Ухвала суду № 57735233, 17.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/185/16-ц Головуючий у І інстанції Гончарук О. П.Провадження № 22-ц/780/2549/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 56 17.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Мельника Я.С., Волохова Л.А.,

при секретарі: Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на рішення Іванківського районного суду Київської області від 17 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У січні 2016 року Позивач звернулася до суду із вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»(надалі Відповідач), обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 26.11.2015 року між нею та відповідачем було укладено Договори фінансового лізингу, предметом якого є два трактора МТЗ 82.1 Білорусь. Вважаючи, що Відповідачем було порушено її права, як споживача, оскільки під час укладання даного правочину застосовано нечесну підприємницьку діяльність та умови оспорюваних договорів є несправедливими, оскільки вони порушують принцип добросовісності,призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди позивачеві.

Просить визнати договори Фінансового лізингу №002096 та №002097 від 26 листопада 2015 року недійсними та стягнути з відповідача на його користь сплачені кошти в розмірі 100000,00 грн. за вказаними договорами фінансового лізингу.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 17 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апелянт звертає увагу на ті обставини, що правовідносини, які виникли між сторонами відповідають вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», ліцензування такого виду діяльності не потребує, договір фінансового лізингу не підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні договори містять несправедливі умови для позивача, а також всупереч вимогам чинного законодавства відповідач здійснює свою діяльність без ліцензії для здійснення фінансової діяльності, а лізингові договори не були нотаріально посвідчені.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони відповідають обставинам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Судом першої інстанції встановлено, що Судом встановлено, що 26.11.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено Договори фінансового лізингу №002096 та 002097, предметом лізингу за яким є транспортний засіб, а саме трактори МТЗ 82.1 Білорусь. Відповідно до умов договорів відповідач (лізингодавець) зобовязався придбати у свою власність предмет лізингу і передати його позивачу (лізингоодержувачу) у користування на строк та на умовах передбачених договором.

У Додатках №1 до Договорів фінансового лізингу (графік сплати авансового платежу) зазначені наступні платежі: вартість предмету лізингу 19762,85 дол. США; авансовий платіж 50%; сума виплат авансового платежу 9881,42 дол. США; щомісячний авансовий платіж 823,45 дол. США; адміністративний платіж (10%) 1976,28 дол. США; комісія за передачу (3%) 592,89 дол. США. Період погашення вартості предмета лізингу визначений у дванадцять місяців. Курс долара на день укладання договору 25,30 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договорів відповідач зобовязався передати позивачеві у користування предмет лізингу не пізніше 120 робочих днівз дня отримання на поточний рахунок відповідача наступних платежів: адміністративного платежу, Авансового платежу, комісії за передачу предмета лізинг у разі наявності; оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного Договору.

На виконання умов договорів позивач сплатив на рахунок лізингодавця авансові платежі в розмірі 50000,00 грн. по кожному з договорів (платіжні доручення №1210 та 1209 від 26.11.2015). Вказані авансові платежі відповідачем згідно умов п. 9.7 договору були зараховані як адміністративний платіж.

Відповідно до п. 12.1 Договору фінансового лізингу, лізингоодержувач який сплатив Адміністративний платіж, частково або повністю сплатив Авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання Договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу Лізингнодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини Авансових платежів, 40% (сорок відсотків) Лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку не повертається.

Листом від 15.12.2015 р. позивач звернувся до відповідача з проханням розірвати договори фінансового лізингу та повернення авансових платежів на загальну суму 100000,00 грн., які станом на момент розгляду справи позивачу неповернуті.

Відповідно до ч.1, 2ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннямиЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів"містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону). Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи нормуст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів"можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючиумови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Також, місцевим судом встановлено, що договори лізингу не містять графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (відсутній додаток 3 до договорів лізингу) та сам обсяг таких платежів сторони не погодили та не підписали в момент укладення договорів, що вказує на невизначеність загального обсягу фінансування, що у свою чергу відповідно до п.10 ч.3ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»є ознакою несправедливої угоди, а саме установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. У пункті 8.3 оспорюваного Договору вказана погоджена сторонами вартість предмета лізингу, однак лише на момент укладання договору (19762,85 доларів США). За умовами договору вона може бути змінена, в залежності від зміни обмінного курсу долара США до української гривні або у разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця, що у свою чергу відповідно до п.13 ч.3ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»також є ознакою несправедливої угоди, без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Аналіз змісту спірних договорів фінансового лізингу від 26 листопада 2015 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорах виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг», положенняхЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістомст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положеннямст. 808 ЦК України.

Окрім того, згідно п. 4 ч. 1ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Відповідно до ч. 1ст. 227 ЦК Україниправочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Місцевим судом також не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 2ст. 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно дост. 628 ЦК України. Згідност. 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч.1ст. 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом першої інстанції також встановлено, що договори фінансового лізингу від 26 листопада, укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», нотаріально посвідчено не було.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»- відхилити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 17 лютого 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: