Ухвала суду № 57727812, 12.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/2288/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16, 16-3 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» та зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16, 16-3 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права і процесуального, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 183-2 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з довідкою військового комісара Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату Міністерства оборони України від 19.09.2013 № 4/53 позивач перебував у лавах Збройних сил України у період з 15.10.1986 до 16.02.1989 та звільнений із займаної посади на підставі наказу МО СРСР № 311 від 29.09.1988 (а.с. 23).

Відповідно до витягу із протоколу № 2865 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 19.11.2013 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 21).

25.12.2013 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Цей факт встановлений на підставі копії довідки МСЕК серії АВ № 0082205 від 25.12.2013 (а.с. 18).

14.11.2015 ОСОБА_2 під час повторного огляду було встановлено ІІ групу інвалідності. Причиною інвалідності зазначено - поранення (контузія) захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби та перебування в країнах, де велися бойові дії. Цей факт встановлений на підставі довідки МСЕК серії АВ № 0427528 від 19.11.2015 (а.с. 19).

У зв'язку з цим ОСОБА_2 звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до ст.ст. 16, 16-3 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців».

Вказане звернення було перенаправлене до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, яким було повернуто подані позивачем документи без реалізації з посиланням на те, що у зв'язку з внесенням змін з 01.01.2014 до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято постанову КМУ від 25.12.2013 № 975), виплата одноразової грошової допомоги передбачена лише військовослужбовцям та звільненим особам, які отримали первинно інвалідність (поранення, травму, каліцтво) після 01.01.2014. Враховуючи те, що ОСОБА_2 був звільнений зі строкової служби в 1989 році, первинно інвалідність йому було встановлено в 2013 році, а після 01.01.2014 під час повторного огляду йому встановлено вищу групу інвалідності, то права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до норм чинного законодавства він не має (а.с. 27).

Про відмову позивача було повідомлено листом військового комісара Київського міського військового комісаріату від 18.01.2016 № ВС3/37.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відмова є протиправною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як правильно встановлено місцевим судом, з військової служби позивача звільнено 29.09.1988, при цьому, 25.12.2013 позивачеві при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при прибуванні в країнах де велись бойові дії.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачеві виплачувалася разова грошова допомога при встановленні йому третьої групи інвалідності за наслідками первинного огляду.

Поряд з цим, 14.11.2015 за наслідками повторного огляду, позивачу довічно встановлено ІІ групу інвалідності.

Відповідно до витягу з протоколу № 2865 від 19.11.2015 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (а.с. 21) комісією встановлено, що захворювання позивача пов'язані з із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Також у матеріалах наявна копія довідки до акта огляду МСЕК АВ № 0427528 від 19.11.2015, яка підтверджує ці обставини.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом 2 чинної на час встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку, затвердженого вказаною вище Постановою № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0427528 друга група інвалідності встановлена ОСОБА_2 з 14.11.2015.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, травми, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 16-2 названого Закону одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю II групи інвалідності призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Аналогічне положення міститься у підпункті 1 пункту 6 Порядку № 975.

При цьому, за правилами частини 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Аналогічні положення закріплено у пункті 8 Порядку № 975.

З цього приводу, колегія суддів враховує також позицію Верховного Суду України у постанові від 10 березня 2015 року №21-563а14, який зазначив, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із встановленням позивачеві при повторному огляді другої групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби, він має право на одноразову грошову допомогу згідно з положеннями частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розмір якої визначається відповідно до статті 16-2 вказаного Закону, а також Порядку № 975, та із врахуванням раніше виплачених сум.

Пунктами 3 та 7 Порядку № 499 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності: копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Так, рішення про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовців, приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Оскільки Київським обласним військовим комісаріатом до Міністерства оборони України були надані всі документи, визначені пунктом 3 Порядку № 499, для подальшого винесення відповідного рішення по одноразовій грошовій допомозі позивача, то вимога щодо зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та надіслання такого рішення до Київського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги, підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Посилання апеляційної скарги відповідача на ту обставину, що дана справа була розглянута з порушенням правил предметної підсудності колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

Оскільки одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання виплатити яку є предметом даного позову, відноситься до соціальних виплат, даний спір відноситься до підсудності місцевого загального суду як адміністративного.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 195, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.