Ухвала суду № 57728607, 10.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 р.Справа № 2а-11406/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2016р. по справі № 2а-11406/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТРАМАТ-РЕМБУД"

до ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТРАМАТ-РЕМБУД" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень №0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011р., позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 10.08.2011р. № 0001442302, № 0001432302.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 25.11.2015р. скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТРАМАТ-РЕМБУД" задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року.

ДПІ у Московському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає , що рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального , зокрема: ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , що призвело до неправильного вирішення справи, при цьому суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для справи. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову, прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

ТОВ "АВТРАМАТ-РЕМБУД" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає постанову правомірною, обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.12.2001 року як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 503063(а.с.79), первинна реєстрація юридичної особи відбулась 09.02.1995 року, про що свідчить довідка Головного Управління статистики у Харківській області(а.с.75-76).

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі міста Харкова як платник податків з 27.04.1995року, що підтверджується довідкою 24.12.2001року № 25940/9/28-112(а.с.74).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" зареєстрований як платник на додану вартість з індивідуальним номером 231426520347, що підтверджується свідоцтвом №29279525 серії НБ№199476(а.с.77).

Крім того, позивач має дозвіл на початок виконання робіт підвищеної безпеки №226.11.63-45.21.1, виданий Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області (а.с.78) та ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури Серії АВ №514917(а.с.80).

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ТОВ «Автрамат-Рембуд» сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.07.2011 № 2158/23/23142659.

Перевіркою встановлено порушення позивачем норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 4.1, підпункту 4.5.1 пункту 4.5 ст.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищив валові витрати на загальну суму 3633055,00 грн. у податковому обліку за 1-й, 3-й, 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року та податковий кредит на загальну суму 699846,00 грн. у податковому обліку за липень, серпень, жовтень, листопад 2010 року, лютий, березень 2011 року за нікчемними правочинами з поставки від ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Євровтормет», ТОВ «НВП «Дніпроелектрокомплекс» підрядних послуг (виготовлення металоконструкцій, виготовлення зварювальних балок, ремонт нежилих приміщень), у результаті чого занизив податок на прибуток на загальну суму 908264,00 грн. у податковому обліку за 1-й, 3-й, 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року та податок на додану вартість на загальну суму 714210,00 грн. у податковому обліку за червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, лютий, березень 2011 року. Висновок про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними постачальниками обґрунтований такими обставинами, як відсутність у цих юридичних осіб основних фондів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема для виконання робіт, на поставку послуг щодо яких виписані податкові накладні, відтворені позивачем у податковому обліку; ознаками фіктивності цих постачальників (відсутність їх за місцезнаходженням; приховування осіб, які діють від їх імені, від контролюючих органів; неподання документів податкової звітності; несплата сум податкових зобов'язань).

На підставі висновків перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011р . :

-№0001432302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 761954,75 грн., в тому числі: за основним платежем -714210,00 грн., за штрафними санкціями -47744,75 грн. та

- №0001442302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток всього в розмірі 993422,50 грн., в тому числі: за основним платежем -908264,00 грн., за штрафними санкціями -85158,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з відсутності порушень в діях позивача норм п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.4.1 п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст.4, п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, тому податкові повідомлення-рішення №0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року винесені з порушення норм чинного законодавства України, а отже підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Повертаючи справу на новий розгляд , суд касаційної інстанції в ухвалі від 25.11.2015р. вказав на не те , що суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки доводам ДПІ про відсутність реального характеру поставок між позивачем та ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Євровтормет», ТОВ «НВП «Дніпроелектрокомплекс», тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на валові витрати та податковий кредит.

Суд касаційної інстанції вказує , що при прийнятті оскаржуваного рішення судами попередніх інстанцій не було враховано правову позицію Верховного Суду України щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, викладену в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Згідно з цією правовою позицією надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ «Ампір СВ» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи вищенаведені норми Закону № 334/-ВР та Закону № 168\97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати також на увазі, що як і відсутність окремого документу як єдина обставина не можу свідчити про безтоварність господарської операції за наявності інших доказів зворотного, так і сам факт наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і постачальниками, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу, зокрема про донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

11.01.2010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд" (в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс" (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-6(т.1 а.с.193-196), предметом якого є будівництво будівель та споруд для виробництва теплоізоляційних виробів на основі мінеральної вати по Карачаєвському шосе, 44 у м. Харкові.

08.02.20010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс" (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-7/2010(т.1 а.с.219-222), предметом якого є виготовлення металоконструкцій для ХНАГХ центр виховної роботи зі студентами м. Харків, вул.. Революції,12.

01.09.2010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд" (в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс" (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-50(т.1 а.с. 239-242), предметом якого є виготовлення металоконструкцій.

22.11.2010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс" (в якості субпідрядника) було укладено договір №55(т.2 а.с. 28-31), предметом якого є виготовлення зварних балок для ТОВ "РИСАЙКЛИНГ ПАРТНЕР УП".

01.11.2010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс"(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-56(т.2 а.с. 47-50), предметом якого є виготовлення металоконструкцій.

01.11.2010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс"(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-57/2010 (т.2 а.с.65-68), предметом якого є виготовлення металоконструкцій.

07.02.2011р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Промбуд-монтажінвест"(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-18/2011 (т.1 а.с.153-156), предметом якого є ремонт нежитлових приміщень по вул. Киргизькій у м. Харкові.

12.01.2011р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-11/2011(т.1 а.с.175-179), предметом якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.03.11р., є виготовлення металоконструкцій для заводу енергетичного машинобудування та виготовлення металоконструкцій паропроводу для заводу енергетичного машинобудування.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Промбуд-монтажінвест" і ТОВ "Техенергоресурс", до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ.

Колегія суддів зазначає, що частково предметом даних правочинів є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України "Про ліцензування господарської діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність", Закону України "Про основи містобудування" підлягає ліцензуванню.

В матеріалах справи міститься ліцензії Серії АВ №514879, якою Інспекція державного архітектурно-будівльного контролю дозволяє ТОВ "Техенергоресурс" здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури; Серії АВ №458966, якою Державна архітектурно-будівльна інпекція дозволяє ТОВ "Техенергоресурс" здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури; Серії АВ №193629, якою Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України дозволяє ТОВ "Техенергоресурс" здійснювати будівельну діяльність згідно з доданим переліком; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної безпеки №687.09.32-51.70.0 виданий Територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області, виданий дозвіл на початок виконання робіт підвищеної безпеки №226.11.63-45.21.1 виданий Територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області (т.1 а.с.109-120); та ліцензію, якою Інспекція державного архітектурно-будівльного контролю дозволяє ТОВ "Промбуд-монтажінвест" здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури .

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови №47) видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Матеріалами справи встановлено відсутність жодних доказів незаконності отримання ТОВ "Промбуд-монтажінвест" і ТОВ "Технергоресурс" ліцензій на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ "Технергоресурс", ТОВ "Промбуд-монтажінвест" організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано, а також о жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Також, 29.04.2010 року ТОВ "Автрамат-Рембуд" (в якості підрядника) та ТОВ "Дніпроелектрокомплекс" (в якості субпідрядника) укладено договір №АР-33/2010, предметом якого є будівництво будівель та споруд для виробництва теплоізоляційних виробів на основі мінеральної вати по Карачаєвському шосе, 44 у м. Харкові та виготовлення металоконструкцій.

12.02.2009 року ТОВ "Автрамат-Рембуд" (в якості підрядника) та ТОВ "Євровтормет" (в якості субпідрядника) укладено усний договір, предметом якого є постачання листів 16мм. ст 10Г2ФБЮ, 20 мм. ст. 10Г2ФБЮ, 25м.м ст. 09Г2С та ін. товару, відповідно до рахунків-фактур (т.3 а.с.92-102).

ТОВ «Автрамат-Рембуд» перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ "Евровтормет" платіжними дорученнями № 177 від 15.07.2010 р., № 558 від 26.08.2010 р. для покупки металопрокату. Поставка металопрокату здійснювалася у виробничому приміщенні за адресою: м Харків вул. Киргизька, 19, які належать ТОВ «Автрамат-Рембуд» , доставка металопрокату здійснювалася транспортом продавця. Металопрокат в асортименті оприбутковано на склад за прибутковими накладними та отримані головним інженер за дорученням Надходження металу проведено по регістрах бухгалтерського обліку в липні 2010 р. Д-т 205 -147731,00, Д-т 641 ПДВ-29546,20 грн.,К-т 631-177277,20 і в серпні 2010 р. Д-т 205 -104146,08, Д-т 641 ПДВ-20829,22 грн., К-т 631- 124975,30 грн.

Металопрокат використаний повністю у виробничих цілях для виконання замовлень.

Факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за переліченими вище договорами будівельного підряду підтверджується копіями актів виконаних робіт, видаткових накладних та податкових накладних (т. 1 а.с. 162-174, 184-186, 188-192, 199-205, 218, 223, 223-229, т.2 а.с. 13-18, 27, 39-41, 46, 59-64, 77-82, т.3 а.с. 92-94, 100-102, т. 4 а.с. 30, 42-48), платіжні документи (т.1 а.с. 93-108, 235-238, т. 3 а.с. 95-99 т.4 а.с.49-50).

Надані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності.

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Дніпроелектрокомплекс" та ТОВ "Євровтормет" (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб) матеріали справи не містять.

Укладання позивачем наведених угод з вказаним контрагентами було необхідно для здійснення господарської діяльності, що підтверджується наступним.

Так, ТОВ «Автрамат-Рембуд» укладено договор № АР-4 від 12.02.09р. з ПрАТ "ТЕРМОЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 34015182) на виготовлення металоконструкцій по об'єкту будівництво будівель і споруд для виробництва виробів на основі мінеральної вати в кількості 340 т. 31 травня 2010 року ТОВ «Автрамат-Рембуд» відвантажив металоконструкції ПрАТ "ТЕРМОЛАЙФ", що підтверджується актами виконаних робіт : № 33/517 на суму 138704,74 грн., № 34/516 на суму 335071,34 грн., № 35/515 на суму 28836,50 грн., № 36/514 на суму 97478,92 грн., № 40/5471 на суму 81696,22 грн.

Для своєчасного виконання замовлення для ПрАТ "ТЕРМОЛАЙФ" ТОВ «Автрамат- Рембуд» укладено договір № АР-33/2010 від 29.04.2010 р з субпідрядною організацією ТОВ НВП "Днепроелектрокомплекс" .

Також, між ТОВ «Автрамат-Рембуд» та ПрАТ "КСК" Київбудком "(код ЄДРПОУ 24934463) було укладено договір №АР-2/2010 від 10.02.10р. на виготовлення і поставку металевих конструкцій этажерки переробки цементу цементного заводу м Кам'янця-Подільського. На виконання замовлення 24.03.2010 р ПрАТ "КСК" Київбудком "перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ« Автрамат-Рембуд » грошові кошти в сумі 1235867,23 грн. (для придбання металопрокату.) Для виконання вказаного договору ТОВ « Автрамат-Ремтрой » укладено з ТОВ" Евровтормет " усний договір (рахунок № СФ-Е000691 від 15.07.2010 р) на поставку металопрокату.

На виконання договірних зобов'язань за договором № АР-2/2010 від 10.02.10 укладеного між ПрАТ "КСК" Київбудком " і ТОВ« Аврамат- Рембуд » був уклав договір №АР-50/2010 від 01.09.10 з субпідрядною організацією ТОВ" Техенергоресурс " .

Також, ТОВ «Автрамат-Рембуд» уклав договір з МСП "Агробуд" (ЄДРПОУ-22623210) №АР-38/2010 від 15.07.2010 на виконання робіт з виготовлення металоконструкцій для ХНАМГ Центр виховної роботи зі студентами по вул. Революції, 12 г. Харьков, для виконання зазначеного замовлення залучена субпідрядна організація ТОВ "Техенергоресурс"

Для виконання частини умов договору укладеного позивачем з ТОВ "РІСАЙКЛІНГ ПАРТНЕР УП" №АР-53/2010 від 16.11.2010р. залучена субпідрядна організація ТОВ "Техенергоресурс".

Крім того , для виконання замовлення згідно договору №177 від 24.12.10р. украденого з ТОВ "Завод знергетіческого машинобудування» на виготовлення пакету змійовиків відповідно до креслень залучено субпідрядником ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ".

Для забезпечення безпеки експлуатації особистих нежитлових виробничих приміщень першого поверху, розташованих в літ- «Ч-3» по вул.. Киргизької, 19 і дотримання гігієнічних нормативів, санітарних правили норм прийнято рішення провести ремонт особистих нежитлових виробничих приміщень, необхідність проведення такого ремонту підтверджується дефектним актом від 18.01.2011 р та виконавчою схемою. Для ремонту залучена субпідрядна організація ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» згідно договору № АР-18/2011 на 02.02.2011 р. , виконання якого підтверджено актом виконаних робіт

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та його контрагентами правочин є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та вищевказаними контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акт перевірки іншого податкового органу, який не є первинним документом.

Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

Дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані акту перевірки інших податкових органів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Угоди, укладені між позивачем та його контрагентами є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

В даному випадку документи, надані позивачем в підтвердження виконання угод з вказаними контрагентами не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Надані документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті №2158/23/23142659 від 14.07.11 року.

В акті перевірки №2158/23/23142659 від 14.07.11 року суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Дніпроелектрокомплекс" та ТОВ "Євровтормет", взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того , посилання податкового органу на висновки , які викладені в акті №2158/23/23142659 від 14.07.11 року про нікчемність укладених між ТОВ "Автрамат-Рембуд" та контрагентом - ТОВ "Техенергоресурс" правочинів з посиланням на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34566972, складений за результатами проведення перевірки діяльності ТОВ "Техенергоресурс" до увагц судом не приймаються , оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010р. по справі №2а-12792/10/2070 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011р. дії ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова по проведенню перевірки діяльності ТОВ "Техенергоресурс", результати якої оформлені актом від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34566972, визнані неправомірними.

Посилання податкового органу на неможливість виконання ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Євровтормет» своїх договірних зобов'язань в силу відсутності останніх за їх місцезнаходженням не може бути беззаперечним доказом відсутності суб"єкта господарювання за його місцезнаходженням та доказом неможливості виконання останнім своїх договірних зобов'язань. Крім того, матеріали справи не містять доказів в підтвердження внесення відповідних записів до ЄДР про відсутність ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Євровтормет» за їх місцезнаходженням станом на момент проведення оподаткованих господарських операцій.

Також, матеріалами справи не підтверджена відсутність у ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Євровтормет» основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей) та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для виконання тих робіт, щодо яких виписані податкові накладні та складені акти.

Також, норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов»язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем сформовано податковий кредит.

Враховуючи наведене, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту та сформовано валові витрати, фактичне виконання умов договорів із спірними контрагентами підтверджено первинними документами , які містяться в матеріалах справи, доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 10.08.2011р. № 0001442302, № 0001432302 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2016р. по справі № 2а-11406/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2016 р.