Ухвала суду № 57729307, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/8720/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року

у справі № 2-а-3084/10/0270

за позовом Приватного підприємства «Вінілл-Агро»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Вінілл-Агро» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 липня 2010 року № 0002112300/0, № 0002102300/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14 липня 2010 року № 0005262340.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0002112300/0. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14 липня 2010 року № 0005262340. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0002102300/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Вінілл-Агро» судовий збір (судові витрати) в сумі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005262340 від 14 липня 2010 року. Прийнято нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ПП «Вінілл-Агро» щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005262340 від 14 липня 2010 року було відмовлено. В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Вінницькій області провела планову виїзну перевірку ПП «Вінілл-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 14 квітня 2007 року по 31 березня 2007 року, валютного та іншого законодавства за період з 14 квітня 2007 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 234/2301/35054374 від 05 липня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток, у періоді, який перевірявся, на загальну суму 33680,00 грн., в тому числі: за 1 квартал 2009 року - 30046,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 3634,00 грн.; вимоги пункту 2.11 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, які полягали у тому, що підприємством здійснювалось проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 224288,00 грн.; вимоги підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 9.10.2, 9.10.3 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого підприємству донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 39580,10 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивачем були завищені задекларовані у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11» декларацій з податку на прибуток підприємства показники на загальну суму 134720,00 грн. (в тому числі: за 1 квартал 2009 року - 120182,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 14538,00 грн.), оскільки такі валові витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; 29 та 31 жовтня 2007 року по працівнику позивача ОСОБА_1 по бухгалтерському обліку проведено авансові звіти № 83, № 84 на загальну суму витрачених на господарські потреби коштів 224288,00 грн., проте перевіркою встановлено, що вказані авансові звіти заповнені та прийняті до бухгалтерії підприємства від фізичної особи ОСОБА_2, який не являється працівником підприємства; до авансових документів додано розрахункові документи (квитанції банку) № 63 від 29 жовтня 2007 року на суму 84840,00 грн. та № 6,№ 7, № 8, № 9 від 30 жовтня 2007 року на загальну суму 139448,00 грн., в яких зазначено призначення платежу: «попередня оплата за соняшник, Отримувач: ДП «Ілліч-Агро Умань», платник ОСОБА_3». Сальдо станом на 01 листопада 2007 року по працівнику ОСОБА_1 відповідно до регістрів бухгалтерського обліку становили Кт-277937-00 грн., при цьому дана кредиторська заборгованість була погашена позивачем в періоді, який перевірявся.

14 липня 2010 року ДПІ у м. Вінниці на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002102300/0 (форми «Р»), яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Вінілл-Агро» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 50520,00 грн., у тому числі: 33680,00 грн. - за основним платежем, 16840,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

14 липня 2010 року ДПІ у м. Вінниці на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002112300/0 (форми «Р»), яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Вінілл-Агро» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 73223,10 грн., у тому числі: 39580,10 грн. - за основним платежем, 33643,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

14 липня 2010 року ДПІ у м. Вінниці на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005262340, яким на підставі абзацу 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувала до ПП «Вінілл-Агро» штрафні (фінансові) санкції у сумі 224288,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що факти виявлених порушень не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи та були спростовані належними та допустимими доказами, а також висновком судово-економічної експертизи, наданим на виконання ухвали суду.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14 липня 2010 року № 0005262340 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходив з того, що позивачем порушено вимоги пункту 2.11 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, оскільки ОСОБА_2 видавалися кошти з каси, за придбаний товар у ДП «Ілліч-Агро Умань, тоді як умови договору доручення не були виконані і кошти під звіт ОСОБА_2 не надавались. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у абзаці 2 пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктами 1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 2.32 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Разом з цим, у акті перевірки взагалі не вказано, по яких господарських операціях позивачем було допущено порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року про призначення судово-економічної експертизи був наданий висновок експерта № 05-03/101 від 30 вересня 2012 року, у якому судовим експертом було встановлено, що витрати ПП «Вінілл-Агро» на придбання товарів (робіт, послуг), які відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються в рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» декларації з податку на прибуток за 2009 рік ПП «Вінілл-Агро» документально підтверджуються в сумі 12536509,33 грн. та розраховані на підставі первинних бухгалтерських документів та записів в реєстрах бухгалтерського обліку (т. 3 арк. справи 178-188).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0002102300/0 та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат латника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ОСОБА_2 (повіреним) та позивачем (довірителем) був укладений договір доручення від 28 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого якого ОСОБА_2 (повірений) зобов'язується від імені і за рахунок ПП «Вінілл-Агро» в особі ОСОБА_1 (довірителя) здійснити оплату товару отриманого від ДП «Ілліч-Агро-Умань» (т. 2 арк. справи 214).

Проте, за відсутності коштів на підприємстві ОСОБА_2 здійснював оплату товару від ДП «Ілліч-Агро-Умань» за власні кошти, а по мірі надходження коштів до підприємства сплачені ОСОБА_2 кошти відшкодовувались позивачем до повного погашення.

З огляду на те, що ОСОБА_2 здійснював купівлю соняшника за власні кошти, тобто не діяв на умовах договору доручення від 28 жовтня 2007 року і не отримував кошти під звіт, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 73223,10 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0002112300/0.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна