Ухвала суду № 57727441, 16.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №825/389/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житня к Л.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.02.2016, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2013 року №1270/12 у справі «Москаленко та інші проти України» відносно ОСОБА_2 в частині невиконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2010 (ВП №39414636) та з питання відмови у відновленні його попереднього стану; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №39414636 від 12.02.2016 по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2013 року №1270/12 у справі «Москаленко та інші проти України»; зобов'язати повідомити Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про це судове рішення; зобов'язати відповідача виконати рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 №1270/12 у справі «Москаленко та інші проти України» у повному обсязі; зобов'язати відповідача примусити боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, зробити перерахунок додаткової пенсії на теперішній час, який залучити до справи виконавчого провадження, здійснити заходи щодо виплати пенсії за минулий час та примусити вказаного боржника відновити його попередній стан (по виконанню рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2010, позивач - заявник - ОСОБА_2, ВП №39414636, ВП №29341890); зобов'язати відповідача постійно контролювати хід виконання вказаних рішень судів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 №1270/12 у справі «Москаленко та інші проти України» відносно ОСОБА_2, в частині невиконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2010 (ВП №39414636); визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 12.02.2016 №39414636 по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 №1270/12 у справі «Москаленко та інші проти України» в частині виконання рішення національного суду; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2010 року у справі №2а-356/10 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задоволено частково, визнані протиправними дії відповідача щодо виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії у розмірах, менших, ніж передбачені статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії з 23 жовтня 2008 року у розмірах, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 року №1270/12 у справі «Москаленко та інші проти України» (заява позивача №49131/12 та 249 інших заяв), зокрема:

- оголошено прийнятними скарги заявників, наведені у Додатку 3 (в тому числі скарга ОСОБА_2), за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятною (п. 4);

- постановлено, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 5);

- постановлено, що було порушення статті 13 Конвенції (п. 6).

- постановлено, що:

(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Згідно додатку 3 до вказаного рішення, держава повинна виконати постанову національного суду, зокрема, Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2010, 04.02.2011, 23.06.2011

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 №1270/12.

12.08.2013 позивач звернувся до державного виконавця з заявою, в якій зазначив реквізити рахунку у банку. Також, позивач в заяві зазначив, що по вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини рішенням національних судів України досі здійснюється примусове виконання Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, зокрема, по постанові Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2010 триває виконавче провадження №29341890, по постанові Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.02.2011 триває виконавче провадження №35920618, по постанові Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2011 триває виконавче провадження №27787753. Крім цього, позивач в заяві просив зобов'язати відповідача по рішенню Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2010 зробити повний розрахунок боргу з додаткової пенсії із розрахунку на теперішній час, тобто за усі місяці по серпень 2013 року включно, з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини та вислати копію цього розрахунку на його адресу, а також зобов'язати боржника в подальшому здійснювати виплату додаткової пенсії у розмірі, вказаному у постанові суду від 04.01.2010.

12.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини №1270/12 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення (остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно положень статті 11 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною першою статті 50 Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом першої інстанції постановою Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі №750/9440/14, що залишено без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнані незаконними та скасовані постанови від 08 вересня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №32385237, №32321610, №29341890.

Задовольняючи позов суди дійшли висновку, що оскільки боржник виконав рішення суду лише частково (нарахував, але не виплатив перераховані суми пенсії), то передбачені пунктом 11 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення Європейського суду з прв людини не виконано у повному обсязі, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 29341890 (рішення національного суду від 04.01.2010 у справі №2а-356/10) скасована в судовому порядку, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2016, відповідно, в силу преюдиціального значення зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, підстави вважати рішення національного суду виконаним відсутні.

Тому, посилання відповідача у спірній постанові на наявність фактичного виконання рішення національного суду в частині перерахунку та виплати пенсії згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України від 20.06.2014 № 982, є необґрунтованими.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що орган державної виконавчої служби, з метою вжиття заходів індивідуального характеру, передбачених у рішенні Європейського суду з прав людини, в тому числі шляхом виконання рішення національного суду, наділений переліком повноважень, а саме щодо здійснення постійного контролю за станом його виконання та повідомлення Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про хід виконання останнього.

Проте, відповідачем не вчинено належного контролю за станом виконання рішення національного суду відносно позивача у повному обсязі, зокрема, не встановлено за який період зроблено виплату у сумі 3638,24 грн; доказів на спростування вказаних обставин відповідачем також не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувана у даній справі постанова про закінчення виконавчого провадження унеможливлює виконання на користь позивача рішення національного суду (постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2010) у повному обсязі, тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 17.05.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.