Ухвала суду № 57734107, 18.05.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/6067/16-ц Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 59 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про визнання рішення протиправним, визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати рішення Житомирської обласної ради протиправним, визнати його звільнення незаконним, поновити на займаній посаді та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2016 року у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про визнання рішення протиправним, визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Зазначає, що у даній справі існує трудовий, а не публічно-правовий спір, а тому позов необхідно розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір з приводу оскарження правового акту індивідуальної дії та проходження позивачем публічної служби, у зв'язку з чим зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

У поданій позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням тридцять третьої сесії 6 скликання Житомирської обласної ради від 10 вересня 2015 року №1594 „Про призначення директора комунальної установи „Обласна база спеціального медичного постачання " Житомирської обласної ради його призначено на посаду директора комунальної установи „Обласна база спеціального медичного постачання " Житомирської обласної ради з 10.09.2015 року з укладенням контракту строком на п'ять років, з 10 вересня 2015 року по 9 вересня 2020 року. Зобов'язано голову обласної ради укласти з ним контракт згідно з чинним законодавством.

Рішенням четвертої сесії 7 скликання Житомирської обласної ради від 31 березня 2016 року №197 „Про відміну рішення обласної ради від 10.09.2015 року №1594 та звільнення з посади", відмінено рішення обласної ради від 10.09.2015 року №1594 та звільнено ОСОБА_1 з посади директора комунальної установи „Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради з 31.03.2016 року за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку із невідповідністю займаній посаді, а саме невідповідність кваліфікаційним вимогам .

Позивач вважає рішення четвертої сесії 7 скликання Житомирської обласної ради від 31 березня 2016 року №197 протиправним, а його звільнення з посади директора комунальної установи „Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради з 31.03.2016 року за п.2 ст.40 КЗпП України незаконним, просить поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державно влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3 постанови №3 від 01.03.2013 року „Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ " роз'яснив, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справи адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, з огляду на вищезазначене справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у правовідносинах, які передбачають владний вплив уповноваженого законом одного (суб'єкта владних повноважень) на поведінку іншого (підпорядкованого) суб'єкта, які відповідно до законодавства зобов'язані виконувати його вимоги та приписи.

Тобто критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно: суб'єктивний склад учасників процесу та характер правовідносин.

Незважаючи на те, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, пред'явлений позивачем для вирішення судом спір не є публічно-правовим.

Спір у справі, що розглядається, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а заявлений позивачем на захист порушених трудових прав на підставі вимог ст. ст. 21, 40, 235 КЗпП України.

Оскільки вказаний спір виник із трудових правовідносин та згідно підстав та предмета позову стосується захисту трудових прав, тому відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Окрім того, відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Житомирської обласної ради від 17.03.2011 року №80, комунальна установа „Обласна база спеціального медичного постачання "Житомирської обласної ради є правонаступником комунального підприємства „Обласна база спеціального медичного постачання ", заснована на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і перебуває в управлінні Житомирської обласної ради та оперативному управлінні обласної державної адміністрації, згідно з делегованими обласною радою повноваженнями.

Посада директора комунальної установи „Обласна база спеціального медичного постачання" не відноситься до посад державних службовців.

У п.34 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 „Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" роз'яснено, зокрема, наступне: „Згідно з підпунктом 3.1.6 пункту 3.1 розділу 3 Державного класифікатора України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" комунальне підприємство - підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Комунальна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (підпункт 3.4.5 пункту 3.4 розділу 3 цього Класифікатора).

З огляду на викладене комунальні підприємства, установи чи організації не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, а діяльність директора комунального підприємства, установи чи організації не належить до публічної служби, визначеної цим Кодексом.

Відносини з приводу призначення чи звільнення директора комунального підприємства, установи чи організації є трудовими.

Видання відповідного акта органом місцевого самоврядування не змінює правової природи цих відносин.

Суди повинні враховувати, що спори, які виникають з приводу призначення чи звільнення директора комунального підприємства, установи чи організації, не належать до юрисдикції адміністративних судів".

Таким чином, суд першої інстанції правильно не визначився з характером спірних правовідносин та безпідставно відмовив позивачу у відкритті провадження у справі.

За таких обставин оскаржувану ухвалу необхідно скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2016 року скасувати, матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді