Ухвала суду № 57728215, 16.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 372/2324/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Потабенко Л.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Обухові та Обухівському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про винесення додаткових рішень за наслідками розгляду його клопотань в якій просить відтворити технічний запис судового засідання, проведеного 16.11.2011 року у Вищому адміністративному суді України по справі № П/9991/618/11, на якому народний депутат України, прийнявши присягу свідка, дав свідчення про те що 14.06.2011 року під час прийняття ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет на 2011 рік» за прийняття Закону голосувало менш як 110 народних депутатів України, чим була порушена процедура прийняття даного Закону, яким значно було зменшено розмір пенсії позивача, прийняти окремі ухвали, та направити до Генеральної прокуратури України про перевірку фактів які вказують на ознаки злочину з боку народних депутатів України - невиконання обов'язкового для виконання рішення КС України № 11 рп/1998 від 07.07.1998 року яким зобов'язано кожного народного депутата України голосувати особисто. Крім того позивач просить витребувати у Вищому адміністративному суду України справу П-691/11, допитати в якості свідків народних депутатів України, які подавали конституційне подання, за якого було відкрито конституційне провадження - справа № 1-42/2011, звернутись до ВСУ щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень ЗУ «Про державний бюджет», застосувати Європейську Конвенцію «Про захист прав людини та основоположних свобод» та застосувати практику Європейського Суду з прав людини, прийняти окрему ухвалу щодо нереагування високопосадових осіб органів державної влади України на порушення народними депутатами України Конституції України і законів України під час прийняття нормативно-правових актів, у тому числі, щодо бездіяльності Генерального прокурора України щодо нереагування органів прокуратури на дії народних депутатів України, які діяли з ознаками злочинів, передбачених ст. 382 КК України - невиконання народними депутатами України обов'язкового для виконання рішення Конституційного Суду України від 07.07.1998 року.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2015 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення було відмовлено через відсутність передбачених статтею 168 КАС України підстав.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Судовою колегією задоволено усне клопотання апелянта від 16.05.2016 року про надання пояснень та доказів у справі російською мовою. За поясненнями позивача, перекладача з української мови останній не потребує.

В судовому засіданні апелянт долучив у якості доказу до матеріалів справи фотокопію витягу із протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 05.09.2011 року № 63, наразі судова колегія не бере до уваги зазначений документ, оскільки низька якість виготовлення фотокопії протоколу не дає можливості встановити зміст цього доказу.

Судова колегія також відхилила усне клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи листування позивача та місцевого органу ПФУ через те, що вказані документи не мають відношення до досліджуваного предмету (оскарження відмови у прийнятті додаткового рішення).

Окрім того, судова колегія відмовляє у задоволенні заявленого 16.05.2016 року усного клопотання апелянта про надіслання матеріалів справи № 372/2324/13-а до Обухівського районного суду Київської області для здійснення нового перегляду зазначеної справи, оскільки зазначене прямо суперечить вимогам статей 199 та 205 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013р. передбачено, що за правилами ст. 168 КАС України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених ч.1 ст. 168 КАС України.

Таке судове рішення він ухвалює в тому провадженні (письмовому, скороченому, розгляді справи в судовому засіданні тощо), в якому й ухвалювалось основне судове рішення. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

Отже, наведеними приписами передбачено право суду, що ухвалив судове рішення, за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи, зокрема, постановити додаткову ухвалу (рішення) у випадку, якщо з приводу одного з клопотань не ухвалено рішення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позовні вимоги за наслідком розгляду адміністративного позову були вирішені судом в повному обсязі, тому прийняття додаткового рішення не потребують.

Що стосується винесення додаткового рішення у зв'язку з нерозглядом клопотань позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з журналу судового засідання Обухівського районного суду Київської області від 20.07.2015 року (т.2, а.с. 96), позивачем було заявлено два клопотання про долучення до матеріалів справи копії журналу судового засідання та диску, проте суд відмовив у задоволенні означених клопотань і прийняття додаткового рішення (ухвали) з цього приводу не потребується.

Розгляд клопотань про витребування у Вищому адміністративному суді України справи, допиту в якості свідків народних депутатів України не був здійснений по суті судом першої інстанції при прийнятті рішення від 28.07.2015 у справі № 372/2324/13-а. Водночас, вчинення вищевказаних процесуальних дій на стадії, коли рішення у справі по суті вже прийняте судом першої інстанції та спір є вирішеним - не передбачене приписами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим вказані клопотання не могли бути позитивно вирішені по суті 25.08.2015 року судом першої інстанції, оскільки вирішення питання формування та оцінки доказової бази судом першої інстанції (витребування письмових доказів, їх дослідження та допит свідків тощо) після стадії вирішення спору по суті не здійснюється.

Щодо клопотання позивача про прийняття судом першої інстанції окремих ухвал, то судова колегія вбачає, що суд першої інстанції упустив необхідність вирішення цього питання при розгляді справи по суті, чим припустився порушення норм статті 133 КАС України в частині порядку розгляду клопотань сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 КАС суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Разом з тим, по-перше, в силу статті 166 КАС України постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком, а по-друге, окрема ухвала постановляється під час розгляду справи (28.07.2015 року), а не після ухвалення судового рішення по суті (25.08.2015 року).

Розгляд клопотань про витребування у Вищому адміністративному суді України справи, допиту в якості свідків народних депутатів України та інші дії щодо формування доказової бази - не передбачений приписами Кодексу адміністративного судочинства України на стадії, коли рішення у справі по суті вже прийняте судом першої інстанції та спір є вирішеним. У зв'язку з цим вказані клопотання не могли бути розглянуті та позитивно вирішені по суті 25.08.2015 року судом першої інстанції, оскільки вирішення питання формування доказової бази судом першої інстанції (витребування письмових доказів, їх дослідження та допит свідків тощо) після стадії вирішення спору по суті не здійснюється.

Крім того, матеріали справи містять постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 372/2324/13-а, якою було скасовано постанову Обухівського районного суду Київської області від 28 липня 2015 року про відмову в задоволенні позовних вимог та позовні вимоги були частково задоволено. Мотивувальною частиною зазначеної постанови Київського апеляційного адміністративного суду також відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звернення до Верховного суду України з питань конституційності норми закону (абз.5-6 т.3 а.с.14), а також відмовлено у задоволенні клопотань про винесення окремих ухвал (абз.7-9 т.3 а.с. 14-15), тобто заявлені позивачем та невирішені судом першої інстанції клопотання були розглянуті з прийняттям відповідного процесуального рішення судом апеляційної інстанції, з урахуванням чого судова колегія не вбачає на теперішній час порушень прав заявника в частині розгляду судом заявлених клопотань. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2016 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на вищезазначені судові рішення, а тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року набрала законної сили та підлягає обов'язковому виконанню всіма суб'єктами права на території України. Таким чином, суд апеляційної та касаційної інстанції у справі № 372/2324/13-а вирішили по суті заявлені клопотання щодо конституційного звернення та винесення окремих ухвал, а також дійшли висновку про кількісну та якісну достатність доказової бази (письмових доказів та інш.) для належної, всебічної та об'єктивної оцінки правовідносинам у досліджуваній справі, через що витребування нових доказів та допит свідків за клопотанням позивача - не матиме юридичного значення для вирішення зазначеного спору по суті, тому не може бути задоволене.

Більше того, в контексті Преамбули Європейської Конвенції з прав та основоположних свобод людини та частини 2 статті 8 КАС України визначається, що одним із аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який, серед іншого, вимагає, щоби остаточне рішення суду не ставилось під сумнів будь-ким (рішення ЕСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії»). Враховуючи означене, витребування за клопотанням позивача нових доказів та вчинення інших процесуальних дій у справі № 372/2324/13-а вже після прийняття у цій справі остаточних рішень судами апеляційної та касаційної інстанції матиме наслідком спробу невиправданого перегляду вказаного остаточного рішення по суті та переоцінки встановленим у справі обставинам, що в світлі практики Європейського суду з прав людини є неприпустимим.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Отже, як свідчать матеріали справи, судами у справі № 372/2324/13-а було повно та всебічно з'ясовано обставини щодо всіх позовних вимог, з приводу яких суд апеляційної інстанції досліджував належні та допустимі докази, обсяг яких цілком достатній для вирішення зазначеного спору по суті.

За наведеного, на думку колегії суддів, на теперішній час відсутні підстави, передбачені ч.1 ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвалення додаткового судового рішення, оскільки упущення судом першої інстанції при вирішенні клопотань позивача - цілком усунуті на стадії апеляційного розгляду справи при прийнятті Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 06.10.2015 року у справі № 372/2324/13-а.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 199 та пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову у разі допущення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 133 КАС України.

Враховуючи означене, судова колегія вважає за необхідне скасувати ухвалу Обухівського районного суду від 25 серпня 2015 року у справі № 372/2324/13-а, водночас відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про винесення додаткових рішень за вищенаведених апеляційним судом мотивів.

Керуючись статтями 160, 195, 199, 200, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2015 року - скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 від 07.08.2015 року про винесення додаткових рішень у справі № 372/2324/13-а - відмовити з мотивів, наведених апеляційним судом.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.