Ухвала суду № 57734260, 17.05.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/6689/15-ц

Провадження № 2-п/359/43/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Шляхетко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль Київської області заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2016 року у цивільній справі №359/6689/15-ц, 2/359/2029/2015 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування нерухомим майном та виселення,-

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2016 року у вищевказаній цивільній справі Бориспільським міськрайонним судом Київської області було ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено повністю. Суд вирішив: визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою №31 на четвертому поверсі та машиномісцем №7 у підземному паркінгу житлового будинку за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Чубинське, вулиця Яблунева, 4; виселити відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з незаконно займаної квартири №31 на четвертому поверсі у житловому будинку за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Чубинське, вулиця Яблунева, 4; стягнуто з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_2, судовий збір в сумі 487 гривень 20 копійок (а.с.129-133).

Копія повного тексту заочного рішення була отримана відповідачем ОСОБА_3 11.04.2016 року, про що свідчить її власноручна розписка у довідковому листі до справи (обкладинка).

21.04.2016 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення.

В обґрунтування відповідачем зазначено, що вона не була повідомлена про час та місце судового розгляду справи, призначеного на 12.00 годину 22 березня 2016 року, оскільки знаходилась на стаціонарному лікуванні з 10 по 22 березня 2016 року та фактично отримала судову повістку лише вечором 22 березня 2016 року. Вважає, що у суду не було належних доказів її повторної неявки, в звязку з чим в силу вимог ст.169 ЦПК України суд мав відкласти розгляд справи. Також відповідач зазначає, що підставою для винесення оскаржуваного нею заочного рішення слугувало заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2013 року, з яким вона не згодна та з метою оскарження якого звернулась до касаційної інстанції, якою буде вирішено питання про зупинення виконання заочного рішення від 03 грудня 2013 року. В обґрунтування поданої заяви та своїх заперечень проти позову, відповідачем зазначено, що свідоцтва про право власності на квартиру та паркомісце вона отримала на підставі укладеного між нею, ОСОБА_2 та іншими громадянами договору про спільну діяльність від 01.09.2006 року, та, що судом не було звернуто увагу, що попередні договори купівлі-продажу житлового приміщення та паркомісця від 30.01.2008 та від 25.02.2008 року були укладені між відповідачем та ОСОБА_4, як громадянином, а не як уповноваженим учасником за договором про спільну діяльність, та що на виконання останніх нею були сплачені кошти в сумі 120000 та 19250 доларів США як гарантійні платежі, які були стягнуті на її користь згідно з рішенням Соломянського районного суду м.Київа від 26.11.2010 року. Також зазначено, що в при ухваленні оскаржуваного нею в касаційному порядку заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду від 03.12.2013 року судом не було звернуто увагу, що предметом договору про спільну діяльність та попередніх договорів, укладених з позивачем, були різні за площею квартира та паркомісце. Також вважає, що у ОСОБА_2 не було підстав для звернення до суду з позовом у вищевказаній цивільній справі про розірвання договору про спільну діяльність, визнання рішення сільської ради недійсним та визнання недійсними свідоцтва про право власності та повернення майна. Також вона стверджує, що в якості внеску в будівництво квартири загальною площею 85,3 кв.м та парко-місця в будинку №4 площею 16,5 кв.м відповідно як усі інші учасники договору про спільну діяльність особисто передавала кошти ОСОБА_2 в сумі 127950 доларів США та 165000 доларів США без видачі будь-яких приходно-касових ордерів.

В судовому засіданні відповідач та її представник подану заяву підтримали повністю. Представником відповідача додатково зазначено про те, що відповідач не була повідомлена своїм представником ОСОБА_5 про вчинені нею дії в Бориспільському міськрайонному суді та про хід даної справи, а також про результати оскарження вказаним представником заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.12.2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Також він вважає, що відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи, що є підставою для скасування заочного рішення, та що після призначення справи до розгляду вже будуть результати розгляду касаційною інстанцією їх скарги на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду від 03.12.2013 року та вирішено питання про зупинення його виконання, а в подальшому воно має бути скасовано, а висновки зроблені судом в оскаржуваному ними в касаційному порядку заочному рішенні були покладені в основу заочного рішення у даній справі.

Представник позивача проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на те, що підстави для скасування заочного рішення відсутні, а заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.12.2013 року на даний час не скасоване. Він також вважає, що відповідач зможе оскаржити рішення у даній справі до апеляційного суду, який, якщо будуть підстави, може зупинити провадження до перегляду заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду від 03.12.2013 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Дослідивши подану заяву, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи №359/6689/15-ц, 2/359/2029/2015 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування нерухомим майном та виселення, суд прийшов до висновку, що заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 22 березня 2016 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області було ухвалено вищенаведене заочне рішення (а.с.128,129-133).

Ухвала про заочний розгляд справи винесена судом у звязку з тим, що відповідач ОСОБА_3 та її представник в судове засідання повторно не зявились, про день та час розгляду справи відповідач була повідомлена належним чином, за зареєстрованим місцем проживання та через свого представника, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подали (а.с.124,130).

Так, відповідно до ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 була обізнана про те, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходилась зазначена цивільна справа, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (а.с.33,43,85), а також розписки її представника ОСОБА_5 про повідомлення про судові засідання, призначені на 11.03.2016 на 10.30 год. та на 22.03.2016 року на 12.00годин (а.с.88-зворот,94).

Щодо отримання відповідачем судової повістки 22.03.2016 року, направленої в її адресу рекомендованим листом від 11.03.2016 (а.с.96), суд зазначає, що з урахуванням тієї обставини, що представник відповідача особисто отримала лист-виклик в судове засідання, призначене на 22.03.2016 року, будучи попередженою про наслідки повторної неявки, зазначені дії представника відповідача створюють для відповідача передбачені ч.5 ст.76 ЦПК України ч.4 ст.169 ЦПК України процесуальні наслідки такого повідомлення.

Та обставина, що відповідач знаходилась на стаціонарному лікуванні з 10 по 22 березня 2016 року була відома відповідачу та її представнику (а.с.95), проте з цих підстав клопотань про зупинення провадження у справі заявлено не було, а на момент розгляду справи в суді належних і допустимих доказів знаходження відповідача на стаціонарному лікуванні суду також не було надано.

Отже підстави для відкладення розгляду справи у суду 22.03.2016 року були відсутні.

Встановлено, що заочне рішення отримано відповідачем безпосередньо в суді 11.04.2016.

Відповідно до вимог ч.2 ст.228 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Таким чином, строки звернення з заявою про перегляд заочного рішення відповідачем не порушені.

Проте, відповідно до ч.1 ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідач була повідомлена про час та місце судового розгляду, та в судове засіданні 22.03.2016 року не зявилась повторно, заяви про розгляд справи з її відсутності суду не подала.

Та обставина, що позивач не зявилась в судове засідання 22.03.2016 з поважних причин, та що вона з поважних причин не повідомила про причини своєї неявки, у звязку з тим, що перебувала на стаціонарному лікуванні, не є достатньою обставиною для скасування заочного рішення.

Так, відповідач отримувала процесуальні документи суду у даній справі, в тому числі особисто отримувала ухвалу суду про відкриття провадження та призначення справи до попереднього розгляду на 07.09.2015 (а.с.33), судову повістку в судове засідання на 16.10.2015 (а.с.43), в судове засіданні на 18.02.2016 (а.с.85), проте, в судові попереднє засідання, а також в судові засідання не зявлялась, причини неявки також не повідомляла, заяв про розгляд справи за її відсутності, а також власних заперечень по суті позову не подавала.

Єдиним доказом, на який в своїй заяві про перегляд заочного рішення посилається відповідач є те, що на даний час відповідач звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з приводу оскарження заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.12.2013 року, на підставі якого було ухвалено заочне рішення у даній справі, та розраховує, що зазначене оскаржуване нею заочне рішенням від 03.12.2013 року буде скасовано касаційною інстанцією, а також на ту обставину, що рішенням Соломянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року було стягнуті грошові кошти, які були передані відповідачем в рахунок гарантійної плати за укладеними між нею та позивачем попередніми договорами купівлі-продажу житлового приміщення та парко-місця та не стосувались отриманих нею у власність квартири та паркомісця.

Проте, на момент розгляду даної заяви вище зазначене заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.12.2013 року не скасоване та є чинним, отже є обовязковим для висновків суду у даній справі в силу вимог ч.3 ст.61 ЦПК України.

Крім того, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду, може бути підставою для перегляду рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

А щодо посилання відповідача на фактичні обставини справи, встановлені рішенням Соломянського районного суду м.Києва від 26.11.2013 року, то вказане рішення також було предметом дослідження у даній цивільній справі.

Та обставина, що відповідач у встановлений законом спосіб набула права власності на квартиру та паркомісце, то ці доводи суперечать висновкам Бориспільського міськрайонного суду, викладеним у рішенні від 03.12.2013 року, яке на даний час не скасоване та є обовязковим до виконання, жодними іншими належними і допустимими доказами ці обставини не підтверджені.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що подану відповідачем заяву про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.03.2016 року у даній справі слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.231,232 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2016 року у цивільній справі №359/6689/15-ц, 2/359/2029/2015 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування нерухомим майном та виселення залишити без задоволення.

Розяснити, що зазначене рішення суду може бути оскаржене відповідачем до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: І.В.Муранова-Лесів