Ухвала суду № 57728257, 12.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 р.Справа № 577/1307/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.03.2016р. по справі № 577/1307/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправними дій та стягнення несплаченої пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просила:

визнати неправомірними дії Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиплати їй пенсії за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року;

зобов'язати Конотопське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 01.06.2015 року виплатити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника, як інваліду з дитинства III групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Конотопського міськрайонного суду сумської області від 24.03.2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду сумської області від 24.03.2016 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що частиною 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, чинній з 01.04.2015 року, передбачено припинення на період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року виплати пенсій, призначених за цим законом, особам, які працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Разом з тим, положеннями п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ визначено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх видів пенсій, у т.ч. спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу». Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у т.ч. й спеціальних, на загальних підставах, не прийнятий, у зв'язку з цим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, і норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення, і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються. З огляду на викладене, стверджує, що з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені частиною 1 статті 47, статтею 54 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії відпали, і з 01.06.2015 року перешкоди для виплати пенсії позивачеві відсутні.

Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу, викладено свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Сторонами надані клопотання про розгляд справи без їх участі.

Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач по теперішній час працює на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та є державним службовцем (а.с.6-12).

З 01.11.2001 р. позивач перебуває на обліку в Конотопському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області і їй в зв'язку з втратою годувальника, як інваліду з дитинства ІІІ гр., призначена пенсія згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З 01.04.2015 року на підставі вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 312-УІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, виплата пенсії їй була призупинена до 31.12.2015 року.

Не погоджуючись із цим, вона звернулась до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про поновлення виплати пенсії по інвалідності з 01.06.2015 року. Однак, листом від 11.03.2016 № 24/с-1 їй було відмовлено у поновленні з 01.06.2015 року виплати пенсії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Так, з 01.04.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ (далі по тексту - Закон № 213-VІІІ).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (із змінами, внесеними відповідно до Закону №213-VШ) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Закону України "Про статус народного депутата України", Закону України "Про державну службу", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пенсії призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Відповідно до п. 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 213-VШ від 02.03.2015 р. порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Вказані норми Закону є діючими, не були визнані неконституційними, іншим законом скасовані не були, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України.

Колегія суддів вважає хибними доводи позивача, про те, що до неї не повинні застосовуватися обмеження щодо виплати пенсії, введені Законом № 213, оскільки своє право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач реалізувала до 01.06.2015 року, тобто, до набрання чинності вищевказаною нормою права, а тому положення Закону № 213 щодо тимчасового обмеження у виплаті пенсії діють відносно позивача упродовж всього періоду, зазначеного у цьому Закону, тобто, починаючи з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Єдиним винятком, про що зазначено у самому Законі № 213, є лише пенсійні виплати інвалідам 1 та 2 груп, інвалідам війни 3 групи та учасникам бойових дій, особам, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак, позивач не належить до жодної з цих категорій.

Передбачене пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 скасування з 01 червня 2015 року норм щодо пенсійного забезпечення за Законом України «Про державну службу» стосується виключно питань призначення цих пенсій та не спростовує умов, порядку та періоду тимчасового обмеження виплати пенсій.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011, визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадянина та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2,1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть, бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що застосування до спірних відносин положень абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (із змінами, внесеними відповідно до Закону №213-VШ) в даному випадку не є підставою для визнання дій Конотопського об'єднаного УПФУ Сумської області неправомірними.

Таким чином, оскільки позивач продовжує працювати на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та є державним службовцем, у відповідача по справі були відсутні підстави для нарахування та виплати їй пенсії по 3 групі інвалідності від загального захворювання згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зазначений період часу.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи в частині задоволення позову і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.03.2016р. по справі № 577/1307/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.