Рішення № 57730633, 12.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2016Справа №910/4838/16

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

"Київоблгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

про стягнення 110022,65 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Палькевич Н.С. (довіреність № 1-184 від 22.12.2015)

від відповідача: Іванкіна Ю.Б. (довіреність № 14-91 від 18.04.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (відповідач) про стягнення 114 128,33 грн., з яких: 21086,05 грн. - 3% річних та 93042,28 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №14-79-ТБ/1-2014-109 на розподіл природного газу від 30.01.2014 в частині своєчасної сплати за надані позивачем послуги, у зв'язку із чим позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 21086,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 93042,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/4838/16, розгляд справи призначено на 12.04.2016.

12.04.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли витребувані судом документи.

12.04.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було здійснено оплату наданих послуг у повному обсязі, проте із простроченням. При цьому, відповідач, посилаючись на постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1000 від 02.08.2012 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу" зазначає, що позивач не звертався до НКРЕКП з проханням щодо застосування коригувального коефіцієнту до нормативу перерахування коштів. Крім того, НКРЕКП затверджує відсоток розподілу коштів, контролює надходження коштів та розрахунки компанії, а відповідач не може вплинути на дію алгоритму. Також, відповідач здійснив власний контррозрахунок, згідно із яким, сума 3% річних становить 16980,37 грн.

В судовому засіданні 12.04.2016 оголошено перерву до 12.05.2016.

11.05.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 16980,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 93042,28 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1650,34 грн. судового збору та винести ухвалу про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 62,58 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи № 910/4838/16 здійснюється щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2016 надав заяву, в якій зазначив, що сума боргу за лютий 2014 року в розмірі 2128328,81 грн. була вказана у розрахунку помилково, оскільки розмір боргу за лютий становить 1950204,90 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 12.05.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2014 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (позивач, газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (відповідач, замовник), укладено договір на розподіл природного газу №14-79-ТБ/1-2014-109 (надалі - договір), відповідно до умов якого, газорозподільне підприємство зобов'язується у лютому 2014 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору (п. 2.1., п. 2.2. договору).

Договірні обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ визначаються в додатку № 1 до договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м., встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Загальна сума договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ газорозподільним підприємством замовнику (п. 5.4 договору).

Пунктом 5.5. договору передбачено, що оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в договорі.

Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати.

У разі відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати замовник розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місяці. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду замовник здійснює оплату додатково заявлених обсягів транспортування природного газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому порядку.

У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник (у тому числі гарантований постачальник) проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично протранспортований природний газ сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу.

Згідно із п. 5.6 договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. 5.7. договору у разі виникнення в замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від замовника за послуги з транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості замовника з найдавнішим строком її виникнення.

Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01 лютого 2014 року і діє в частині надання послуг до 28 лютого 2014 року, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором.

Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк (п. 11.1 договору).

Додатковими угодами № 1, № 2, №3, №4 до договору сторони погодили обсяги та тарифи транспортування природного газу замовнику.

Згідно із додатковою угодою №4 від 03.12.2014 сторони дійшли згоди, що газорозподільне підприємство протягом 2014-2015 років здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 78559,252 тис. куб.м. Також, вказаною додатковою угодою сторони продовжили строк дії договору - до 31.12.2015.

У зв'язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за надані позивачем у період з лютого 2014 року по грудень 2015 року послуги з транспортування природного газу, позивач за періоди з 21.03.2014 по 26.05.2014, 21.04.2014 по 17.06.2014, з 21.05.2014 по 30.06.2014, з 21.06.2014 по 30.06.2014, з 21.11.2014 по 24.11.2014, 21.12.2014 по 30.12.2014, з 22.01.2015 по 16.02.2015, 21.02.2015 по 06.04.2015, 21.03.2015 по 22.04.2015, з 21.04.2015 по 19.05.2015 нарахував 3% річних у розмірі 16980,37 грн. (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) та інфляційні втрати у розмірі 93042,28 грн. (за квітень - червень 2014 року, за березень 2015 року).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що у період з лютого 2014 року по грудень 2015 року позивачем надано відповідачу послуги з транспортування природного газу на суму 22148564,33 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування газу:

№ 02-ТБ від 31.03.2014 за транспортування газу за лютий 2014 року;

№03-ТБ від 31.03.2014 за транспортування газу за березень 2014 року;

№03.1-ТБ від 31.03.2014 за транспортування газу за березень 2014 року;

№04-ТБ від 30.04.2014 за транспортування газу за квітень 2014 року;

№05-ТБ від 31.05.2014 за транспортування газу за травень 2014 року;

№04.1-ТБ від 31.05.2014 за транспортування газу за квітень 2014 року;

№ 06-ТБ від 30.06.2014 за транспортування газу за червень 2014 року;

№ 07.1.-ТБ від 31.07.2014 за транспортування газу за липень 2014 року;

№07-ТБ від 31.07.2014 за транспортування газу за липень 2014 року;

№08-ТБ від 31.08.2014 за транспортування газу за серпень 2014 року;

№09-ТБ від 30.09.2014 за транспортування газу за вересень 2014 року;

№ 10-ТБ від 31.10.2014 за транспортування газу за жовтень 2014 року;

№11.1-ТБ від 31.12.2014 за транспортування газу за листопад 2014 року;

№12-ТБ від 31.12.2014 за транспортування газу за грудень 2014 року;

№11-ТБ від 31.11.2014 за транспортування газу за листопад 2014 року;

№01-ТБ від 31.01.2015 за транспортування газу за січень 2015 року;

№01.1-ТБ від 20.04.2015 за транспортування газу за січень 2015 року;

№02-ТБ від 28.02.2015 за транспортування газу за лютий 2015 року;

№03-ТБ від 31.03.2015 за транспортування газу за березень 2015 року;

№04-ТБ від 30.04.2015 за транспортування газу за квітень 2015 року;

№04-1.-ТБ від 30.04.2015 за транспортування газу за квітень 2015 року;

№05-ТБ від 31.05.2015 за транспортування газу за травень 2015 року;

№06-ТБ від 30.06.2015 за транспортування газу за червень 2015 року;

№07-ТБ від 31.07.2015 за транспортування газу за липень 2015 року;

№08-ТБ від 31.08.2015 за транспортування газу за серпень 2015 року;

№09-ТБ від 30.09.2015 за транспортування газу за вересень 2015 року;

№10-ТБ від 31.10.2015 за транспортування газу за жовтень 2015 року;

№11-ТБ від 30.11.2015 за транспортування газу за листопад 2015 року;

№11.1.-ТБ від 24.12.2015 за транспортування газу за листопад 2015 року;

№12-ТБ від 31.12.2015 за транспортування газу за грудень 2015 року.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 5.6. договору відповідач здійснює остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи відповідач оплату наданих позивачем послуг здійснив у повному обсязі. Проте, у зв'язку із тим, що оплата наданих позивачем послуг була здійснена відповідачем несвоєчасно, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем у період з лютого 2014 року по грудень 2015 року послуг з транспортування газу, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов визнаються судом необґрунтованими, оскільки, сторонами у договорі встановлено, що відповідач здійснює остаточний розрахунок за надані послуги до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Сторони не встановлювали будь-якого іншого порядку оплати наданих послуг, не визначали іншого строку оплати та графіку погашення заборгованості не складали.

Відповідачем документально не підтверджено, що порушення строків оплати сталося з вини алгоритму НКРЕКП.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач не скористався своїм правом та не звертався до НКРЕКП з проханням щодо застосування коригувального коефіцієнту до нормативу перерахування коштів позивачу, яке передбачено пунктами 2.23 та 2.25 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1000 від 02.08.2012 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу", то суд зазначає, що умовами договору відповідне право чи обов'язок позивача як газорозподільного підприємства не передбачено.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг є арифметично вірними, у зв'язку із чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 16980,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 93042,28 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 110022,65 грн. підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за розгляд справи у розмірі 1650,34 грн., відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Оскільки, позивачем заявлено про повернення судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог, позивачу підлягає поверненню сплачений судовий збір 61,58 грн., про що судом винесено ухвалу.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код ЄДРПОУ 20578072) 3% річних у розмірі 16980,37 грн., інфляційні втрати у розмірі 93042,28 грн. та судові витрати у розмірі 1650,34 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2016.

Суддя С.О. Турчин