Ухвала суду № 57727476, 12.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/281/16 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.

представника позивача Валько І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промбудсервіс Плюс" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Промбудсервіс Плюс" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 09.09.2015 №№ 0000332200, 0000342200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, у якій апелянт просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період з 06.08.2015 по 14.08.2015 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Промбудсервіс Плюс" щодо проведених фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Трест" за період з червня 2012 року по квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 21.08.2015 № 1126/22-33917850.

Згідно з актом, контролюючий орган установив порушення платником: пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2013 рік, всього у сумі 509352 грн.; пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 459800 грн., у тому числі: за травень 2013 року - 33000 грн., за червень 2013 року - 64500 грн., за липень 2013 року - 53000 грн., за серпень 2013 року - 66600,00 грн., за вересень 2013 року - 55500,00 грн., за жовтень 2013 року - 43000 грн., за листопад 2013 року - 67500 грн. та за грудень 2013 року - 76700 грн.

Обґрунтовуючи такі висновки, відповідач послався на те, що платником не доведено реального здійснення господарських операції із названим контрагентом. Зокрема контролюючий орган вказав, що платником до перевірки не надано документів, що підтверджують отримання та транспортування металоконструкцій, акти виконаних робіт не містять показники витрат, що не дає можливості зробити висновок про зв'язок таких операцій із вартістю наданих послуг. У ході проведення перевірки не встановлено факту передачі будівельних матеріалів до контрагентів-покупців, у зв'язку із відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару.

Також перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів, товарних запасів, трудових ресурсів.

Поряд з іншим, контролюючим органом в акті вказано на те, що згідно із протоколом допиту свідка ОСОБА_3, який рахується директором ТОВ «Лайк Трест», останній повідомив, що не має ніякого відношення до діяльності вказаного товариства.

На підставі названого акта відповідачем 09.09.2015 було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№ 0000332200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 636690 грн., з них: за основним платежем - 509352 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 127338 грн.;

№ 0000342200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 574750 грн., з них: за основним платежем - 459800 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 114950 грн.

Платник податків оскаржив зазначені ППР в адміністративному порядку, проте у задоволенні його скарг було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що під час вирішення спору, підтвердилися висновки податкового органу відображені в акті перевірки, тому прийняті ним податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

Перевіривши обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Іншими словами, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 07.05.2013 між ПП "Промбудсервіс Плюс" (Підрядник) та ТОВ "Лайк Трест" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 07/05-13, за умовами якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати роботу по монтажу трубопроводу та металоконструкцій на об'єктах, а саме: 1) Торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом, що знаходиться за адресою: вул. Спортивна площа № 1, м. Київ; 2) Публічне акціонерне товариства "Київська кондитерська фабрика "Рошен", що знаходиться за адресою: вул. Проспект науки № 1, м. Київ.

Згідно з п. 2 Договору, роботи, передбачені пунктом 1.1 Договору, виконуються з матеріалів підрядника.

На підтвердження реального руху активів при здійсненні господарських операцій із названим контрагентом, позивачем надано суду: договірний кошторис від 07.05.2013 № 1, акти виконаних робіт, податкові накладні, виписки за особовим рахунком, товарно-транспортні накладні.

За правилами п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З акту вбачається, що позивачем до перевірки не надано первинні облікові документи при здійсненні будівництва, затверджені наказами Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554 та від 01.03.2013 № 77, а саме: № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та примірна форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", які формуються на підставі таких первинних документів: актів оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад, актів списання товарно-матеріальних цінностей на будівництво, нарядів на виконання окремих робіт, нарядів та завдань виконання робіт спеціальним транспортом та спеціальною технікою, актів списання ПММ, актів виконаних робіт, обліків робіт працівників, зайнятих на виробництві, нарахування їм заробітної плати відповідно до розрядів та ступенів важкості робіт, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та інше.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що згідно із наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" застосування первинних облікових документів у будівництві є обов'язковим, а тому доводи позивача про необов'язковість складення таких документів є необґрунтованими.

При цьому, форми документів є примірними, тобто можлива їх зміна, проте, наказом встановлено, що дані первинні документи є обов'язковими у будівництві.

Крім того, відповідно до п. 2 Договору, роботи, передбачені його п. 1.1 виконуються з матеріалів підрядника, яким є позивач, але останнім не надавалися до перевірки або суду акти оприбуткування металопродукції на склад ПП "Промбудсервіс Плюс", та акти списання цих товарно-матеріальних цінностей на будівництво.

Не надав позивач суду і доказів передачі на виконання пункту 2 Договору металопродукції, а саме, актів приймання-передачі від ПП "Промбудсервіс Плюс" до ТОВ "Лайк Трест".

Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що первинні документи (договірний кошторис від 07.05.2013 №1, акти виконаних робіт, податкові накладні) по операціях між позивачем та ТОВ "Лайк Трест" з боку контрагента підписані ОСОБА_3, який є свідком у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.04.2015 за № 32015100000000100.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії протоколу допиту ОСОБА_3 від 20.04.2015 останній вказав, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Лайк Трест", не підписував жодних установчих, бухгалтерських та банківських документів. Жодних договорів з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками не укладав, товарів не постачав, робіт та послуг не надавав.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта у його скарзі на те, що вказане кримінальне провадження було закрито 30.07.2015 з підстав п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки це жодним чином не спростовує обставин заперечення ОСОБА_3 (свідка у кримінальному провадженні) його участі у господарській діяльності ТОВ «Лайк Трест».

Відповідно до позиції Верховного Суду України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11), податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Водночас, у постанові від 03.11.2015 (справа № 826/3477/13-а) ВСУ вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції, що подані позивачем, в якості доказів у справі, первинні документи стосовно відносин із ТОВ "Лайк Трест" не є належними у розумінні ПК України та Закону № 996-XIV та такими, що дають позивачу право на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу витрат підприємства.

Судова колегія погоджується також із висновком суду, який відхилив доводи позивача з приводу протиправності проведення Ніжинською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області перевірки, оскільки, під час вирішення спору установлено, що директор ПП "Промбудсервіс Плюс", розписавшись у направленні на перевірку про пред'явлення йому направлення та вручення копії наказу, у відповідності до положень пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України, допустив відповідача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки та не використав своє право недопуску посадових осіб до проведення перевірки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.12.2010 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки

Необґрунтованими є також доводи апелянта з приводу того, що перевірка проводилась за період який вже був охоплений попередньою перевіркою (акт перевірки від 22.03.2013 № 356/22-33717850), оскільки, як звернув увагу відповідач, предметом перевірки за цим актом було правильність та повнота визначення податкових зобов'язань за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 при здійсненні операцій із контрагентом-постачальником ТОВ «ТРИ О» (ЄДРПОУ 23167814) та повнота визначення податкового кредиту за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 при здійсненні операцій з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Авалон Інвест ЛТД» (ЄДРПОУ 37275342) та ТОВ «ТД ВІКАНТ» (ЄДРПОУ 31568293). Вказаною перевіркою не досліджувалися фінансово-господарські операції з ТОВ «Лайк Трест» за період з червня 2012 по квітень 2014 року, а отже предмети перевірок є різними. Більше того, у акті перевірки від 21.08.2015 № 1126/22-33917850 порушення встановлені за період з травня по грудень 2013 року, тобто за період, який не охоплений попередньою перевіркою.

У своїй апеляційній скарзі, позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем передчасно, оскільки могло бути прийняте контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставними), що набрало законної сили.

Такі доводи апелянта не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Підпунктом 78.1.11. пункту 78.1. статті 78 ПК України передбачено, що підставою для проведення документальної позапланової перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Судом установлено, що перевірка позивача була призначена на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про призначення позапланової документальної перевірки від 02.07.2015.

При цьому, згідно із вказаною постановою, податкова перевірка наразі проведена у рамках досудового слідства по кримінальній справі, порушеній за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 221 Кримінального кодексу України - ТОВ "Вістобуд"", тобто контрагента ТОВ «Лайк Трест», а не стосовно посадових осіб ПП "Промбудсервіс Плюс".

Згідно із позицією Верховного Суду України у постанові від 26 січня 2016 року податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили відповідним судовим рішенням лише у випадку, якщо відносно посадових осіб цього ж платника податків, який перевіряється, в рамках кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори.

Крім того, як звернув увагу суд першої інстанції 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 17.07.2015 №655-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків".

Згідно із цим Законом виключено положення розділу ІІ "Адміністрування податків, зборів, платежів" ПК України, а саме пункт 58.4. статті 58 - "Податкове повідомлення - рішення" та пункт 86.9. статті 86 - "Оформлення результатів перевірок", а отже з 01.09.2015 запроваджено загальний порядок та терміни прийняття податкових повідомлень-рішень податковими органами, у відповідності до пункту 86.8 статті 86 розділу ІІ "Адміністрування податків, зборів, платежів" ПК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки під час вирішення спору, підтвердилися висновки податкового органу відображені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промбудсервіс Плюс" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Промбудсервіс Плюс" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 13 травня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.