Рішення № 57734092, 13.05.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/3529/15-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 27 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Косигіної Л.М., Худякова А.М.

секретаря

судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року

встановила:

У листопаді 2015 року позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся із позовом, в якому просив винести рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 100 723,82 грн, яка виникла з часу ухвалення попереднього рішення суду про стягнення заборгованості та за період тривалого його не виконання.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 288,45 грн та судові витрати в сумі 1 510,86 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та винести нове по суті позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Судом встановлено, що 20.07.2007 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 24-541/07-ШД, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 6 000,00 грн зі строком виконання до 19.07.2010 та сплатою відсотків за користування кредитом. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами, по процентній ставці 0,0001 проценту річних. У випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів та/або процентів за користування коштами застосовується процента ставка у розмірі 36 процентів річних (п. 4.8. Договору, а.с. 10-11).

20.07.2007 між Банком та ОСОБА_3, укладено Договір поруки за № 24-541/07-ШД-П, відповідно до умов якого, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в повному обсязі, включаючи сплату як основного боргу так і відсотків (а.с. 13-14).

Відповідно до 3.8. вищевказаного кредитного договору у випадку несвоєчасного повернення кредиту або несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, тощо, Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту, сплати комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі у порядку встановленому договором.

У зв'язку із порушенням умов кредитного договору щодо своєчасного та повного погашення кредиту, утворилася заборгованість, яка становила 54 650,25 грн та складалась з:

- заборгованості за кредитом 6 000,00 грн;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 5 864,55 грн;

- заборгованість по щомісячній комісії у сумі 3 675,00 грн;

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісії за договором у сумі 39 110,70 грн, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» використав своє право та вважав строк виконання кредитного договору таким, що настав та звернувся до суду з позовом про стягнення вищевказаної заборгованості.

22 жовтня 2010 року рішенням Житомирського районного суду Житомирської області частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 судові витрати та заборгованість за кредитним договором від 20.07.2007 сумі 18 539,55 грн, а саме:

- заборгованості за кредитом 6 000,00 грн;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 5 864,55 грн;

- заборгованість по комісії у сумі 3 675,00 грн;

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками за договором у сумі 1 809,46 грн та 645,31 грн відповідно (том 1 а.с. 145).

Вказане судове рішення звернуто до виконання (а.с. 21, 22).

На підставі звернення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 08.05.2015, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1617/2010 про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованості на користь позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в сумі 18 539,55 грн закінчено у зв'язку з повною сплатою боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За змістом положень ч. 4 ст. 559 ЦК України для припинення поруки має настати декілька умов: настання строку, визначеного у договорі поруки, або настання строку виконання основного зобов'язання; непред'явлення вимог до поручителя протягом шести місяців з дня настання такого строку. При цьому строк настання виконання основного зобов'язання може настати у строк, визначений договором або законом.

Згідно правового висновку Верховного суду України, викладеному у справі № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

У червні 2010 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути заборгованість у повному обсязі, тобто визначив термін дострокового погашення зобов'язання за даним кредитним договором відповідно до умов п. 3.5. За таких обставин, останнім днем дії договору поруки є 29.06.2010.

Виходячи з наведеного, є підстави вважати Договір поруки № 24-541/07-ШД-П від 20.07.2010, укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 припиненим, оскільки Банк повторно звернувся з позовом до суду 30.11.2015, тобто поза межами 6-місячного строку (а.с. 4-6).

За змістом частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Судом встановлено, що погашення боргу за кредитним договором відбулося під час проведення виконавчих дій на виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22.10.2010, що не свідчить про визнання боргу відповідачами та не перериває перебігу позовної давності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3

Разом з тим, статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що факт підписання договору від 20 липня 2010 року та отримання позичкових коштів ОСОБА_2 не заперечується, після закінчення строку дії кредитного договору, останньою кошти в рахунок погашення заборгованості не сплачувались.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином, відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

Звернувшись повторно з позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість на загальну суму 100 723,82 грн, яка складається з 10 438,89 грн - заборгованість за відсотками, 6 090,00 грн - прострочена комісія за користування кредитом, 84 194,93 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 01.05.2014 по 01.05.2015.

Частиною третьою ст. 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такий правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, яка в силу вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, кредитор має право на одержання заборгованості за кредитом, процентів від суми кредиту, інших визначених договором виплат. Разом з тим, беручи до уваги розмір заборгованості за відсотками, відсутність заборгованості за «тілом» кредиту та те, що із заявою про зменшення розміру пені відповідач не зверталася, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 6 000,00 грн, що відповідає розміру основного боргу за кредитним договором.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про часткове задоволення позовних вимог та стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 528,89 грн. Окрім того, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення даних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року в сумі 22 528,89 (двадцять дві тисячі п'ятсот двадцять вісім грн 89 коп) грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 1 661,91 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: