Ухвала суду № 57730808, 11.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.05.2016 р. Справа № 914/3302/15

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у справі № 914/3302/15:

за позовом: Приватного підприємства „Технопром, м. Харків

до відповідача: Державного підприємства Львівський бронетанковий завод, м. Львів

про: стягнення 1409804,81 грн.

Суддя Артимович В.М.

Секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 - представник;

від Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції: ОСОБА_2 дежавний виконавець.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга Державного підприємства Львівський бронетанковий завод, м. Львів, на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у справі № 914/3302/15 за позовом Приватного підприємства „Технопром, м. Харків, до Державного підприємства Львівський бронетанковий завод, м. Львів, стягнення 1409804,81 грн. Скаржник просить суд зупинити стягнення виконавчого збору згідно постанови Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.02.2016 р., визнати незаконним винесення старшим державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.02.2016 р., ВП № 50076726, визнати недійсним та скасувати постанову Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.02.2016 р.

Ухвалою суду від 29.02.2016 р. прийнято скаргу у справі № 914/3302/15 до розгляду, розгляд скарги призначено на 23.03.2016 р., зупинено стягнення на підставі постанови Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції від 17.02.2016 р., ВП № 50076726 до розгляду скарги по суті.

22.03.2016 р. на розгляд суду представник відповідача подав клопотання з проханням долучити до матеріалів справи ряд документів.

14.04.2016 р. на розгляд суду представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду скарги.

Ухвалою суду від 14.04.2016 р. продовжено строк розгляду скарги до 11.05.2016 р.

В судове засідання 11.05.2016 р. зявилися представник відповідача та державний виконавець Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції, надали пояснення по суті справи. Державний виконавець Сихівського ВДВС Львівського міського управління юстиції просив суд відмовити в задоволенні скарги. Представник відповідача просив задоволити скаргу з підстав, наведених у скарзі. Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали скарги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2015 р. у справі № 914/3302/15 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства Львівський бронетанковий завод на користь Приватного підприємства „Технопром 1229136,00 грн. основного боргу, 7606,33 грн. трьох процентів річних, 150164,39 грн. пені та 20803,60 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 09.02.2016 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 08.12.2015 р. у справі № 914/3302/15, якою встановлено строк добровільного виконання наказу до 16.02.2016 р.

09.02.2016 р. державним виконавцем також винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 17.02.2016 р. стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 140771,03 грн.

Проте, 15.02.2016 р. на адресу відділу державної виконавчої служби надійшла заява ДП «Львівський бронетанковий завод» про відкладення виконавчих дій, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження боржником отримано 12.02.2016 р. У порядку ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 18.02.2016 р. відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу до 26.02.2016 р.

Скаржник вважає постанову Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 17.02.2016 р. незаконною, оскільки заява про відкладення провадження виконавчих дій у звязку з тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження боржником отримано 12.02.2016 р., зареєстрована у відділі 15.02.2016 р.

У поданому відзиві державний виконавець заперечив проти задововолення скарги відповідно до п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. за № 512/5, мотивуючи це тим, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Державний виконавець вказує, що 17.02.2016 р. рішення суду виконане не було, а тому винесено постанову про стягнення виконавчого збору, вважає твердження скаржника про позбавлення його можливості скористатися правом на добровільне виконання рішення необґрунтованим, так як останній мав можливість оплатити борг 12.02.2016 р., 15.02.2016 р. та 16.02.2016 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, відділом державної виконавчої служби не подано належних та допустимих доказів надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження №50076726 від 09.02.2016 р. відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається та зазначається скаржником, що боржник (скаржник) тільки 12.02.2016 р. отримав постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, із зазначених підстав державний виконавець постановив відкласти провадження виконавчих дій до 26.02.2016 р., визнавши факт несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строку рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Так як державним виконавцем продовжено провадження виконавчих дій до 26.02.2016 р., строк добровільного виконання рішення сплив 26.02.2016 р.

Згідно абз. 4 п. 4.1.1 вищезгаданої Інструкції у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону ( 606-14 ), та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 р. за N 14 зазначає, що відповідно до статей 45, 46 Закону витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в уcтановлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Суд вважає скаргу підставною, оскільки станом на день винесення постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець знав про те, що скаржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження несвоєчасно, вказані твердження визнав у постанові про відкладення провадження виконавчих дій, а тому оскаржувана постанова від 17.02.2016 р. є передчасною, оскільки заява про відкладення виконавчих дій від 12.02.2016 р. отримана відділом 15.02.2016 р., що підтверджується матеріалами скарги, провадження виконавчих дій відкладено до 26.02.2016 р. Отож, станом на 17.02.2016 р. не було підстав для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України за наслідками розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби виноситься ухвала.

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відтак, враховуючи наведене вище, скарга заявника підлягає задоволенню частково.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у справі № 914/3302/15 від 26.02.2016 р. за № 505 задоволити частково.

2. Визнати недійсною постанову, винесену 17.02.2016 р. Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 140771,03 грн.

Суддя Артимович В.М.