки № 578/08-40-2/00774668 від 10 листопада 2004 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 56000 грн., в тому числі основного платежу у сумі 9800 грн. та штрафних санкцій у сумі 46200 грн. (арк. справи 53, 60), про отримання якого 16 листопада 2004 року позивачем свідчить поштове повідомлення № 401117 (арк. справи 82). Правовою підставою донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим органом в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні були зазначені наступні норми: абзац "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункт 5.1 статті 5, пункт 7.6 статті 7, підпункт 8.3.2 пункту 8.3, підпункт 8.4.10 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". В адміністративному порядку позивач зазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржував, донараховану суму податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій сплатив (платіжні доручення – арк. справи 83-84).

За висновками акту перевірки (арк. справи 48-49) були встановлені порушення пункту 5.1 статті 5, пункту 7.6 статті 7, підпункт 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.4.10 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого з урахуванням вимог пункту 3.1 статті 3, пункту 16.2 статті 16 вказаного Закону було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 9800 грн. та завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на суму 793000 грн., в тому числі по періодах за:

· ІІ квартал 2002 року – завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 500 грн.; ІІІ квартал 2002 року – завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 32500 грн.; ІV квартал 2002 року – завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 360700 грн., заниження податку на прибуток на 9800 грн., тобто за 2002 рік було встановлено завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 360700 грн., заниження податку на прибуток на 9800 грн.;

· січень 2003 року завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 360700 грн.; І квартал 2003 року - завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 360800 грн.; І півріччя 2003 року завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 361100 грн.; 9 місяців 2003 року - завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 361300 грн.; 11 місяців 2003 року завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 86200 грн., заниження податку на прибуток на 82600 грн., тобто за 2003 рік було встановлено завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 362000 грн. Заниження податку на прибуток за 11 місяців 2003 року на суму 82600 грн. не було відображено в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні за поясненням відповідача, у зв’язку з тим, що в цілому за результатами перевірки (арк. справи 180) при врахуванні доходів, витрат, амортизації, завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування перевірених періодів підстав для донарахування цієї суми не виникло;

· І квартал 2004 року завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 362200 грн.; І півріччя 2004 року завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 793000 грн.

З акту перевірки (арк. справи 20-21) та пояснень сторін (арк. справи 78-79, 94-96,134-136) вбачається, що до оспорюваного податкового повідомлення-рішення до складу донарахованого податку на прибуток 9800 грн. податковим органом була включена сума встановленого заниження податку на прибуток 9800 грн. за 4 квартал 2002 року. Відповідач зазначив, що в 4 кварталі 2002 року позивач неповністю откоригував валові витрати звітного періоду за рахунок списаної кредиторської заборгованості на загальну суму 482,4 тис. грн., а саме на суму 380 тис. грн. неоплаченої екологічної надбавки у складі послуг наданих позивачу у 1998 році ВАТ ПЕС "Енерговугілля" по постачанню електроенергії не були зменшені валові витрати. На суму 102,4 тис. грн. валові витрати ДВАТ „Шахтоуправління Донбас” 4 кварталу 2002 року ДВАТ „Шахтоуправління Донбас” були зменшені. Посадові особи відповідача в акті зазначили, що екологічна надбавка у складі вартості послуг з енергозабезпечення отримувалася платником без податку на додану вартість, вартість списаної кредиторської заборгованості у сумі 482,4 тис. грн. була включена позивачем до складу валових доходів у декларації про прибуток підприємства за 2002 рік (арк. справи 96-98), що також підтверджується поясненнями позивача (арк. справи 134) та вбачається з книги валових доходів та витрат 2002 року (арк. справи 99-105) та оборотно-сальдових відомостей (арк. справи 106-114). Тобто, з питання формування позивачем у 4 кварталі 2002 року за наведеною операцією валових доходів відповідач порушень не встановив.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 3334/94-ВР від 28 грудня 1994 року в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин – 4 квартал 2002 року передбачено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 наведеного Закону до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачені випадки та умови для коригування валових витрат звітного періоду при збільшенні валових доходів цього періоду на суму кредиторської заборгованості, за якою сплинув строк позовної давності, при цьому пунктом 5.11 цієї статті 5 визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Висновок (арк. справи 20) посадових осіб податкового органу, на підставі якого було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, про те, що у випадку, коли раніше отримані послуги залишаються не оплаченими продавцю після закінчення строку позовної давності і вважаються безоплатно наданими, то валові витрати підлягають зменшенню, не ґрунтується на вимогах Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не є доведеним зі сторони відповідача, оскільки позивач зазначає про те, що ДВАТ "Шахтоуправління Донбас" (арк. справи 134, 155-156) не сплачувало екологічну складову тарифу на електроенергію виставлену ВАТ ПЕС "Енерговугілля", так як сплата цієї екологічної складової не входила до договірної вартості електроенергії, її включення було передбачено Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 28 серпня 1996 року № 61 "Про визначення екологічної складової тарифу на електроенергію для споживачів Донецької області", яка на протязі 1998 року за позовом ВАТ “Стірол” розглядалася судами та рішенням судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 11 листопада 1999 року визнавалася недійсною. В акті звірки з ВАТ ПЕС "Енерговугілля" станом на 1 листопада 2002 року (арк. справи 115) заборгованість позивача на суму екологічної надбавки 482421,78 грн. на 1 липня 1998 року була відображена окремо від вартості наданих послуг по забезпеченню електроенергії, рахувалася ДВАТ "Шахтоуправління Донбас" тільки у бухгалтерському обліку (трирічний строк зберігання первинних документів 1998 року сплинув 5 років потому), як невизнана кредиторська заборгованість (арк. справи 156), та відповідно до складу валових витрат по першій події – наданню послуг по забезпеченню електроенергією у деклараціях про прибуток підприємств 1998, 1999 років (арк. справи 157-160) не включалася. Відповідач протилежного від тверджень позивача не довів та висновків акту перевірки з цього приводу доказами не підтвердив. В акті перевірки питання формування валових витрат за рахунок екологічної надбавки у 1998 році відображено з порушенням вимог пунктів 1.6 та 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 р. N 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за N 1023/7311, далі по тексту Порядок. Зазначений Порядок діяв на час складання акту перевірки у листопаді 2004 року. Так, пунктом 1.6 розділу 1 Порядку передбачено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства, а пункт 1.7 розділу 1 визначає, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідач в запереченнях (арк. справи 172) послався на вимоги пункту 2 розділу 2 наведеного Порядку про те, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства. Проте, факт дотримання посадовими особами відповідача вимог цього пункту, при визначенні в акті перевірки про формування позивачем валових витрат у 1998 році за рахунок екологічної надбавки, не довів та доказів на наявність яких послався не надав. Крім того, відповідач не врахував, що розгляд адміністративної справи відбувається за вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, який у частині 2 статті 71 обов’язок доведення правомірності прийнятого рішення покладає на суб’єкта владних повноважень, тобто на податковий орган, який здійснив донарахування податку.

Таким чином, суд виходив з того, що завдяки недотриманню посадовими особами відповідача вимог пунктів 1.6, 1.7 розділу 1, пункту 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо обґрунтування та доведення певними доказами встановлених порушень, факт формування валових витрат позивачем на суму неоплаченої екологічної надбавки виставленої у 1998 році ВАТ ПЕС "Енерговугілля" у розмірі 380 тис. грн. відповідачем не доведений, тому висновок про наявність підстав для зменшення валових витрат 4 кварталу 2002 року не тільки не ґрунтується на вимогах закону, та й не підтверджується відповідачем доказами взагалі, оскільки неможливо зменшити те, що не створювалося. Крім того, за приписами наведених пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" саме з фактичною сплатою пов'язується факт формування валових витрат, в той час як, безпосередньо у зв'язку з не оплатою цих сум кредиторська заборгованість, що рахувалася у бухгалтерському, а не податковому обліку позивача перед ВАТ ПЕС "Енерговугілля", й була віднесена вартість екологічної надбавки до складу валових доходів, з формуванням яких за рахунок доходів з інших джерел згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" відповідач погодився.

Наведені посадовими особами відповідача у висновках до акту перевірки у якості порушених норми пункту 3.1 статті 3, пункту 7.6 статті 7, підпункт 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.4.10 пункту 8.4 статті 8, пункту 16.2 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до встановленого порушення, за яким в оспорюване податкове повідомлення-рішення була включена сума донарахованого податку на прибуток 9800 грн., відношення не мають.

З огляду на вище наведене судом донарахування відповідачем податку на прибуток у розмірі 9800 грн. за рахунок зменшення валових витрат 2 кварталу 2002 року визнається безпідставним, що обумовлює скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення в цій частині та відповідній частині нарахованих на суму податку штрафних (фінансових) санкцій, що складають згідно проекту розрахунку (арк. справи 81) відповідача 7840 грн.

Щодо застосування відповідачем згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення (арк. справи 60) штрафних (фінансових) санкцій на суму згідно проекту розрахунку (арк. справи 81) 41300 грн., то зазначений податковим органом підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями станом на час закінчення перевірки передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Проте, в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні донарахована сума податку на прибуток відповідна штрафним (фінансовим) санкціям у розмірі 41300 грн. не визначена не була, сума недоплати не передбачалася, хоча в проекті розрахунку (арк. справи 81) ця сума пов'язувалася з заниженням податку на прибуток за 11 місяців 2003 року на суму 82600 грн., яке як зазначалося вище у постанові, податковим органом було знято з нарахування за рахунок результатів перевірки в цілому з урахуванням від’ємного значення об’єкту оподаткування. Оскільки застосування приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 наведеного Закону прямо пов'язане з встановленням факту недоплати та донарахуванням до сплати суми податкового зобов’язання, яке в оспорюване податкове повідомлення-рішення у сумі 82600 грн. відповідачем включено не було по причині не встановлення недоплати за спірний період та зарахування даних щодо наявності від’ємного об’єкту оподаткування, то це обумовлює скасування штрафних (фінансових) санкцій на суму 41300 грн.

В оспорюваному податковому повідомленні-рішенні загальна сума штрафних (фінансових) санкцій склала 46200 грн., а не 49140 грн. (7840 грн. + 41300 грн.), оскільки відповідач врахував обмеження встановлені законом щодо 50 відсотків від суми недоплати на загальні результати перевірки, які з урахуванням не донарахованої суми податку за проектом розрахунку (арк. справи 81) повинні були скласти 92400 грн., а фактично сума донарахованого податку на прибуток у спірному рішенні склала 9800 грн. З огляду на викладене податкове повідомлення – рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню саме на загальну суму 46200 грн. визначену в рішенні.

З приводу встановлених недоліків в діях посадових осіб відповідача, що склали акт перевірки та прийняли оспорюване податкове повідомлення-рішення, суд зазначає, що згідно статті 19 Конституції України посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд зауважує, що відповідно до статті 13 Закону України "про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

З огляду на вищевикладене та враховуючи приписи частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов до висновку, що відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення – рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2, тому позовні вимоги державного відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про скасування повністю податкового повідомлення – рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 56000 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 9800 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46200 грн. підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

У зв'язку з повним задоволенням судом заявлених до суб'єкта владних повноважень позовних вимог, судові витрати - судовий збір сплачений позивачем у розмірі 3 грн. 40 коп. згідно платіжного доручення № 13411 від 26 грудня 2006 року (арк. справи 6) відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 6-14, 23, статтями 79, частиною 1 статті 94, частиною 3 статті 121, статтями 122, 123, 124, 127, 130, 131, 138, 139, 151, 152, 153, 158-163, 167, 185, 186, 254, підпунктами 1, 2 пункту 3, пунктами 6, 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги державного відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про скасування повністю податкового повідомлення – рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 56000 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 9800 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46200 грн. задовольнити у повному обсязі.

Скасувати повністю податкове повідомлення – рішення від 12 листопада 2004 року № 0002920816/0/32927/10/08-40-2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 56000 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 9800 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46200 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління Донбас”, м. Донецьк витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. сплачені за платіжним дорученням № 13411 від 26 грудня 2006 року.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку зі складністю справи відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 квітня 2007 року о 10 годин 00 хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Яманко В.Г.

Повний текст постанови складений 20 квітня 2007 року та підписаний суддею о 9 годин 30 хвилин.

Надруковано 3 примірника:

1. Позивачу – 1.

2. Відповідачу – 1.

3. До справи – 1.

_______________

Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.