Постанова № 57727838, 12.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 378/161/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Марущак Н.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Кваші Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Управління нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на постанову Ставищенського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Управління нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Управління нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно будівельної інспекції у Київській області Літвінцова Сергія Олександровича про адміністративне правопорушення № А-0302/4 від 03 лютого 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 12 ст. 96 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 8500 гривень, провадження по справі закрити.

Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2015 року ОСОБА_2 було подано декларацію про готовність об'єкта (житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1) до експлуатації.

У зв'язку з цим головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Управління нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно будівельної інспекції у Київській області на підставі направлення від 25.01.2016 було проведено позапланову перевірку достовірності даних наведених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 11.12.2015 об'єкта розташованого за адресою: АДРЕСА_1

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 26.01.2016 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому встановлено порушення ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил обєкта будівництва в АДРЕСА_1 зокрема вимог п. п. 3.25*, 3.25а* ДБН 360-92**, ДСТУ Б В. 2.6-49:2008, ст. 27, ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В акті встановлено, що на земельних ділянках площею 0,0836 га та площею 0,0791 га, власником, яких є ОСОБА_2, під час перевірки з виїздом на місце 19.01.2016 достовірності даних в поданій замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації встановлено, що господарська будівля з дерева, обкладена цеглою (лазня з приміщенням для інвентаря) побудована на відстані близько 3,5 м від стіни існуючого житлового будинку, розташованого на сусідній земельній ділянці та на відстані 1,3 м до межі земельної ділянки, без улаштування інженерно-технічних заходів, що запобігають стіканню атмосферних опадів з покрівлі та карнизів будівлі на територію суміжної земельної ділянки, чим, порушено вимоги п. 3.25* та 3.25а* ДБН 360-92**. Замовником будівництва ОСОБА_2 вказано недостовірні дані в п. 8, де зазначено, що на об'єкті виконано всі передбачені будівельним паспортом обсяги робіт з дотриманням відповідних державних будівельних норм, стандартів і правил, а фактично на об'єкті будівництва не закінчені роботи з монтажу внутрішніх електричних мереж, відсутні сходи на другий поверх будинку чим порушено ДСТУ Б В.2.6-49:2008 «Конструкції будинків і споруд. Огорожі сходів, балконів і дахів сталеві. Загальні технічні умови», в житловому будинку не заповнені віконні та дверні прорізи, не влаштовано вимощення навколо житлового будинку, що підтверджується фото фіксацією, зазначені дії порушують вимоги ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Замовником будівництва з відхиленням від будівельного паспорта (схеми забудови земельної ділянки, М 1:500) виконано будівництво двох навісів на колонах із цегли, які мають спільний дах з житловим будинком. Розміри навісів 7,0м. X 4,5м та 4,5м X 3,0м, чим порушено вимоги ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Від підпису акта позивач відмовилися, про що зазначено в акті.

Крім цього, відповідачем було складено припис від 26.01.2016, в якому вимагалося усунуті виявлені порушення до 26 травня 2016 року.

26.01.2016 відповідачем відносно позивача складено протокол № 2-А-А-2601/3 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено про виявлення порушень законодавства, аналогічних тим, що і в акті перевірки.

В тексті протоколу відсутні пояснення особи, відносно якої протокол складено, та зазначено про відмову ОСОБА_2 підписати протокол.

В подальшому головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Управління нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно будівельної інспекції у Київській області Літвінцовим С.О. 03 лютого 2016 року винесено постанову № А-0302/4 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за порушення нею вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил об'єкта будівництва в АДРЕСА_1 зокрема вимог п. п. 3.25*, 3.25а* ДБН 360-92**, ДСТУ Б В. 2.6-49:2008, ст. 27, ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 12 ст. 96 КУпАП та накладено штраф в розмірі 8500 гривень (а. с. 60).

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернулася до суду з позовом про її скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без дотримання встановленої законодавством процедури, без участі позивача, що мало наслідком порушення прав останньої при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з винесенням відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, якою останню визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 12 ст. 96 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 8500 грн.

Частиною 1 ст. 96 КУпАП встановлено відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи споруд з накладенням штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 12 ст. 96 КУпАП встановлено відповідальність за діяння, передбачені частиною одинадцятою цієї статті (експлуатація об'єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19 січня 2012 року та не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів I категорії складності), вчинені щодо об'єктів II категорії складності, з накладенням штрафу від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності: протоколу про адміністративне правопорушення від 26.01.2016 року № 2-Л-А-2601/3, припису від 26.01.2016 року № С-2601/3, акта перевірки від 26.01.2016 року, матеріалів фотофіксації.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вручення. У ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (частина перша статті 256 Кодексу). Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 Кодексу). У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (частина третя статті 256 Кодексу). Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 Кодексу, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (частина перша статті 257 Кодексу).

У частині першій статті 277 Кодексу закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Судом першої інстанції було допитано в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які показали, що фактично вищевказана перевірка відповідачем проводилась не 19 січня 2016 року, а 23 січня 2016 р., при перевірці ОСОБА_2 присутня не була, фактично перевірка проводилась в присутності її чоловіка; в день проведення перевірки протокол про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності складено не було, що також підтверджується копією вказаного протоколу, відповідно до якого його було складено 26 січня 2016 року, текст вказаного протоколу набрано відповідачем за допомогою комп'ютерної техніки та роздруковано на принтері, що свідчить також про виготовлення даного протоколу за місцем роботи відповідача.

В протоколі відповідачем зроблено відмітку, що ОСОБА_2 відмовилась від підписання протоколу та його отримання. Проте, відповідач не надав суду доказів, про виконання ним при складанні даного протоколу вимог ст. 256 КУпАП. Докази про виклик позивача для підписання протоколу, відібрання від неї пояснень при його складанні, роз'яснення їй прав і обовязків, передбачених ст. 268 КУпАП, на виконання вимог ч. ч. 1, 2, 4 ст. 256 КУпАП відповідачем суду не надано.

Таким чином, відповідачем було порушено права позивача при складанні протоколу, не забезпечено дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На підставі зазначеного протоколу в подальшому було винесено оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуваною постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 96, ч. 12 ст. 96 КУпАП , але при цьому не кваліфіковано конкретні дії позивачки за конкретними нормами КУпАП (зокрема, які дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 96, які за ч. 12 ст. 96 даного кодексу).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність оскаржуваної постанови відповідача критеріям, передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України та наявність підстав для задоволення позову про її скасування.

Що стосується позовної вимоги закриття провадження по справі, то в цій частині у задоволенні позову слід відмовити, оскільки відповідно до статті 284 КУпАП вирішення питання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Управління нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області задовольнити частково.

Постанову Ставищенського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року скасувати в частині про задоволення вимог адміністративного позову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Прийняти в цій частині нову постанову , якою у задоволенні позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

В іншій частині постанову Ставищенського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 16.05.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.