Рішення № 57739000, 18.05.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2644/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

12 травня 2016 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі :

головуючого - судді Демчик Р.В.,

при секретарі Панькевич Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», третя особа Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Енергобанк» Брайко С.А про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Енергобанк», третя особа Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Енергобанк» Брайко С.А про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свій позов обґрунтовує тим, що 5 вересня 2005 року він був прийнятий на посаду директора Черкаської філії АБ «Енергобанк», що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці. Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів АБ «Енергобанк» від 28 травня 2010 року, АБ «Енергобанк» було перейменовано в ПАТ «Енергобанк».

З 21 березня 2011 року на підставі наказу №110-п від 18 березня 2011 року, його було переведено на посаду директора Черкаської регіональної дирекції ПАТ «Енергобанк».

В зв'язку з запровадженням в ПАТ «Енергобанк» тимчасової адміністрації, а з 12 червня 2015 року ліквідаційної процедури, його 17 липня 2015 року на підставі наказу №669-0 від 14 липня 2015 року було звільнено з ПАТ «Енергобанк», у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк сплатити не оспорювану ним суму.

В порушення ст. ст. 47, 116 КЗпП України, відповідач під час його звільнення не виплатив йому заробітну плату за травень 2015 року в розмірі 15733 грн. Зазначена сума коштів була виплачена йому 29 грудня 2015 року шляхом зарахування цих коштів на його рахунок, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Однак в порушення ст. 117 КЗпП України, відповідач не здійснив виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-195цс14, механізм здійснення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100

Вважає, що компенсація за затримку виплати заробітної плати повинна бути стягнута з відповідача на його користь за період з 17 липня 2015 - часу звільнення по 29 грудня 2015 року - день фактичного розрахунку в сумі 121052 грн. 45 коп. без відрахувань податків та обов'язкових платежів.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 17 липня 2015 року по 29 грудня 2015 року в сумі 121052 грн. 45 коп. без відрахувань податків та обов'язкових платежів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій справу просив розглянути в його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання, надіслав до суду заперечення, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що на підставі постанови Правління НБУ від 12 лютого 2015 року № 96 «Про віднесення ПАТ «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних», керуючись п. 2 ч. 5 ст. 12 та ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 29 від 12 лютого 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила розпочати з 13 лютого 2015 року процедуру виведення ПАТ «Енергобанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію було запроваджено строком на три місяці з 13 лютого по 12 травня 2015 року.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 квітня 2015 року № 93 було продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» по 11 червня 2015 року, а рішенням Фонду від 12 червня 2015 року № 115 було запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Енергобанк» з 12 червня 2015 року.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами під час здійснення тимчасової адміністрації в банку, а тому задоволення вимог кредиторів банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, може бути здійснено виключно у процедурі ліквідації банку та в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Заборгованість по заробітній платі та інших розрахункових платежах у загальній сумі 15654 грн. 33 коп. була виплачена ОСОБА_1 29 грудня 2015 року після затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості, передбаченої Законом.

До того часу ПАТ «Енергобанк» не мало достатніх фінансових можливостей для здійснення розрахунків із звільненими працівниками банку, зокрема із ОСОБА_1, а тому в діях відповідача відсутня вина, як один із обов'язкових елементів складу правопорушення, яка є необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст.117 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з трудової книжки позивача, він з 5 вересня 2005 року по 17 липня 2015 року працював на посаді директора черкаської регіональної дирекції ПАТ «Енергобанк» та був звільнений у зв'язку із скороченням штату працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно наказу № 669-о від 14 липня 2015 року ОСОБА_1 при звільненні мали виплатити вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України у розмірі середньомісячного заробітку та компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за період роботи з 5 вересня 2010 року по 17 липня 2015 року - 98 календарних днів.

З розрахункових листків вбачається, що при звільненні позивача відповідач повинен йому сплатити 15773 грн.

Остаточний розрахунок з позивачем було проведено 29 грудня 2015 року шляхом перерахунку коштів в сумі 15773 грн. на його картковий рахунок в Приватбанку.

Частина перша статті 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з положеннями ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначається, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; cама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що трудові права позивача щодо отримання всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення, було порушено відповідачем.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку здійснюється судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

У відповідності до абзацу 1 п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, враховуючи положення вищезазначеного порядку, розмір середньоденної заробітної плати позивача без відрахування податків та обов'язкових зборів становить 1052 грн. 63 коп. (40 000 грн. / розмір заробітної плати за дів місяці/ : 38 /загальна кількість робочих днів за травень та червень 2015 року (за виключенням 1,4,11 травня та 1, 29 червня, які були неробочими днями)/.

Отже, враховуючи вищевикладене, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який підлягає до виплати, становить 121052 грн.45 коп., без відрахування податків та інших обов'язкових платежів (1052 грн.63 коп. х 115 днів), де 1052 грн. 63 коп. - розмір середньоденної заробітної плати; 115 - кількість робочих днів за період починаючи з 17 липня 2015 року 29 грудня 2015 року.

В правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 2 липня 2014 року по справі №6-76цс14, зазначається, що порушення процедури про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи відповідача про те, що відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» задоволення вимог кредиторів банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, може бути здійснено виключно у процедурі ліквідації банку та в порядку черговості, визначеної ст. 52 цього Закону є непереконливими, оскільки згідно ст. 36 цього Закону обмеження щодо здійснення задоволення вимог кредиторів під час тимчасової адміністрації не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати заробітної плати працівників банку.

Відсутність фінансових можливостей у відповідача для здійснення розрахунків із звільненими працівниками не свідчить про відсутність вини та не виключає відповідальності роботодавця.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору , з відповідача, відповідно до ст. 88 ЦПК України, слід стягнути на користь держави 1210 грн. 52 коп. судового збору

На підставі наведеного, ст.ст. 47,116 117 КЗпП України керуючись ст.ст. 10, 14, 212, 213, 294, 295, ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», третя особа Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Енергобанк» Брайко С.А про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 17 липня 2015 року по 29 грудня 2015 року в сумі 121052 грн. 45 коп. без відрахувань податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на користь держави 1210 грн. 52 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Повний текст рішення суду виготовлено 17 травня 2016 року.

Головуючий: Р. В. Демчик