Ухвала суду № 57728222, 11.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 р.Справа № 820/782/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Філатова Ю.М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2016р. по справі №820/782/16

за позовом ОСОБА_1

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного

управління Міндоходів у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України в Орджонікідзевському районі м. Харкова Харківської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України в Орджонікідзевському районі м.Харкова Харківської області, в якому просила:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2015 року № 00041/1704;

- стягнути з Держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Орджонікідзевському районі м. Харкова сплачені грошові кошти у сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, яким безпідставно нараховано транспортний податок у сумі 25000,00 грн. на транспортний засіб, який знаходиться у власності позивача, а саме: TOYOTA LAND CRUISER 200, державний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб.см. Зазначає, що згідно з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. Базовий податковий період дорівнює календарному року. Таким чином, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення не відповідає діючому законодавству, в зв'язку з чим, підлягає скасуванню, а сплачені добровільно грошові кошти у розмірі 25000 грн. - поверненню позивачу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.05.2015 року № 00041/1704.

Стягнуто з Держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Орджонікідзевському районі м. Харкова на користь позивача сплачені грошові кошти у сумі 25000.00 грн.

Не погодившись із судовим рішенням, Індустріальною ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що оскільки позивач є власником транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, державний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., який у відповідності до положень п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України є об'єктом оподаткування, то податковим органом правомірно визначено позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач з 19.06.2010 року є власником транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, державний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрації серії НОМЕР_2 (а.с.8).

07.05.2015 року Індустріальною ОДПІ, прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №00041/1704, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. (а.с. 9).

Згідно квитанції 22.07.2015 року позивачем сплачено суму податку у розмірі 25000 грн. (а.с. 10).

Не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугували податкового органу про наявність у позивача в 2015 році обов'язку сплачувати транспортний податок з фізичних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років. Разом з тим, оскільки автомобіль зареєстрований у 2010 році, а базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, то у 2015 році автомобіль позивача вже не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України. Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом неправомірно нараховано транспортний податок на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовідносини з приводу оподаткування транспортного засобу регулюються приписами ПК України, іншими Законами, а також актами органів місцевого самоврядування.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 року, яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п. 267.4, 267.5 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Таким чином, об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років.

При цьому згідно пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Згідно з п.п.14.1.163 п.14.1 ст. 14 ПК України, перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Як свідчать матеріали справи автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, державний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., зареєстрований 19.06.2010 року і саме зазначену дату слід вважати датою початку користування.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний облік повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013 року.

Отже, оскільки автомобіль позивача зареєстрований у 2010 році, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років, та факт того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, колегія суддів дійшла висновку, що у 2015 році даний автомобіль вже не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України, оскільки рахуються календарні роки з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік, з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Слід зазначити, що позивач придбав автомобіль у 2010 році та ним сплачено усі податки та збори, які необхідно було сплатити у відповідності до діючого законодавства на момент придбання транспортного засобу.

Таким чином відповідачем неправомірно нарахований транспортний податок.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган дійшов до неправомірного висновку про наявність у позивача обов'язку сплачувати транспортний податок, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Таким чином, враховуючи, що податковим органом було неправомірно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для повного відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача необхідно стягнути з Держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Орджонікідзевському районі м. Харкова на користь позивача сплачені грошові кошти у сумі 25000.00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 року по справі №820/782/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При визначенні характеру адміністративного позову як майнового судам необхідно враховувати, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративним позовом майнового характеру є вимога щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Враховуючи викладене, заявлені позивачем вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ від 07.05.2015 року № 00041/1704 носять майновий характер.

Також, заявлені позивачем вимоги про стягнення з Держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Орджонікідзевському районі м. Харкова сплачені грошові кошти у сумі 25000,00 грн. є майновими.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року 1378 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем слід сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги становить 606 (шістсот шість) грн. 32 коп.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, проте надав клопотання, в якому просив відстрочити від сплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2016 року клопотання відповідача задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України вищевказаної суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2016р. по справі №820/782/16 за позовом ОСОБА_1 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. Управління Державної казначейської служби України в Орджонікідзевському районі м.Харкова Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (вул. Бекетова, 1,м. Харків,61007, код ЄДРПОУ 39859908) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп,

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2016 р.