Ухвала суду № 57727436, 12.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25025/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Митного посту "Іллічівськ" Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Митного посту "Іллічівськ" Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив: визнати протиправними дії Відділу митного оформлення 3 морського порту "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 11.07.2015 року №500040403/2015/002923, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.07.2015 року №500040403/2015/000018/2, прийняте відділом митного оформлення 3 морського порту "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС, скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 12.07.2015 року №500040403/2015/00024, складену відділом митного оформлення 3 морського порту "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ним до митного оформлення було надано усі наявні у нього документи, які дають можливість здійснити митне оформлення імпортованого товару за ціною договору (за першим методом).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року позов задоволено.

На зазначене судове рішення відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з таких фактичних обставин.

Суд першої інстанції правильно встановив, що між ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" та ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" (Грузія) укладено контракт від 13.01.2015 №СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води "Боржомі" в асортименті.

02.03.2015 сторони уклали додаткову угоду до вказаного контракту № 1, якою змінено ціну товару.

12.07.2015 було поставлено партію товару на умовах СІР-Одеса. З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару уповноваженим позивачем декларантом ДП "Інтегровані логістичні системи" була подана вантажна митна декларація від 11.07.2015 №500040403/2015/002923.

До митної декларації декларантом позивача було додано: картку обліку особи, що здійснює операції з товарами №100/2012/0003919 від 16.11.2012 року, некласифікований транспортний (перевізний) документ - вагонна відомість від 09.07.2015 року №72857, накладна ЦІМ від 05.07.2015 року №00002112, накладна ЦІМ від 05.07.2015 року №00002113, накладна ЦІМ від 05.07.2015 року №00002114, накладна ЦІМ від 05.07.2015 року №00002115, накладна ЦІМ від 05.07.2015 року №00002116, передатна відомість від 09.07.2015 року №2, банківські платіжні документи, що стосується товару від 15.04.2015 року №14, від 29.04.2015 року №18, від 07.05.2015 року №19, від 14..05.2015 року №20, від 18.05.2015 року №21, від 27.05.2015 року №23, від 03.06.2015 року №24, від 08.06.2015 року №25, від 26.06.2015 року №26, від 08.07.2015 року №27, від 15.04.2015 року №б/н, від 29.04.2015 року №б/н, від 07.05.2015 року №б/н, від 14.05.2015 року №б/н, від 18.05.2015 року №б/н, від 27.05.2015 року №б/н, від 03.06.2015 року №б/н, від 08.06.2015 року №б/н, від 26.06.2015 року №б/н, від 08.07.2015 року №б/н, страховий полів від 28.01.2015 року №00837, виписка з бухгалтерської документації від 01.04.2015 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 02.03.2015 року №б/н, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 04.06.2015 року №11/653, від 20.03.2015 року №ОЄ8/8, рахунок-фактура (інвойс) від 03.07.2015 року №GE20150178, пакувальний лист від 03.07.2015 року №б/н, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.03.2015 року №1, від 14.04.2015 року №2, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 04.07.2015 року №2720, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 03.07.2015 року №GEO2015 01/002133, лист від 27.03.2015 року №201/4-15ц, копія митної декларації відправлення від 05.07.2015 року №С1463, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 11.07.2015 року №500040403/2015/002923.

За наслідками опрацювання наданих ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" документів митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

На вимогу відповідача декларантом було надано розрахунок ціни (калькуляцію) від 26.03.2015 року №LT32-589/1503.

12.07.2015 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000018/2, згідно з яким митну вартість визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів, та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.07.2015 року №500040403/2015/00024.

Задовольняючи вимоги позивача про визнання протиправними та скасування названих рішень митниці, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, оскільки під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують відповідно до ст. 53 МК.

Перевіривши обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15, яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, вказав у ньому, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту передбачено умови поставки CIP Одеса Західна; декларанту надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів підтверджуючих витрати на ввезення та страхування даної поставки товару. Декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи згідно з ч.4 ст. 53 МК. На вимогу митниці декларантом надано інформаційний листи. Також у рішенні зазначено, що митний орган мав підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між покупцем і продавцем вплинув на заявлену митну вартість.

Проте, колегія суддів критично оцінює наведені митним органом мотиви прийняття спірного рішення.

Так, стосовно обставин страхування товару, то за умовами поставки СІР Інкотермс 2010 обов'язок щодо оплати витрат з перевезення до визначеного місця призначення та обов'язок по забезпеченню страхових ризиків та витрат.

У матеріалах справи наявна копія відкритого полісу страхування вантажу від 28.01.2015 № 00837 (а.с. 211) та Угоди від 04.03.2015 № IGG/AG 15/026+1 стосовно внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, виданого на підставі договору між сторонами № IGG/AG 15/026 від 28.01.2015 стосовно співробітництва у сфері страхування (а.с. 209).

Зі змісту вказаних документів вбачається, що весь товар який поставлявся позивачу застраховано на страхову суму 5000000 (п'ять мільйонів) дол. США. Числове значення розміру страхових витрат та порядок їх розрахунку, також визначено страховим полісом.

Аналогічного змісту інформацію також було надано відповідачу у листі від виробника № LT 32-591/1503 від 27.03.2015 (а.с. 204).

Матеріалами справи, підтверджується, що декларант надавав вказані документи під час митного оформлення товару, що зафіксовано в тому числі в оскаржуваних рішенні про коригування митної вартості (а.с. 15) та картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 164).

У зв'язку із наведеним, судова колегія дійшла висновку, що у митного органу були відсутні підстави для сумнівів у заявленій декларантом позивача митної вартості товару в частині його страхування, зважаючи на те, що витрати зі страхування є складовою вартості товару за контрактом.

Інформація про вартість страхування може мати значення для митного органу виключно у тому випадку, якщо виявиться, що сума, сплачена за страхування товару, є більшою від сплаченої позивачем на користь контрагента фактурної вартості товару (зважаючи на те, що за умовами поставки товару, вартість страхування є складовою фактурної вартості).

Водночас, як вбачається з полісу № 00837, відомості про перевезення (вартість, місце призначення, кількість товару) мають бути відображені в інвойсі перевезення вантажу.

Однак, неподання вказаного інвойсу до митного оформлення товару не відображено в графі 33 оскаржуваного рішення, як підстава для сумнівів у правомірності заявлення митної вартості.

Щодо пов'язаності між собою позивача та продавця товару, як підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості, відповідач мотивував свої доводи тим, що після початку дії додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на митну територію України з 26.02.2015 року, майже одразу 02.03.2015 року між IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) була укладена додаткова угода №1 до контракту від 13.01.2015 року №СТ20-001/1501, в якій ціна товарів та їх митна вартість були зменшені.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що мета зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.

Відповідач вказаної обставини не довів.

Згідно з ч. 4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 58 МК метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За правилами ч. 12 ст. 58 МК той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, якщо покупець та продавець є взаємопов'язаними особами, митна вартість імпортованого товару може бути визначена за ціною договору за умови, що такий характер відносин між продавцем та покупцем не вплинув на ціну товару. При цьому митний орган має повідомити декларанта про наявність у нього сумніву щодо впливу таких відносин на ціну товару та надати йому можливість довести відсутність такого впливу. Сумнів митного органу щодо відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну товару має бути обґрунтованим.

Колегія суддів відзначає, що митницею не доведено належними і допустимими доказами факту впливу взаємозв'язку позивача і його продавця на заявлену декларантом митну вартість. Такі доводи із посиланням на укладену сторонами контракту додаткову угоду, без належного обґрунтування та розрахунків, мають виключно характер припущення, тому відхиляються колегією суддів.

Поряд із цим суб'єктом владних повноважень не доведено обставин належного повідомлення декларанта з боку митного органу про наявність у останнього сумніву саме щодо впливу взаємозв'язку між продавцем та покупцем на ціну товару (таке посилання міститься вже у рішенні), що позбавило товариство можливості довести відсутність обмежень для застосування першого методу визначення митної вартості.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу що відповідно до ч. 1 ст. 59 МК у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Натомість, експорт товару, митна вартість якого була скоригована, відбувся 12.07.2015, а вартість операції взята відповідачем з вартості експорту ідентичних товарів, що експортовані 03.02.2015, тобто з різницею більше ніж у п'ять місяців.

Незважаючи на те, що законодавством не встановлено верхню межу максимальної наближеності до експорту, колегія суддів вважає тримісячний часовий розрив таким, що значно перевищує допустимий строк для застосування вартості операції з ідентичними товарами.

За таких обставин, у відповідача, на думку колегії суддів, були відсутні правові підстави для коригування митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Поряд із цим, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких місяться у матеріалах справи, судова колегія погоджується із висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені обставини у їх сукупності дають апеляційному суду підстави для висновку про відсутність підстав для виникнення у митниці обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів та відсутності підстав для витребування додаткових документів, позаяк, доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, тому оскаржувані у межах даного спору рішення, є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Митного посту "Іллічівськ" Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали складено 13 травня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.