Ухвала суду № 57728583, 11.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 р.Справа № 820/17137/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. по справі №820/17137/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати незаконними дій особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" (ЄДРПОУ №21792577), щодо складання вимоги від 05.08.2013р. №Ф-500, у зв'язку з відсутністю у останньої відповідного обсягу повноважень;

- скасувати державну реєстрацію особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області"(ЄДРПОУ №21792577), як таку що проведена за відсутності факту створення цієї особи та за відсутності жодного установчого документу з істотним порушенням порядку створення юридичної особи.

В обґрунтування позову вказує, що позивачем засобами поштового зв'язку отримано вимогу про сплату недоїмки від 05.08.2013 р. №Ф-500, яка складена громадянкою України - Коробкою Оленою Олександрівною від імені особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області", та якою вимагає перерахувати грошові кошти у розмірі 11310,78 грн. на небюджетний рахунок №37193076001226 особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області", яка є приватним суб'єктом господарської діяльності. На думку позивача вказані вимоги заявлені без жодної законної підстави та за відсутності будь-яких договірних чи інших зобов'язань за угодами чи правочинами та без згоди позивача. Вказує, що особа з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" не є уповноваженим територіальним органом Пенсійного фонду України, а, отже, не має повноважень для складення вимоги від 05.08.2013 р. №Ф-500 в порядку Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". У зв'язку з цим дії особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" щодо складення вимоги від 05.08.2013 р. №Ф-500 є незаконними. Також позивач зазначив, що через відсутність факту створення особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області", відсутності установчого документу та порушення порядку створення юридичної особи, державна реєстрація особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо їх необґрунтованості. Зазначив, що оскільки особа з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" не є уповноваженим територіальним органом Пенсійного фонду України і не має жодних повноважень щодо видання будь-яких рішень або вимог у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то як наслідок, не мала правових підстав для складання вимоги від 05.08.2013 р. №Ф-500. Крім того враховуючи, що державна реєстрація особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" проведена з порушенням встановленого порядку, то вона підлягає скасуванню.

Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області надало до суду письмові заперечення, в яких просило залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Позивач в апеляційній скарзі просив розглянути справу без його участі.

Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просило розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заявлене позивачем клопотання про витребування в порядку ст. 71 КАС України доказів є необґрунтованим, в зв'язку з чим, задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.

05.08.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області сформовано вимогу про сплату недоїмки №Ф-500 на суму 11310,78 грн.

Не погоджуючись із вказаними діями та правомірністю проведення державної реєстрації, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області щодо формування вимоги про сплату недоїмки №Ф-500 на суму 11310,78 грн. є законними, оскільки позивач, станом на час її винесення, перебував на обліку у відповідача в якості платника страхових внесків, мав в наявності заборгованість зі сплати єдиного внеску та не сплатив зазначену суму єдиного внеску. Також, оскільки позивачем під час розгляду справи не надано жодних доказів порушення його прав при створенні та реєстрації Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, то заявлені позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України врегульовано Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"№ 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон України № 2464-VI) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 N 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за N 994/18289.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок)-консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 вказаного Закону (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

У відповідності до приписів ст. 1 даного Закону, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача обов'язку у встановленому законом розмірі та строк нараховувати та сплачувати суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як встановлено судом першої інстанції, за позивачем станом на 01.08.2013 року у виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у розмірі 11310,78 грн..

Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з несплатою позивачем у законодавчо встановлений строк суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату недоїмки від 05.08.2013 року №Ф-500 на суму 11310,78 грн.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що спірна вимога була сформована за наявності встановлених законом підстав та у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому дії Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області щодо її формування та направлення позивачу є законними та обґрунтованими, оскільки на момент прийняття вказаної вимоги позивач перебував на обліку у відповідача в якості платника єдиного внеску та не сплатив зазначену суму єдиного внеску.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача встановлених законом повноважень на формування та направлення позивачу спірної вимоги, колегія суддів вважає помилковими, входячи з наступного.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно із абз. 2, 4-6 п.п 5 п. 4 Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб; здійснення контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Згідно із наявною в матеріалах справи Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України визначено, що організаційно-правовою формою Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області за КОПФГ є 425 (Державна організація (установа, заклад).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, мав встановлені законом повноваження щодо формування та направлення позивачу спірної вимоги про сплату недоїмки, в зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в часині визнання вказаних дій незаконними.

Щодо позовних вимог в частині скасування державної реєстрації УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта /суб'єктів/, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем під час розгляду справи не було надано доказів, що свідчили б про наявність порушень його прав при створенні та проведенні державної реєстрації Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, то заявлені позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 р. по справі № 820/17137/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. по справі №820/17137/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про визнання дій незаконними залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2016 р.