Постанова № 57725842, 16.03.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2012 року Справа № 1170/2а-5150/11

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання Бабіч О.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Род-Агро»до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Род-Агро»(надалі ПП «Род-Агро») звернулося до ОСОБА_1 окружного адміністративного суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції (надалі ОСОБА_1 ОДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001502310 від 07.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4878 грн., в т.ч. за основним платежем 4705 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 173 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акту перевірки №170/23-1/36793789 від 25.11.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових витрат та витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з приватним підприємством «Белвас»за період з 01.04.2011 по 31.08.2011 р., ОСОБА_1 ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2011 р. №0001502310. Підставами винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є те, що на думку податкового органу правочини укладені ПП «Род-Агро»з підприємством-контрагентом ПП «Белвас»є нікчемними, тобто такими, що укладені без наміру здійснення реальних господарський операцій.

Як зазначив позивач в позову, вказані висновки податкового органу є необґрунтованими, а винесене повідомлення-рішення таким, що суперечить податковому законодавству.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. З наданих до суду письмових запереченнях пояснив, що згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлено, що ПП «Род-Агро»відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робі, послуг) у ПП «Белвас»(код 32222453) за період, що перевірявся, всього на загальну суму 4705,00 гривень. А також на зазначені суми по автоматизованій системі співставлення на рівні ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту рахуються розбіжності по контрагенту ПП «Белвас».

Крім того зазначено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Белвас»та ПП «Євро світ»(код 51703622) та ПП «Алтіма»(код 37096730) є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 Цивільного Кодексу України). Правочини між ПП «Белвас»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Таким чином, діяльність ПП «Род-Агро»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-постачальником ПП «Белвас», яке не виконувало своїх зобов'язань (а.с.43-46).

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 22.03.2012 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАС України одним із завдань адміністративного судочинства є захист інтересів суб'єктів сфери публічно-правових відносин при здійсненні ними управлінських функцій від порушень з боку інших суб'єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу Україні», до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах та ін. Таким чином, відповідно до вказаної статті Закону, державні податкові інспекції у містах входять, і системи органів державної податкової служби.

Відповідно до ст. 2, ст. 10 п. п. 1. 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції реалізують завдання зі здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших неподаткових платежів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Згідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України від 02.12.10 р., податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахунків та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.

Контролюючими органами, у відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України є органи державної податкової служби, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Таким чином відповідач, в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України від 06.07.2005 р. № 2747-ІV, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржується.

ПП «Род-Агро»04.12.2009 р. зареєстроване Виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради як юридична особа, про що видано ОСОБА_5 А00 №749051 та зроблено запис в ЄДР за номером 1 444 102 0000 006817 (а.с.40). Також позивач 01.03.2010 р. зареєстрований ДПІ у м. Кіровограді платником податку на додану вартість, про що видано ОСОБА_5 №100268190 НБ№351543 (а.с.41).

Відповідно до Довідки ГУС у Кіровоградській області АА №015720 з ЄДРПОУ, одним із видів діяльності за КВЕД ПП «Род-Агро»є: «51.55.0 Оптова торгівля хімічними продуктами»(а.с.39).

Судом встановлено, що 25 листопада 2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Род-Агро»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Белвас»(код 32222453) за період з 01.04.2011 по 31.08.2011 р., за наслідками якої працівниками податкового органу складено акт №170/23-1/36793789 (а.с.48-55).

Зокрема, в ході проведеної перевірки встановлено факт порушення ПП «Род-Агро»вимог п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі ПК України).

На підставі акту перевірки №170/23-1/36793789 ОСОБА_1 ОДПІ 07 грудня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001502310, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4878 грн., в т.ч. за основним платежем 4705 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 173 грн. (а.с.56).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішення від 07.12.2011 року №0001502310, суд зазначає.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та висновків вказаного акту №170/23-1/36793789, в ході перевірки, виявлено порушення з боку ПП «Род-Агро»п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі ПК України), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 4705 грн., у тому числі:

- за квітень 2011 р. в сумі 2732 грн.;

- за травень 2011 р. в сумі 422 грн.;

- за червень 2011 р. в сумі 865 грн.;

- за липень 2011 р. в сумі 507 грн.;

- за серпень 2011 р. в сумі 179 грн..

Позиція податкового органу про нікчемність правочину, укладеного ПП «Род-Агро»з ПП «Белвас»ґрунтується на тому, що фінансово-господарська діяльність підприємства-контрагент позивача ПП «Белвас»з ПП «Євросвіт»(код 31703622) та ПП «Алтіма»(код 37096730) не відповідала загальним вимогам, а саме: невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі та вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які мали настати на підставі цього правочину. Дотримання вказаних вимог є необхідним для чинності правочину.

Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Белвас»та ПП «Євро світ»(код 51703622) та ПП «Алтіма»(код 37096730) є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Правочини між ПП «Белвас»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Таким чином, діяльність ПП «Род-Агро»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-постачальником ПП «Белвас», яке не виконувало своїх зобов'язань.

З огляду на вищевказане, суд зазначає.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1. придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2. придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між ПП «Белвас»та ПП «Род-Агро»укладено договір 1/1 від 04 січня 2011 року. Предметом даного договору, згідно п.п.1.1, 1.2 п.1, є вантажно-розвантажувальні роботи, які виконуються силами ПП «Белвас»та послуги підїзної колії (а.с.66).

Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних: №47 від 06.04.2011 року на суму 2732 грн. (а.с.69); №9 від 04.05.2011 року на суму 422,50 грн. (а.с.72); №180 від 31.05.2011 року на суму 865,12 грн. (а.с.74); №139 від 30.06.2011 року на суму 129,17 грн. (а.с.78); №146 від 29.07.2011 року на суму 378,50 грн. (а.с.80), виписаних ПП «Белвас».

На дату складання податкових накладних ПП «Белвас»було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 01.01.2011 р. №100314512 (а.с.149-152).

Крім того, з метою зібрання додаткових доказі по справі судом на адресу керівника ПП «Белвас»було направлено запит про підтвердження відомостей (встановлення реальності) здійснення господарських операції його підприємством з ПП «Род-Агро», на що отримано відповідь з відповідними документами бухгалтерського по податкового обліку, а саме: акти здачі-приймання (а.с.153-157); податкові накладні (а.с.158-163), що є аналогічними тим, які надані позивачем до матеріалів справи.

Тобто, керівник підприємства-контрагента позивача підтвердив факт господарських взаємовідносин з ПП «Род-Агро».

Оплата послуг та їх фактичне отримання ПП «Род-Агро»від ПП «Белвас»підтверджується рахунками-фактури №СФ-48 від 06.04.2011 р.; платіжними дорученнями №314 від 09.12.2011 р., №82 від 06.04.2011 р., №144 від 06.05.2011 р., №171 від 03.06.2011 р., №194 від 05.07.2011 р., №214 від 02.08.2011 р.; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000080, №ОУ-0000133, №ОУ-00129, №ОУ-0000148, №ОУ-00157; рахунками №59 від 04.05.2011 р, №92 від 31.05.2011 р., №112 від 01.07.2011 р.(а.с.67-68, 70-71, 73, 75-77, 79, 81-86).

Факт надання ПП «Белвас»послуг з розвантажування отриманого ПП «Род-Агро»товару, а саме мінеральних добрив, підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями залізничних накладних з квітня по серпень 2011 року №50630029, 32695124, №32695223, №32736795, №43776061, №41186008, №41186032, №32741894, №51227304, №51398055, №41283896, що підтверджують наявність у позивача вказаного товару. (а.с.134-147, 189).

Тому суд критично оцінює твердження відповідача, що укладений договір між позивачем та ПП «Белвас»є нікчемними.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

ОСОБА_1 ОЛПІ №170/23-1/36793789 не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України (а.с.7-13) .

Крім того, з урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами (позивачем та підприємством-контрагентом) в момент укладення договору вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю не настають.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір 1/1 від 04.01.2011 року, сторонами яких є ПП «Род-Агро»та ПП «Белвас»був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ПП «Белвас»суму ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є субєктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 28,23 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001502310 від 07.12.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4878 грн., в т.ч. за основним платежем 4705 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 173 грн..

Присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету в сумі 28,23 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22.03.2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_6