Постанова № 57730840, 12.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2016 р. Справа№ 927/1460/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача (в приміщенні Господарського суду Кіровоградської області): Глазков А.С. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2016

у справі №927/1460/15 (суддя Блохіна Ж.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька»

про визнання припиненими зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Креатив» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» (далі, відповідач) про визнання припиненими зобов'язань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №910/25122/15, яке набрало законної сили, розірвано договір поставки № С14-00839 від 03.11.2014 на підставі статей 611, 612, 651 Цивільного кодексу України, оскільки суд встановив невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару в повному обсязі у встановлений строк, що є істотним порушенням прийнятих ним на себе зобов'язань. 24.11.2015 Господарським судом Кіровоградської області було прийнято рішення у справі №912/2965/15 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Креатив» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» 5 338 292,00 грн. відшкодування вартості поставленого товару у зв'язку з невиконанням умов, передбачених договорами поставки, серед яких і договір №С14-00839 від 03.11.2014. Позивач вважає за необхідне, посилаючись на статті 16, 598, частину 2 статті 651, статтю 653 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського кодексу України, захистити свої права шляхом визнання припиненими всіх його зобов'язань за Договором поставки №С14-00839 від 03.11.2014, зокрема, і зобов'язань в частині необхідності здійснення остаточної оплати за поставлений йому відповідачем товар по другому етапу - переоцінка товару, які є триваючими в часі на момент розгляду даної справи та які були предметом розгляду Господарським судом Кіровоградської області у справі №912/2965/15.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2016 у справі №927/1460/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не має права на задоволення даного позову, оскільки ні Цивільний кодекс України, ні Господарський кодекс України не передбачать такого способу захисту прав, як звільнення від зобов'язань по оплаті виконаного іншою стороною зобов'язання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Креатив» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2016 у справі №927/1460/15 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без повного аналізу умов договору поставки №С14-00839 від 03.11.2014, якими передбачено порядок розрахунків в два етапи (пункти 4.2., 4.3. Договору).

Як стверджує позивач, він не просив суд взагалі припинити його обов'язок по оплаті за поставлений товар, а лише зобов'язання щодо другого етапу - переоцінка товару, з тих підстав, що відповідач порушив умови спірного договору (товар поставлений не в повному обсязі та не в строки, встановлені договором).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2016 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 07.04.2016.

25.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Креатив» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої він просить доручити Господарському суді Кіровоградської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 клопотання Приватного акціонерного товариства «Креатив» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та зазначено, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №927/1460/15 відбудеться 07.04.2016 о 10 год. 30 хв. у залі судового засідання № 13 (2-й поверх) за адресою: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04655. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Кіровоградської області.

У судове засідання 07.04.2016, яке мало здійснюватись у режимі відеоконференції, представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим судове засідання у справі №910/9306/15, призначене на 07.04.2016, проводилось в загальному режимі у відповідності до Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 12.05.2016.

У судове засідання, призначене на 12.05.2016, проведення якого здійснювалось у режимі відеоконференції, до Господарського суду Кіровоградської області з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України зобов'язанням (у томі числі господарським) є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 03.12.2014 між Приватним акціонерним товариством «Креатив» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» (продавець) укладено Договір поставки №С14-00839 (далі, Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався поставити і передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити насіння соняшника урожаю 2014 року (далі, товар) в порядку і на умовах, визначених в договорі.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що для оприбуткування покупцем поставленого товару, продавець надає покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого товару по ціні 2 000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок), в т. ч., ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п. 4.3-4.3.1 договору.

Згідно з пунктом 4.3. Договору ціна товару, з якісними показниками передбаченими в пункті 2.1. Договору, встановлюється сторонами шляхом укладання додаткової угоди та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання додаткової угоди визначення ціни, але не пізніше 15 лютого 2015 року, зменшена на 16% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1 договору) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії товару, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в пункті 4.2. договору поставки, так і бути меншою.

Відповідно до пункту 5.2. Договору остаточний розрахунок (доплата покупцем або повернення коштів Продавцем) здійснюється після фактичного отримання товару згідно з умовами договорів поставки та проведення досліджень поставленого товару на відповідність його якості вимогам пункту 2.1. Договору, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (пункту 4.3.) та акту визначення кінцевої ціни (пункт 4.7.), виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до пункту 4.6. Договору. Також сторони передбачили, що розрахунки можуть здійснюватися між продавцем і покупцем у будь-якій формі, що не заборонена чинним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №910/25122/15 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 у справі №910/25122/15 про виправлення описки у рішенні суду), яке набрало законної сили 17.11.2015, розірвано Договір поставки №С14-00389 від 03.12.2014, укладений між Приватним акціонерним товариством «Креатив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька».

Господарським судом міста Києва під час розгляду справи №910/25122/15 було встановлено, що відповідачем поставлено позивачу насіння соняшника у кількості 547,740 тон, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №19 від 10.11.2014, №20 від 12.11.2014, №21 від 13.11.2014, №22 від 15.11.2014, №23 від 17.11.2014, №24 від 19.11.2014, №25 від 25.11.2014, №24 від 20.11.2014. Позивачем зобов'язання щодо попередньої оплати насіння соняшника в кількості 690 тон на суму 1 380 000 грн. виконано в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №8461 від 06.11.2014. Водночас, суд у справі №910/25122/15 встановив, що ТОВ «Агрофірма «Прилуцька» у встановлений Договором поставки №С14-00839 від 03.11.2015 строк та у повному обсязі не виконано зобов'язань за договором поставки, зокрема недопоставлено позивачу насіння соняшника у кількості 142,26 тон, що є істотним порушенням прийнятих на себе відповідачем зобов'язань, і, відповідно, стало підставою для задоволення позовних вимог ПрАТ «Креатив» про розірвання договору поставки № С14-00839 від 03.11.2014.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до пункту 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №910/25122/15 має преюдиціальне значення при розгляді судом даної справи.

Посилаючись на розірвання договору в судовому порядку в зв'язку з порушенням відповідачем обсягу і строку поставки товару, позивач просить визнати припиненими всі його зобов'язання перед відповідачем.

З письмових пояснень, наданих позивачем 21.01.2016, вбачається, що під всіма зобов'язаннями, які позивач просить визнати припиненими, маються на увазі зобов'язання, які стосуються порядку розрахунків, передбачених пунктами 4.2., 4.3 Договору, зокрема, по другому етапу - переоцінка товару.

Як зазначає позивач, 18.11.2015 Господарським судом Кіровоградської області було прийнято рішення у справі №912/2965/15, відповідно до резолютивної частини якого з Приватного акціонерного товариства «Креатив» присуджено до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» 5 338 292,00 грн. відшкодування вартості поставленого товару у зв'язку з невиконанням умов, передбачених договорами поставки, серед яких і договір №С14-00839 від 03.11.2014. Вказане, на думку позивача, доводить той факт, що відповідач, фактично порушивши умови Договору поставки №С14-00839 від 03.11.2014, намагається в судовому порядку стягнути зі скаржника збитки.

Таким чином, за твердженнями позивача, даним позовом він фактично намагається захистити себе від протиправних дій відповідача, що узгоджується із способами захисту прав, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 22 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

В зв'язку з порушенням виконання договірного зобов'язання з поставки товару позивач скористався своїм правом звернення до суду з вимогою про розірвання договору, передбаченим статтею 611 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У частинах 2 - 5 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено наступне. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-939цс15, згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, з огляду на характер цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Отже, виходячи з вищевказаних норм, з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 по справі №910/25122/15 про розірвання договору поставки № С14-00389 від 03.12.2014, а саме з 17.11.2015, припинилися в силу закону на майбутнє зобов'язання сторін за цим договором.

Проте з розірванням договору не припинилися, а залишилися в дії і можуть бути застосовані умови договору, які регулюють певні права і обов'язки сторін, що виникли до розірвання договору, зокрема у випадку порушення стороною зобов'язань.

Отже, припинення Договору внаслідок його розірвання не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором, що виникли на момент припинення даного договору та від відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.

Ні Цивільний кодекс України, а ні Господарський кодекс України, на які посилається позивач, не передбачають такого способу захисту прав як звільнення від виконання зобов'язань по оплаті виконаного іншою стороною за договором зобов'язання у випадку його розірвання.

Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на наявність рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2015 у справі №912/2965/15, яким присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Креатив» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» 5 338 292,00 грн. відшкодування вартості поставленого товару, у тому числі за Договором поставки №С14-00839 від 03.11.2014, як на обставину, яка, на думку позивача, свідчить про порушення його права, не впливає на вирішення даного спору.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ «Креатив» не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Креатив» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2016 у справі №927/1460/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2016 у справі №927/1460/15 залишити без змін.

Матеріали справи №927/1460/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко