Ухвала суду № 57731489, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/25082/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі Корецькому І.О.,

(представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином),

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013

у справі № 2а/1270/9376/2012 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Стахпроммаш")

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013, позов ТОВ "Стахпроммаш" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000132200, № 0000142200, якими товариству збільшено податкові зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на суму 214 758,00 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 693 789,18 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 20.04.2016 о 12:00, осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до частини 1 ст. 41 КАС України, не здійснюється.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки ОДПІ, викладені в акті від 27.07.2012 № 38/22-33449862 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Стахпроммаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Аркада - Т" та ПП "У.Б.Г.Е." за період з 01.09.2011 по 30.05.2012 2011. Згідно з цими висновками ТОВ "Стахпроммаш" порушено норми підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 143 172,00 грн. та ПДВ на 462 526,12 грн. Такі висновки податкового органу мотивовані відсутністю настання правових наслідків по операціях з придбання позивачем товарів (заготовки до деталей) у ТОВ "Аркада-Т" та ПП "У.Б.Г.Е.", оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використані результати податкових перевірок ТОВ "Аркада-Т" та ПП "У.Б.Г.Е.") встановлено, що вказані підприємства за місцезнаходженням відсутні, витрати операційної діяльності ТОВ "Аркада -Т" за 2011 рік відображені не у повному обсязі, ПП "У.Б.Г.Е." не має матеріально-технічних, виробничих ресурсів, необхідних для досягнення результатів економічної діяльності, що у свою чергу свідчить про фіктивну діяльність вказаних юридичних осіб.

У судовому процесі встановлено, що позивач придбав у ТОВ "Аркада-Т" та ПП "У.Б.Г.Е." товар (заготовки для деталей), що підтверджено договором постачання із ТОВ "Аркада-Т" від 01.09.2011, додатковою угодою до цього договору від 30.09.2011, видатковими накладними, податковими накладними, виписаними ТОВ "Аркада-Т" та ПП "У.Б.Г.Е." на користь позивача. Перевезення придбаного товару здійснено власними силами позивача, що підтверджено товарно-транспортними накладними, довіреністю від 06.05.2011, якою ОСОБА_2 (директор ТОВ "Стахпроммаш") уповноважений на управління та розпорядження (продаж) автомобіля марки ГАЗ, моделі 3302-14, випуску 2006 року, держаний номер НОМЕР_3.

На підставі оцінки вище перелічених доказів суд зробив висновок, що надані позивачем документи щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких він відтворив у податковому обліку, за відсутності доказів з боку ОДПІ, що ці документи містять недостовірну інформацію, дійшов висновку про реальність вчинених між позивачем та вище зазначеними контрагентами господарських операцій, а відтак і про неправомірність податкових повідомлень-рішень, з приводу яких виник спір.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції, чинній до 01.07.2015).

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на витрати та податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо декларування суми витрат та/чи податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, наданих позивачем на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та витрат за наслідками господарських операцій з придбання товару у ТОВ "Аркада-Т" та ПП "У.Б.Г.Е.", як таким, що свідчать про реальності останніх, з врахуванням відсутності доказів з боку податкового органу на спростування достовірності інформації, яка зафіксована в цих документах, застосувавши норму частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли обґрунтованого висновку, що ОДПІ не доведено недостовірність даних податкового обліку позивача та правомірність податкових повідомлень-рішень від 09.08.2012 № 0000132200, № 0000142200.

У відповідності до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цих висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев