Ухвала суду № 57731630, 17.05.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/3775/15-ц Номер провадження 22-ц/775/819/2016

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року м. Бахмут Донецької області

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді: Будулуци М.С.

суддів: Космачевська Т.В., Корчистої О.І.

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 02 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», треті особи: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Димитрів Донецької області, Головне управління Держпраці у Донецькій області про визнання нечинним та скасування пункту акту проведення розслідування нещасного випадку, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 02 березня 2016 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», треті особи: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Димитрів Донецької області, Головне управління держпраці у Донецькій області про визнання нечинним та скасування пункту акту проведення розслідування нещасного випадку, стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано нечинним та скасовано п. 4.3 акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався 1 жовтня 2011 року о 16.35 годині на Відокремленому підрозділі «Шахта «Родинська» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» від 09 вересня 2015 року за формою Н-5.

Стягнуто з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь ОСОБА_1 за отриману нею моральну шкоду 120 000 (сто двадцять тисяч) грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 487 грн.20 коп. та на користь держави - 58 грн. 49 коп.

Державне підприємство «Красноармійськвугілля» (далі - ДП «Красноармійськвугілля») не погодилось з вказаним рішенням суду та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивач ОСОБА_1 не зверталась до Головного управління Держпраці у Донецькій області з заявою про оскарження висновків комісії з розслідування, а згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків, у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

ДП «Красноармійськвугілля» вважає, що він не є належним відповідачем у справі, та посилався на те, що позивач ОСОБА_1 не надала суду доказів порушення у неї нормальних життєвих зв'язків, неможливості продовження активного громадського життя та не зазначила які саме додаткові зусилля вона прикладає для організації свого життя і чим це підтверджується. Визначений судом розмір стягнення моральної шкоди в 120 000 грн. на користь позивача ОСОБА_1 не відповідає принципу розумності та справедливості.

В судове засідання апеляційного суду представники відповідача та третіх осіб не прибули, але про час та місце розгляду справи вони повідомлені судовими повістками та телефонограмами (а.с. 144, 145, 146, 147, 149). Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст.171 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен розслідувати та вести облік нещасних випадків на виробництві відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2604-XII, роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У відповідності до ч.ч.1 - 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

За змістом п. 1 гл. 5 розд. IV Правил безпеки у вугільних шахтах НПАОП 10.0-1.01-10, працівник шахти зобов'язаний: виконувати тільки роботи, що належать до отриманого завдання і його обов'язків, за винятком випадків виникнення загрози аварії, здоров'ю або життю працівників; виконувати першочергові перед іншими роботи з усунення виявлених або наявних порушень вимог нормативно-правових актів з охорони праці; знати і виконувати вимоги технічних документів (ТПД, паспортів, інструкцій) і нормативних актів з охорони праці, що стосуються його професії; дотримуватися вимог цих правил, трудового (колективного) договору (угоди); знати і виконувати вимоги керівництв (інструкцій) з експлуатації машин, обладнання та виробів у межах своєї професії (посади) на робочому місці, що обслуговуються ним; знати ПЛА щодо свого робочого місця, сигнали аварійного оповіщення, правила поведінки під час аварій, запасні виходи, місця розташування засобів проти аварійного захисту і самопорятунку та вміти ними користуватися; проходити медогляд, навчання, інструктажі та перевірку знань правил, норм і інструкцій з охорони праці; вживати заходів щодо усунення небезпечних виробничих ситуацій; повідомляти про помічені чи виявлені небезпеки безпосередньому керівнику робіт або гірничому диспетчеру; знати прийоми надання першої допомоги згідно з програмою навчання та вміти надавати її потерпілим під час нещасних випадків; співпрацювати з керівництвом шахти у забезпеченні та організації безпечних і здорових умов праці.

При вирішенні справи суд першої інстанції встановив, що в актах форми Н-1 та Н-5 від 09 вересня 2015 року не вказано, що саме невірно зробив ОСОБА_3 та який саме абзац п. 1 гл. 5 розд. IV Правил безпеки у вугільних шахтах НПАОП 10.0-1.01-10, він порушив.

При цьому, в акті форми Н-1 зазначено, що ОСОБА_3 при знаходженні на сходах, не приділив належної уваги особистій безпеці. Однак, в чому саме полягало неприділення належної уваги загиблим особистій безпеці, в акті не вказано.

Втім, судом встановлено, що самі сходи, в порушення п.11 Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1764, були у незадовільному технічному стані. Тобто, відповідачем було порушено вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України щодо забезпечення власником або уповноваженим ним органом безпечних умов праці.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_3 не було порушення вимог п.1 гл. 5 розд. IV Правил безпеки у вугільних шахтах НПАОП 10.0-1.01-10, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним та скасування п.4.3 акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії) за формою Н-5 від 09 вересня 2015 року підлягають задоволенню.

При вирішенні справи суд також дійшов висновку, що діями відповідача позивачу ОСОБА_1 спричинені моральні страждання, що пов'язані із безповоротною втратою її близької людини, відчуттям самотності, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого загинув ОСОБА_3

Страждання позивача викликали певні зміни у її житті. Перенесений стрес через смерть чоловіка - ОСОБА_3 негативно вплинув на її психічний стан. Все це примусило позивача докласти додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер, глибину, зазнаних позивачем душевних страждань з приводу втрати чоловіка, тривалість негативних наслідків. Тому, виходячи з засад розумності і справедливості, суд вважав, що на користь позивача має бути стягнуто 120 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, частково задовольнивши позов ОСОБА_1

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із смертю її чоловіка - ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві, позивачу, діями відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці, заподіяні моральні страждання, що пов'язані із втратою близької людини, та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя і негативно вплинуло на її психічний стан.

Втім, в діях працівника ОСОБА_4 не встановлено порушень п.1 гл. 5 розділу IV Правил безпеки у вугільних шахтах 10.0-1.01-10, а тому суд задовольнив вимоги позивача про визнання нечинним та скасування п.4.3 акту проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 09 вересня 2015 року.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Розглядаючи справу, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 1167 ЦК України, які передбачають відповідальність за завдану моральну шкоду за умови відсутності між сторонами договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України, до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч. 3 ст. 153 КЗпП України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Таким чином, смертю ОСОБА_3 позивачу завдана моральна шкода з вини відповідача, який не створив безпечних умов праці, унаслідок чого останній був смертельно травмований при падінні під час пересування сходовим маршем в будівлі АПК.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Частина 2 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 24 жовтня 2012 року у справі №6-123цс12 та постанові від 13 листопада 2013 року у справі № 6-120цс13 у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень ст. 1167, ч.2 ст. 1168 ЦК України, а не за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вина підприємства в нещасному випадку, який стався з ОСОБА_3, підтверджується актом розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 08 вересня 2015 року (а.с.20- 25) та актом № 3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 08 вересня 2015 року (а.с.14-19).

Як вбачається з матеріалів справи нещасний випадок, в результаті котрого загинув ОСОБА_3, стався з вини посадових осіб підприємства, а вини працівника в цьому не вбачається.

Всупереч тверджень відповідача, позивач ОСОБА_1 10 жовтня 2011 року звернулась з заявою до Територіального управління Держпраці у Донецькій області про оскарження висновків комісії з розслідування, за результатами розгляду якого було видано припис директору ВП «Шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля» для встановлення обставин, за яких стався нещасний випадок з працівником ОСОБА_3 (а.с. 10).

Після цього, ОСОБА_1 висновки комісії з проведення спеціального розслідування нещасного випадку оскаржила в судовому порядку. Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суди першої, апеляційної та касаційної інстанції, дійшли висновку, що комісія з проведення спеціального розслідування нещасного випадку помилково визнала нещасний випадок таким, що не пов'язаний з виробництвом, оскільки перебування останнього на шахті 01 жовтня 2011 року о 16 год. 35 хвилин було обумовлено специфікою його роботи.

Ухвалюючи рішення по справі, яке оскаржується, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних і нешкідливих умов праці, недодержання вимог законодавства про охорону праці позивач ОСОБА_1 втратила свого чоловіка - ОСОБА_3 і втратою близької людини їй завдана моральна шкода, оскільки вона втратили дорогу їй людину і ця втрата не може бути відновлена.

Все це призвело до порушення її звичайного способу життя та спонукає до пошуку додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів спричинення їй моральних страждань, порушення її нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми або інших негативних наслідків, не надання розрахунку моральної шкоди, шкоди є необґрунтованими, оскільки сам факт смерті близької людини вже свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки з отриманням потрясіння внаслідок раптової смерті чоловіка, позивач зазнала душевних страждань та змушена була приймати додаткових зусиль для організації свого життя.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів підприємства, оскільки згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати), право громадян на відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з виключенням із Закону № 1105-XIV положень про відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим та членам їх сімей, не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Підлягають відхиленню і доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом принципу розумності та достатності при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка.

Визнаючи розмір моральної шкоди, суд враховував фактичні обставини справи, ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, що визвано смерть близької людини та виходячи з принципів справедливості і розумності, визначив розмір моральної шкоди в сумі 120 000 грн.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачу моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає, а тому апеляційний суд апеляційну скаргу відповідача відхиляє, а рішення суду - залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Красноармійськвугілля» відхилити.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: