Постанова № 57727428, 12.05.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ткач О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г. М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року справа №431/3234/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Сіваченка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідачів Горбенка Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 26 листопада 2015 року у справі № 431/3234/15-а за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними й зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 18.12.2013 року (згідно поштового штемпелю на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він був працівником міліції Антрацитівського районного відділу Управління внутрішніх справ України в Луганській області. Після звільнення, 09.04.2012 року, згідно довідки до акту огляду МСЕК, йому встановлена 3 група інвалідності «травми голови (10.11.2003 року), отриманої внаслідок нещасного випадку, ні, не пов'язана з виконанням службових обов'язків, захворювання пов'язано з проходженням служби».

Після встановлення інвалідності позивач неодноразово звертався до відповідачів із заявами щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 року, на що отримував відмову.

Позивач просив суд: визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції»; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області подати до Міністерства внутрішніх справ України у семиденний строк висновок щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України у десятиденний строк прийняти рішення про призначення виплати позивачеві одноразової грошової допомоги і надіслати його органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для проведення виплати у строк не пізніше двох місяців; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_4 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки виплати одноразової грошової допомоги, а також три відсотка річних від простроченої суми.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 26 листопада 2015 року у справі № 431/3234/15-а визнано неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у виплаті ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 «Про затвердження Порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції».

Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області подати до Міністерства внутрішніх справ України у встановлений законом строк висновок щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4.

Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України в десятиденний строк після отримання висновку прийняти рішення про призначення виплати ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки й 3% відсотків річних й направити його органу внутрішніх справ для проведення виплати у строк 2 місяці.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1) судові витрати в сумі 68,82 грн. з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області й Міністерства внутрішніх справ України по 34,43 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у відповідачів були відсутні законні підстави для проведення ОСОБА_4 виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 у зв'язку з встановленням йому 09 квітня 2012 року ІІІ групи інвалідності. МВС України зазначає, що позивач використовував об'єкт підвищеної небезпеки, яким є дробина, з порушенням правил її використання та робіт на висоті, що в свою чергу призвело до його травмування та у подальшому отримання ним інвалідності.

Апелянт вважає, що ГУМВС України в Луганській області та МВС України під час розгляду документів ОСОБА_4 про призначення останньому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Представник відповідачів в судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги МВС України та просив скасувати постанову суду першої інстанції, та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив закрити апеляційне провадження з огляду на порушення апелянтом строку на подачу апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції залишити без змін. Надіслав на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу апелянта, які підтримав у судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року дана адміністративна справа була передана для розгляду за правилами предметної підсудності до Старобільського міськрайонного суду Луганської області, як адміністративного суду, для подальшого розгляду (т.1 а.с. 137-138).

За приписами ч. 5-8 ст. 22 КАС України дана ухвала оскаржена не була, а тому спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Факт постановлення судом ухвали про відкриття апеляційного провадження є встановленням відсутності перешкод для такої процесуальної дії.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_4 з серпня 1996 року по вересень 2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області № 336 о/с від 29.09.2011 року майора міліції ОСОБА_4 звільнено з органів МВС у запас збройних сил за п. 64 «б» (через хворобу), що передбачено «Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України» (том 1 а.с. 36).

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 106128 ОСОБА_4 з 22.11.2011 року встановлено третю групу інвалідності з втратою 30 % професійної працездатності, причина інвалідності: «травма голови (10.11.2003 року), отримана внаслідок нещасного випадку, ні, не пов'язана з виконанням службових обов'язків, захворювання пов'язано з проходженням служби» (том 1 а.с. 13).

06.12.2011 року позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги та надав відповідні документи, передбачені п. 5 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 року (том 1 а.с. 35,37).

09.12.2011 року на підставі поданих позивачем документів, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції у разі встановлення інвалідності згідно із Законом України «Про міліцію» та направлено зазначений висновок до Міністерства внутрішніх справ України (том 1 а.с. 39-40).

Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України (ДФЗБО), своїм листом від 28.12.2011 року повернув до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області документи ОСОБА_4 на доопрацювання у зв'язку з відсутністю висновку службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень за обставинами 10.11.2003 року (том 1 а.с. 41).

ОСОБА_4 повторно направив до відповідача документи згідно встановленому переліку за призначенням одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівника міліції, які були повернуті (том 1 а.с. 6 -7, 47.).

З листа ДФЗБО МВС України від 16 травня 2012 року вбачається, що матеріали на ОСОБА_4 повернені без права на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що виплата одноразової грошової допомоги за травму, яка не пов'язана з виконанням службових обов'язків, законодавством не передбачена; довідка МСЕК про встановлення групи інвалідності містить суперечності, а саме: в причині інвалідності вказано захворювання пов'язані з проходженням служби, а в діагнозі такі захворювання відсутні (том 1 а.с. 50).

10 квітня 2013 року позивач звернувся до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Обласна МСЕК № 4 за роз'ясненням.

Листом від 15.04.2013 року позивачу було зазначено, що: «ОСОБА_4 встановлена 3 група інвалідності за сукупністю причин функціональних порушень, а саме: «травми голови (10.11.2003), отриманої внаслідок нещасного випадку, ні, не пов'язана з виконанням службових обов'язків, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС». В діагнозі відображені наслідки побутової травми 10.11.2011 року на фоні остеохондрозу хребта, який згідно свідоцтва про хворобу № 107 від 02.08.2011 року є захворюванням, так, пов'язаним з проходженням служби в ОВС. Інші захворювання, зазначені в свідоцтві про хворобу, не призвели до інвалідності (том 1 а.с. 8, 51).

Вищевказаний лист МСЕК позивач направив до МВС України.

12.06.2013 року ДФЗБО МВС України надав відповідь, в якій зазначив, що відповідно до п. 8 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 року, не передбачено виплату одноразової грошової допомоги, якщо інвалідність настала внаслідок шкоди, яку працівник міліції заподіяв собі джерелом підвищеної небезпеки, іншим об'єктом з порушенням правил їх використання. Оскільки, нещасний випадок зі ОСОБА_4 стався внаслідок порушення правил безпеки поводження на даху, то він не має право на виплату одноразової грошової допомоги (том 1 а.с. 9).

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позову лише частково правомірним з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про міліцію» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), держава гарантувала працівникам міліції соціальний захист.

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання наведеної норми Закону Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, яким визначив процедуру, умови виплати та розміри одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі установлення інвалідності працівника органів внутрішніх справ.

Пунктом 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.05.2007 року № 707 (далі - Порядок № 707) визначено, що одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

Згідно п. 5 Порядку № 707 для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера.

Отже, для того щоб отримати грошову допомогу, працівник міліції повинен звернутися із заявою до відповідного органу внутрішніх справ про виплату грошової допомоги та одночасно надати певний пакет документів, перелік яких встановлений пунктом 5 Порядку № 707.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі. Працівник міліції, податкової міліції, у разі його загибелі (смерті) члени його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батьки та утриманці можуть пред'явити МВС та ДПА вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

Як підтверджується матеріалами справи, під час проходження служби в органах внутрішніх справ із ОСОБА_4 10.11.2003 року стався нещасний випадок, в результаті якого позивач отримав травму, що стався в період проходження служб і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків (том 1 а.с. 10).

Із довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 106128 вбачається, що ОСОБА_4 з 22.11.2011 року встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності: «травма голови (10.11.2003 року), отримана внаслідок нещасного випадку, ні, не пов'язана з виконанням службових обов'язків, захворювання пов'язано з проходженням служби» (том 1 а.с. 13).

06.12.2011 року позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги та надав відповідні документи, передбачені п. 5 Порядку № 707 від 12.05.2007 року (том 1 а.с. 35,37).

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач виконав зі свого боку, всі дії, передбачені діючим законодавством, направленні на отримання одноразової грошової допомоги.

Окрім того, колегія суддів відзначає, що відповідачем ГУ УМВС України в Луганській області з дотриманням вимог законодавства було проведено розслідування нещасного випадку з позивачем і складено відповідні акти та висновки, які на час як виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи не були оспорені або скасовані (т. 1 а.с. 10-12).

Чинним законодавством України передбачено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, встановлені статтями 20 - 23 Закону N 565-XII, Законом України від 24 березня 1998 року N 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (стаття 26 Закону N 509-XII).

Така правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України у справі від 18.03.2014 року № 21-11а14 та від 20.01.2015 року.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач № 1, відмовляючи у виплаті ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги передбаченою постановою Кабінету міністрів України від 12.05.2007 року № 707 «Про затвердження Порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції», діяв протиправно, а тому позовні вимоги щодо визнання неправомірними дії МВС України щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, зобов'язання ГУ МВС в Луганській області подати до Міністерства внутрішніх справ України у встановлений законом строк висновок щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 та зобов'язання МВС України в десятиденний строк після отримання висновку прийняти рішення про призначення виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги і направити його органу внутрішніх справ для проведення виплати у строк не пізніше 2 місяців підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання МВС України виплатити ОСОБА_4 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виплати одноразової грошової допомоги, а також 3 % річних від простроченої суми.

Колегія суддів вважає вказані вимоги позивача необґрунтованими з огляду на таке.

Частина 3 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачає, що соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

Тобто, оскільки одноразова допомога має разовий характер, вона в даному випадку не підлягає індексації, тим більше що вона і не призначена і не нарахована. Такий висновок узгоджується з правовою позицію Верховного Суду України (постанова від 17 лютого 2016 року).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, дана норма закріплює відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді сплати інфляційних та річних при простроченні виконання саме грошового зобов'язання.

Позивач помилково вважає, що в даному випадку застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

На переконання колегії суддів, відповідальність, передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносини

У даному випадку правовідносини сторін регулюються Законом України "Про міліцію" та Порядком № 707.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку має місце правова природа правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для нарахування на розмір збитків інфляційних втрат та 3% річних.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про частково задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. (Частина перша статті 94 в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII від 22.05.2015 року).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 18.12.2013 року звернувся до суду з позовом, в якому були заявлені вимоги немайнового характеру (про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії) та сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 68,82 грн. (том 1 а.с. 2).

Тобто, сума судового збору, яка підлягає поверненню, становить 68,82 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити частково.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 26 листопада 2015 року у справі № 431/3234/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними й зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області подати до Міністерства внутрішніх справ України у семиденний строк висновок щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4.

Визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у виплаті ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції».

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України у десятиденний строк прийняти рішення про призначення виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги і надіслати його органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для проведення виплати у строк не пізніше двох місяців.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 68,82 (шістдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в рівних частках.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 17 травня 2016 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Геращенко

І.В. Сіваченко