Ухвала суду № 57737569, 17.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/210/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1355/16Головуючий у 1-й інстанції Любицький В.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Чічіля В.А.,

Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,

За участю секретаря: Шевченко І.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року по справі за поданням начальника відділу ДВС Семенівського РУЮ Полтавської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року відмовлено в задоволенні подання начальника відділу ДВС Семенівського РУЮ Полтавської області про вжиття заходів забезпечення виконання виконавчого листа № 547/2010/14-ц, виданого Семенівським районним судом Полтавської області 15 грудня 2015 року, у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила стягувач за виконавчим провадженням ОСОБА_2, яка посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила вказану ухвалу скасувати та ухвалити нову про задоволення подання державного виконавця.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказала, що судом першої інстанції не взято до уваги доведеність державним виконавцем фактів умисного ухилення боржника ОСОБА_3 від виконання покладених на нього судовим рішенням від 12 серпня 2015 року обов`язків по виплаті на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 72711,20 грн. та відшкодування 766,90 грн. сплачених судових витрат. Вважає, що такими доказами, вказаними державним виконавцем є: свідоме невиконання боржником в добровільному порядку судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, ненадання боржником державному виконавцю достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, неповідомлення боржником судового виконавця про своє майно, яке перебуває у заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належне боржникові від інших осіб, при цьому, боржник ОСОБА_3 не з`являється за викликом до органу ДВС, борг на час розгляду подання не сплатив.

Також апелянт вказала, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець і згідно з податковою звітністю за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року мав більш ніж 2,5 млн. грн.. прибутку. ОСОБА_3 також є членом селянського фермерського господарства «Дослідне» і отримує кожен рік відповідні дивіденди. Апелянт вказала, що у власності ОСОБА_3 перебувають ? квартири в смт. Семенівка Полтавської області та автомобіль СITROEN JAMPY, 2006 року випуску, вартістю 145562,40 грн.

Апелянт вказала й те, що боржник має закордонний паспорт і в період проведення виконавчих дій, в період січень-лютий 2016 року, виїздив за межі України.

Апелянт також вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про недоведеність наміру ОСОБА_3 в черговий раз виїхати за межі України та наявності закордонного паспорта, так як ст. 377-1 ЦПК України не передбачає надання до суду таких доказів.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до норм ч.ч. 1,2 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно нормою ч.1 п.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм закону.

По справі встановлено, що в ВДВС Семенівського районного управління юстиції Полтавської області перебуває на примусовому виконанні виконавче провадження № 49675706 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації ? частини вартості спільного майна подружжя, а саме: автомобіля CITROEN JUMPY, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, кошти в розмірі 72711,20 грн. та залишити зазначений автомобіль у власності ОСОБА_3 та стягнення судових витрат в сумі 766,90 грн., а всього 73478,10 грн. ОСОБА_3 надано строк на самостійне виконання рішення суду до 24.12.2015 року (а.с. 5).

Матеріали справи також містять вимогу щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження в строк до 25.03.2016 року, а саме сплату боргу в сумі 80911,91 грн. (а.с. 7). Відомостей про отримання вказаної вимоги державного виконавця боржником матеріали справи не містять.

11.03.2016 року державним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_3, що містяться на рахунках №26055060301852, №26005060333632, відкриті у Полтавському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», у межах суми 80911,91 грн. (а.с. 8).

Постановою державного виконавця від 11.03.2016 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у межах суми звернення стягнення 80911,91 грн., заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с. 10).

Згідно з інформаційними довідками, що містяться у матеріалах справи, наданими на вимогу державного виконавця, ОСОБА_3 є власником кв. № 15 у б. № 43 по вул. Леніна у смт. Семенівка, Семенівського району Полтавської області. Інших відомостей про будь-які речові права боржника матеріали справи не містять (а.с. 11-14).

12.02.2016 року ОСОБА_2 звернулась із заявою і письмовими поясненнями до державного виконавця щодо вирішення питання про направлення матеріалів до Семенівського районного суду Полтавської області по справі № 547/210/14-ц, щодо встановлення обмежень у виїзді ОСОБА_3 за межі України, так як їй стало відомо, що боржник виїхав за межі України (а.с. 15-16).

Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем у відповідності до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не доведено фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Також районний суд виходив з того, що державним виконавцем не зазначено підстав та не надано доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України, тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Також суд першої інстанції виходив із недоведеності державним виконавцем того, що боржник ОСОБА_3 має паспорт для виїзду за кордон (закордонний паспорт) і відповідно має реальну можливість виїхати за кордон.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи, або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього за рішенням суду або Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до норми ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду або іншим органом, з огляду на вимоги ст.ст. 10, 60 ЦПК України, покладається на орган державної виконавчої служби, який звертається до суду із відповідним поданням, та має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.

Наявність лише зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Матеріали поданняне містять доказів того, що ОСОБА_3, вчиняв дії чи утримувався від вчинення дій, які перешкоджають проведенню виконавчою службою примусових виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», для звернення стягнення на належне йому рухоме та нерухоме майно, та унеможливлюють чи ускладнюють виконання судових рішень про стягнення з нього заборгованості.

Державний виконавець, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів щодо обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон, послався на невиконання останнім судового рішення та неявку боржника до відділу, також вказував, що боржник має намір виїхати за територію України.

Проте, на думку колегії суддів, викладені у поданні державного виконавця ВДВС Семенівського РУЮ Полтавської області доводи не ґрунтуються на доказах та не дають підстав вважати, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання судового рішення та має намір виїхати за межі країни. Сам по собі факт наявності у боржника невиконаного зобовязання, покладеного на нього судовим рішенням, ще не доводить факту ухилення від виконання, покладених на нього зобовязань.

Доводи апелянта про наявність у матеріалах подання достатніх доказів умисного невиконання ОСОБА_3 судового рішення, що свідчать про свідоме невиконання боржником в добровільному порядку судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, ненадання боржником державному виконавцю достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, неповідомлення боржником судового виконавця про своє майно, яке перебуває у заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належне боржникові від інших осіб, жодними належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України не підтверджені.

Також апелянтом не надано жодних належних доказів і матеріали справи не містять інформації, що підтверджувала б доводи апелянта про рівень доходів боржника.

Крім того, заява ОСОБА_2 про перетин боржником кордону нічим не підтверджена та державним виконавцем не перевірена. Доводи апелянта про наявність у боржника закордонного паспорта, що робить можливим перетин ОСОБА_3 державного кордону України, державним виконавцем не перевірена й апелянтом також не підтверджена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому, не підлягає до скасування.

Керуючись ст. 303, 312 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України,колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.А. Чічіль

Судді: С.Ю. Мартєв

ОСОБА_4

З оригіналом згідно: ОСОБА_1