Рішення № 57738988, 13.05.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1594/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2016 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого - судді Шиповича В.В.

при секретарі Євтушенко М.В.

за участі відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) у лютому 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що 16.10.2013 року між Банком та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 25000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6% річних. Однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором від 16.10.2013 року належним чином не виконує, своєчасно суми щомісячної виплати по кредиту та процентах не вносить, внаслідок чого станом на 30.12.2015 року виникла заборгованість в сумі 32584,65 гривень, з яких 17690,6 гривень заборгованість за кредитом, 12130,79 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом, 735,42 гривень заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи в сумі 500 гривень (фіксована частина) та 1527,84 гривень (процентна складова). Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитним договором від 16.10.2013 року та судові витрати у виді судового збору.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. При цьому ОСОБА_1 пояснила, що мала в ПАТ КБ «ПриватБанк» депозит, у зв'язку з чим їй було видано дві платіжні картки, якими вона користувалася до 04.02.2015 року та сплачувала всі необхідні платежі на користь Банку. Відомості своїх карток та ПІН-код вона нікому не розголошувала. Однак 04.02.2015 року у період приблизно з 19.00 до 20.00 години невідомі особи шахрайським шляхом за допомогою комп'ютерних мереж здійснили перекази з її картки НОМЕР_1 на суми 15155 гривень, 813 гривень та 515,49 гривень. Про вчинене вона дізналася вранці 05.02.2015 року та відразу повідомила ПАТ КБ «ПриватБанк» про шахрайство вимагаючи заблокувати переведення коштів, які вона не здійснювала. На її звернення оператор клієнтської підтримки запевнив, що заява зафіксована, а грошові кошти з картки знаходяться на тимчасовому рахунку Банку та не будуть перераховані. Про вчинений злочин 05.02.2016 року вона подала відповідно заяву до правоохоронних органів, про що було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.3 ст. 190 КК України під №12015250050000428. Однак вже наступного дня працівники Банку повідомили їй, що всі операції по переказу коштів за 04.02.2015 року проведені і вона повинна повернути ці кошти Банку, як кредит. До теперішнього часу досудове розслідування у кримінальному провадженні триває. ОСОБА_1 вважала, що всі свої зобов'язання перед Банком виконала, а сплачувати кошти отримані шахраями вона не повинна. Крім того просила суд врахувати, що ніяких кредитних договорів із ПАТ КБ «ПриватБанк» вона не укладала та Анкету-заяву від 16.10.2013 року, копію якої Банк надав суду, не підписувала.

Суд оголосивши заяву представника позивача, вислухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 є володільцем платіжних карток НОМЕР_2 та НОМЕР_1 емітованих ПАТ КБ «ПриватБанк».

05.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою про злочин до Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області повідомивши про те, що 04.02.2015 року невстановлена особа з використанням електронно-обчислювальної техніки шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами з її рахунку відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк»

За зверненням ОСОБА_1 зареєстроване кримінальне провадження №12015250050000428 за ст. 190 ч.3 КК України (а.с. 62), а сама ОСОБА_1 визнана потерпілою (а.с. 63).

Згідно виписки по картці НОМЕР_1 (а.с. 59-60), а також матеріалів кримінального провадження №12015250050000428 (а.с. 64-65) встановлено, що 04.02.2015 року невстановленими на даний час особами були проведені операції щодо переказу коштів з картки ОСОБА_1 на інші картки, а саме - в сумі 845,52 гривень через мерчанта НОМЕР_3 (інтернет - сайт www.ipay.ua, процесінг «Альфа Банк») та в сумі 15761,2 гривень за допомогою сервісу компанії IPAY MONEYTRANSFER MF (термінал Е3373757 «Діамантбанк»). Крім того на сайті інтернет - магазину 05 ОК СОМ.UA було здійснено придбання товару з доставкою в центр видачі в м. Черкаси по вул. Гоголя, 409 «Смарт-маркет електроніки». 09.02.2015 року, за інформацією департаменту безпеки Черкаського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», до центру видачі товару 5ОК у м. Черкаси по вул. Гоголя, 409 з метою отримання товару придбаного 04.02.2015 року через мережу Інтернет за допомогою картки ОСОБА_1 звернулась особа ідентифікована Банком як ОСОБА_3. Сім-картка мобільного телефону ОСОБА_1 номер НОМЕР_4 була перевипущена сервісним центром оператора мобільного зв'язку «Life» як нібито втрачена.

Як вбачається із розрахунку Банку доданого до позову (а.с. 4-5), заборгованість за кредитом яку позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь виникла у період 4-5 лютого 2015 року, тобто саме внаслідок проведення вищевказаних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, що мають очевидні ознаки шахрайства. У зв'язку із вказаною заборгованістю відповідачу нараховані проценти, комісія та штрафи зазначені Банком у позові.

При цьому сам по собі факт списання Банком грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 та обліку на цьому рахунку кредитової заборгованості не є підставою для задоволення позовних вимог.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Крім того за змістом п.1.32 ст. 1, пп. 7.1.2 п.7.1 ст. 7, п.20.1 ст. 20, пп. 32.3.2 п.32.2 ст. 32 закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» саме власник рахунка може ініціювати списання коштів та розпоряджатися ними.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У розглядуваній справі позивачем не надано доказів, що списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 04.02.2015 року здійснювалися за її розпорядженням.

А доводи відповідача про те, що 04.02.2015 року невідомі особи з використанням електронно-обчислювальної техніки вчинили шахрайство заволодівши грошовими коштами з її карткового рахунку не спростовані.

При цьому суд враховує, що відсутні докази того, що:

-платіжні картки та їх реквізити передавалися ОСОБА_1 третім особам;

-ОСОБА_1, як власник карткового рахунку давала розпорядження щодо списання коштів чи передавала сім-картку свого телефону третім особам.

Натомість відповідач вже 05.02.2015 року повідомила Банк про шахрайські операції з її картковим рахунком та звернулась до правоохоронних органів із заявою про злочин.

За таких обставин оскільки списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 04.02.2015 року відбулося не за її розпорядженням, як власника рахунку, то відповідач і не повинна нести за такі операції майнову відповідальність у вигляді повернення кредиту, процентів, сплати комісії та штрафів.

Крім того ухвалою суду від 31.03.2016 року було задоволено клопотання представника відповідача та зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» надати для огляду у судовому засіданні оригінал письмового доказу (копія якого додана до позову), - «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» від імені ОСОБА_1. Також суд, з урахуванням змісту заперечень відповідача, пропонував ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомити про результати розгляду Банком заяв ОСОБА_1 щодо операцій по її платіжній картці 04.02.2015 року.

Натомість позивач отримавши вказану ухвалу суду від 31.03.2016 року та пропозицію повідомити про результати внутрішньобанківського розслідування за заявами ОСОБА_1, - вимоги суду про надання оригіналу письмового доказу проігнорував та жодної інформації щодо перевірки заяв ОСОБА_1 не надав.

Таким чином позовні вимоги Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.10.2013 року недоведені у судовому засіданні належними доказами, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі ст. ст. 3, 509, 526, 1046, 1054, 1066, 1071 ЦК України, керуючись ст.ст. 10-11, 60-61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.10.2013 року відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: В. В. Шипович