Ухвала суду № 57737593, 17.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3712/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1210/16Головуючий у 1-й інстанції Даценко В.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.

суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.

при секретарі Колодюк О.П.

за участі представника позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договору банківського карткового рахунку та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та просив розірвати договір банківського карткового рахунку за кредитною пластиковою карткою типу «Універсальна» №5168742324510399 зі строком дії до листопада 2017 року та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь 594 844,50 грн. належних йому на праві власності; 59 484,45 грн. пені; 2 776,64 грн. інфляційних витрат; 5 329,15 грн. 3% річних, а всього 662 434,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що в липні 2014 року він уклав з ПАТ «ПриватБанк» договір про відкриття та обслуговування банківського карткового рахунку. На виконання домовленостей банк емітував та видав йому банківську пластикову картку «Універсальна» № 5168742324510399 зі строком дії до листопада 2017 року. За умовами договору банк зобовязався здійснювати розпорядження вкладника щодо перерахування, списання та видачі належних йому грошових коштів.

Вказував, що з 24.06.2015 року банк в односторонньому порядку відмовився виконувати його електронні розпорядження щодо перерахування коштів по електронній системі «Приват-24», а також заблокував видачу належної йому готівки у гривнях через банкомати з його карткового рахунку.

Зазначав, що станом на 24.06.2015 року і на час звернення до суду із позовом на його банківському рахунку знаходиться 594 844,50 грн., якими він не має можливості розпоряджатися, а тому 08.09.2015 року він направив на адресу банку заяву про розірвання договору банківського рахунку та вимогу про повернення належних йому грошових коштів. Вказану вимогу банк отримав 10.09.2015 року, однак жодної відповіді не надав, порушення не усунув.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Розірвано договір укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» про відкриття та обслуговування банківського карткового рахунку №5168742324510399 зі строком дії до листопада 2017 року.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 594 844,50 грн. заборгованості за договором, 1 564, 52 грн. 3% річних, 2 776,64 грн. збитків від інфляції, 19 035,02 грн. пені.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ПАТ КБ «ПриватБанк», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме залишення поза увагою правомірності дій банку щодо відмови у здійсненні видаткових операцій за карткою позивача через використанням останнім свого рахунку для здійснення незаконних операцій.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення, ухвалене у справі, повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в липні 2014 року ОСОБА_3 уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про відкриття та обслуговування банківського карткового рахунку. На виконання домовленостей банк емітував та видав ОСОБА_4 банківську пластикову картку MasterCard «Універсальна» № 5168 7423 2451 0399 зі строком дії до листопада 2017 року.

Станом на 17.11.2015 року на вказаному рахунку знаходяться кошти в сумі 594 844, 50 грн. (а.с. 26).

Однак, при спробах здійснити операції з переказу особистих коштів, система безготівкових платежів повідомляє позивача про те, що рахунок заблоковано, що підтверджується відповідними скріншотами зображення інтерфейсу банківської програми безготівкових платежів (а.с.24, 25).

08.09.2015 року ОСОБА_4 поштою направив на адресу банку письмову заяву про розірвання договору банківського рахунку та вимогу про повернення належних йому грошових коштів. Вказану вимогу банк отримав 10.09.2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також визнано в судовому засіданні представником банку.

Листом від 22.01.2016 року № 20.1.0.0.0/7-20150914/430 банк повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення його вимог. При цьому зазначив, що відповідно до норми ст.64 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ч.ч.1,2 ст.9 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк має право витребувати у клієнта інформацію, необхідну для його ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта. Відповідачем запропоновано надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на його рахунок за період з 01.01.2015 року по 24.06.2015 року. За відсутності таких відомостей правові підстави для задоволення його вимог відсутні.

Згідно з ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Згідно зі ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст.1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно зі ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не мало підстав для зупинення видаткових операції за рахунком позивача та відмовити у поверненні останньому його грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги зводяться до посилань на порушення позивачем умов та правил надання банківських послуг шляхом використання рахунку для отримання прибутку через фінансову піраміду «Меркурій», а також неналежне повідомлення банку про бажання закрити картковий рахунок. Вказані доводи повною мірою дублюють заперечення, подані відповідачем в ході розгляду справи судом першої інстанції (а.с. 62-64) та були повною мірою досліджені та спростовані місцевим судом в оскаржуваному рішенні.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на те, що ОСОБА_4 здійснював незаконну діяльність повязану з отриманням прибутку від фінансової піраміди не були підкріплені належними та допустимими доказами. З урахуванням того, що кримінальне провадження за цим фактом кримінальне провадження розпочато не було, то твердження є апелянта є припущеннями, які, відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Згідно зіст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»субєкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями15та/або16цьогоЗакону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеногоКримінальним кодексом України, та зобовязаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, повязаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) субєктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки субєкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до пяти робочих днів, про що зобовязаний негайно повідомити субєкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

ПАТ КБ «ПриватБанк» не спростовано того, що по спливу двох днів з моменту зупинення фінансових операцій на рахунку ОСОБА_4 спеціально уповноваженим органом не було вирішено питання про подальше їх зупинення з метою вирішення правоохоронними органами питання про наявність ознак правопорушення в діях позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що банком було безпідставно відмовлено ОСОБА_4 в поверненні його грошових коштів.

Посилання апелянта на те, що вони не були повідомлені про вимогу позивача щодо розірвання договору та закриття карткового рахунку є безпідставними, оскільки у листі від 22 січня 2016 року (а.с. 71-72) ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомило про отримання та розгляд такої вимоги та вказано про її безпідставність.

За п.20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, від 12.11.2003 року № 492, зареєстрованої в МЮ України 17.12.2003 року № 1172/8493, закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви.

Таким чином, посилання апелянта на нікчемність вимоги про закриття рахунку, поданої у простій письмовій формі та направленій поштою не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315, ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: --//-- ОСОБА_1

Судді --//-- ОСОБА_5

--//-- ОСОБА_6

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1