Постанова № 57725751, 19.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року 810/732/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання Гай А.В.;

за участю:

представника позивача - Воловик О.А.;

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Модна тема"

до державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до суду звернулось ТОВ «Модна тема» з вимогами до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2016 №000272206. Своє звернення обґрунтовує тим, що оспорюване рішення прийняте в порушення п. 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою НБУ №136 від 24.03.1999, яка передбачає можливість для позивача на зменшення суми валютної виручки або вартості товарів у разі їх крадіжки, вважає, що у нього наявні підстави для застосування положень цієї статті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у мотивувальній частині позовної заяви, просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з тих мотивів, що позивачем порушені вимоги ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та постанови Національного банку України від 03.06.2015 №354 та від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», порушення зафіксоване актом перевірки від 08.02.2016 № 24/10-13-22-02/1/38738033, у зв'язку з чим до нього були застосовані фінансові санкції, що вважає цілком правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

ТОВ «Модна тема» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 38738033. 08.02.2016 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 08.02.2016 № 24/10-13-22-02/1/38738033, яким виявлене та зафіксоване порушення: ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та постанови Національного банку України від 03.06.2015 № 354 та від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», що виявилося у не поставці товару нерезидентом- контрагентом позивача згідно контракту № 2 від 28.04.2015.

Як слідує з матеріалів справи, 28.04.2015 р., між позивачем та його контрагентом- компанією «CALZATURIFICIO GRISPORT S.p.A.» (Італія) був укладений контракт №2 на поставку товару (взуття, супутніх товарів та рекламної продукції) по цінах, в асортименті, кількості, у строки та на умовах, відповідно до специфікацій. Пунктом 3 контракту покупець прийняв на себе зобов'язання здійснити 100 відсоткову передплату вартості товарів, що мав бути відвантажений згідно специфікації з оплатою по наданню документів. На виконання вказаної умови, позивачем, платіжним дорученням № 1392 від 19.06.2015, здійснено авансову оплату в сумі 3200 євро.

За умовами п.4 контракту право власності на товар повинно переходити від продавця покупцю в момент передачі товару перевізнику по CMR.

05.10.2015, між позивачем та ТОВ «УВК Україна» був укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №0510/1-15к від 05.10.2015, за умовами якого експедитор- ТОВ "УВК Україна" зобов'язувався за винагороду і за рахунок замовника організувати перевезення вантажів замовника та виконання зазначених у заявці додаткових послуг, пов'язаних з міжнародними перевезеннями. Пунктом 3.1.3 договору передбачено, що експедитор мав право укладати від імені замовника (позивача) договори і угоди з третіми особами, транспортними, експедиторськими та іншими компаніями для виконання своїх зобов'язань. Умови оплати за надані послуги визначені наступним чином (п.3.2 договору): замовник (позивач) повинен сплатити всі попередньо погоджені з експедитором фінансові зобов'язання, включаючи винагороду та витрату на оплату послуг (робіт) третіх осіб, транспортних, експедиторських та інших компаній, на оплату зборів (обов'язкових платежів) для виконання зобов'язань за договором з наданням експедитором відповідних фінансових документів у повному обсязі і в строк, передбачений умовами п.4.2, - протягом 5-ти банківських днів після вивантаження автомобіля якщо інше не передбачено заявкою на перевезення або додатками до договору.

Виконання міжнародного автомобільного перевезення в рамках даного договору проводилось на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною договору (п.2.2).

Як вбачається із заявки №1 від 05.10.2015 р., місцем відвантаження товару вказано Кастелуччо, вул.Ерега н.1; особа, відповідальна за відвантаження Джіані Віал та Анамарія Броліс; дата відвантаження 08.10.2015-09.10.2015; місце митного оформлення вантажу- Тревізо; митний перетин - м.Чоп; найменування вантажу «взуття в картонних коробах»; дата поставки на митницю - 14.10.2015; номер транспортного засобу ВС5554ЕВ/ВС3929ХТ.

На підтвердження факту відвантаження товару перевізнику за контрактом №2 від 28.04.2015 позивачем надано рахунок (Invoice) від 08.10.2015 та міжнародний перевізний документ (CMR).

Із представленого позивачем перевізного документа слідує, 08.10.2015 р. компанія «CALZATURIFICIO GRISPORT S.p.A.» оформила накладну, де в графі 2 вказала вантажоотримувача- позивача; в графі 2- місцеперебування та дату видачі товару; в графі 5 - супровідні документи (invoice №10074 від 08.10.2015); в графі 8 та 9 вид пакування та найменування товару; в графі 11 - вагу брутто; в графі 14 - місцезнаходження постачальника; в графі 22 назву постачальника та його місцезнаходження, що засвідчено його штампом та підписом невідомої особи; в графі 23 назву перевізника та номер транспортного засобу з підписом невідомої особи.

Аналізуючи СМR надану позивачем на відповідність вимогам чинного законодавства, суд звертає увагу на таке:

відповідно до типової форми заповнення міжнародних товарно-транспортних накладних, у графі 13 повинна міститися інформація про найменування, адресу та інші реквізити митниці, де буде проводитись розмитнення товару із зазначенням у нижній частині графи оголошеної цінності товару; у графі 15 - умови оплату товару відповідно до контракту купівлі-продажу; у графі 22 інформація про фактичний час прибуття для навантаження та вибуття після навантаження товару із закріпленням запису штампом відправника; у графу 23 вносяться дані про номер шляхового листа, прізвище водія та штамп підприємства перевізника; у графі 24 вказується фактичний час і дата прибуття-вибуття на місце розвантаження, фактична здача товару вантажоотримувача з відбитком печатки.

Перевіривши зміст CMR, суд дійшов до висновку про відсутність обов'язкової як для такого документу інформації, а саме відомостей щодо місця розмитнення товару та його оголошеної цінності; умови оплати товару відповідно до контракту купівлі-продажу; фактичний час прибуття транспортного засобу для навантаження та вибуття після завантаження товару; номер шляхового листа та прізвища водія, якому було відвантажено товар для перевезення. Більше того, із CMR слідує, що товарі був відвантажений не ТОВ "УВК", з яким позивач уклав договір на перевезення, а фірмі Транзит плюс, Україна (Ужгород).

Основними документами первинного обліку обсягу перевезених вантажів і транспортної роботи, а також для розрахунків між перевізником і замовником транспортних послуг є: шляхові листи: форма №1 (міжнародна); товарно-транспортні накладні СМR. Використання первинної транспортної документації не встановленої форми не припускається. У залежності від виду вантажу і його специфічних особливостей до основних документів прикладаються інші (ветеринарні, санітарні і якісні - сертифікати, свідчення, довідки, паспорти), перелік яких визначається правилами перевезення названих вантажів.

Міжнародна автомобільна накладна (CMR) є товарно-транспортною накладною, яка застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях. Цей документ використовується країнами, що приєдналися до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Україна є такою країною відповідно до Закону № 57. Згідно зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка і є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Відповідно до ст. 9 Закону №1955 перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Таким документом є, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR). Крім цього, міжнародна автомобільна накладна (CMR) є одним з документів, складеним мовою міжнародного спілкування, яким супроводжується транзит вантажів (ст. 6 Закону № 1172).

У разі якщо міжнародна автомобільна накладна (CMR) складена іноземною мовою та виконує роль первинного документа, що містить відомості про господарську операцію, вона повинна мати впорядкований автентичний переклад на державну мову (п. 1.3 Положення № 88).

Згідно ст. 5 глави III Конвенції міжнародну автомобільну накладну (CMR) складають у трьох оригінальних примірниках. Їх підписують вантажовідправник і перевізник. Причому ці підписи можуть бути надруковані або замінені печатками відправника і транспортера, якщо це допускається законодавством країни, в якій складено накладну. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається транспортером. У випадку коли вантаж повинен бути перевезений декількома автомобілями, або в одному автомобілі перевозять вантажі різного виду, кількість накладних повинна відповідати кількості транспортних одиниць або кількості видів вантажу. Це правило діє і у випадку, якщо перевозять декілька партій однакового вантажу.

Отже, екземпляр міжнародної автомобільної накладної (CMR), що залишився у підприємства-експедитора, є (разом з іншими документами) первинним документом, що підтверджує факт надання транспортно-експедиційних послуг. Цей документ поряд з іншими первинними документами (регістрами бухгалтерського обліку тощо) є підтвердженням для включення витрат підприємства-експедитора, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Як слідує із положень п.4 Контракту право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару перевізнику згідно CMR. Поставка товару за контрактом №2 від 28.04.2015 р. повинна була здійснюватися окремими партіями, погодженими з покупцем за показниками, зазначеними у специфікації до товару.

Згідно умов поставки продавець повинен був попередити покупця про відвантаження товару за три дні до початку відвантаження та вислати копії наступних документів: інвойс; пакувальний лист, виданий на бланку продавця або виробника із зазначенням номеру моделі, артикулу, кількості тощо; специфікації до контракту; сертифікату походження товару із зазначенням назви та адреси продавця (виробника) та отримувача в Україні; зазначення відвантаженої кількості товару, ваги; оригінальної копії CMR; копії експортної декларації ЕХ-1 на товар, вироблений в ЄС або на товар, вироблений в третіх країнах.

Як передбачено умовами поставки товару, товар міг бути відвантажений лише після підтвердження покупцем - ТОВ "Модна тема" правильності оформлення вантажних документів.

Суд зазначає, що позивачем вищеперелічені документи до суду надані не були, як і не було доведено факт підтвердження імпортера та надання згоди на відвантаження товару.

Крім того, представлені позивачем CMR та рахунок-фактура, у якості підтвердження факту відвантаження товару судом не сприймаються з огляду на те, що вказані документи містять суттєві недоліки та розбіжності і не підтверджують факт того, що товар, визначений контрактом №2 від 28.04.2015 р. був відвантажений «CALZATURIFICIO GRISPORT S.p.A.» ТОВ "УВК" або за договором ТОВ "УВК" іншій фірмі (підприємству).

Як слідує із CMR - графа 23 товар був прийнятий міжнародною відправкою Транзит плюс, Україна (Ужгород), проте договір про надання транспортно-експедиційних послуг був укладений позивачем з ТОВ "УВК Україна" і, хоча за умовами договору №0510/1-15к від 05.10.2015 ТОВ "УВК Україна" було надано право п.3.1.3 договору укладати від імені замовника договори з третіми особами та транспортно-експедиційними організаціями, проте такі відомості та документи позивачем до суду не надані.

Таким чином, наявність розбіжностей у представлених позивачем міжнародних перевізних документах, відсутність доказів про фактичне відвантаження товару згідно умов договору №2 від 28.04.2015 р.та ненадання інших документів на підтвердження відвантаження товару: пакувального листа, виданого на бланку продавця або виробника із зазначенням номеру моделі, артикулу, кількості тощо; специфікації до контракту; сертифікату походження товару із зазначенням назви та адреси продавця (виробника) та отримувача в Україні; зазначення відвантаженої кількості товару, ваги; оригінальної копії CMR; копії експортної декларації ЕХ-1 на товар, вироблений в ЄС або на товар, вироблений в третіх країнах, приводить до висновку, що фактичного відвантаження товару компанією «CALZATURIFICIO GRISPORT S.p.A.» не відбулось.

Як на підставу неправомірності прийнятого відповідачем рішення, позивач посилається на незастосування до нього податковим органом положень п. 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями та постанову НБУ від 03.06.2015№354 та від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», які надають підстави для зменшення суми валютної виручки або вартості товарів у разі їх знищення або крадіжки. У якості підтвердження вчиненої крадіжки товару, який начебто був відвантажений позивачу останній посилається на протокол усної заяви до Легіону Карабінерів Венето Поліцейського відділу Азоло, в якому містяться свідчення ОСОБА_4 про зникнення товару відвантаженого на адресу ТОВ "Модна тема".

Вказане твердження позивача суд також відхиляє, оскільки по-перше, згідно зави №1 від 05.10.2015 р. відповідальними особами за відвантаження товару сторонами контракту №2 були визначені Джіані Віал та Анамарія Броліс, а не ОСОБА_4, тобто свідчення про зникнення товару давала не уповноважена на відпуск товару особа;

по-друге, згідно кримінального законодавства Італії, - Кримінального Кодексу, затвердженого Королівським указом №1398 від 19.10.1930 р. та Кримінально-процесуального Кодексу 1988 р., факт крадіжки в республіці підтверджується не заявою, а судовим рішенням (вироком суду), що передбачено і в України. З огляду на це, усні свідчення ОСОБА_4 є лише заявою особи, яка немає відношення до виконання контракту №2 від 28.04.2015..

Крім того, з цих самих підстав суд не сприймає у якості доказу кражідки (або факту скоєння іншого кримінального правопорушення) лист Святошинського УП ГУНП у м.Києві від 01.12.2015 р. № б/н 51/11807 про внесення в ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України на території Республіки Італія.

Суд зазначає, що порядок та строки, взаємовідносини резидентів та нерезидентів в галузі здійснення розрахунків в іноземній валюті в Україні визначаються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» .

Нормами вказаного закону передбачено, що він регулює взаємовідносини держави з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. За приписами цього закону при виконанні імпортного або експортного контракту з розрахунками в іноземній валюті валютна виручка резидентів повинна надходити на їх рахунки в Україні, а товар від нерезидента в Україну у строки, передбачені законом.

Згідно Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року N 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за №338/3631 (далі -Інструкція) визначено порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотримання резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними та імпортними операціями. Пунктом 5.9 Інструкції встановлено, що банки зобов'язані інформувати податкові органи про виявлені у звітному місяці факти порушень валютного законодавства, у тому числі, про ненадходження в законодавчо встановлені строки товару.

Матеріалами справи встановлено, що нерезидентом компанією «CALZATURIFICIO GRISPORT S.p.A.» не поставлено товар по контракту від 28.04.2015 р. №2 на суму 3200 євро терміном 144 дні (з 18.09.2015 р. по 08.02.2016 р.) про що банком поінформовано податковий орган.

Розрахунки між резидентами та нерезидентами врегульовано Законом України від 23.09.94 р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки встановлені ст.2 Закону №185/94-ВР та постановами НБУ від 03.06.2015 р. №354 та від 03.09.2015 р. №581. До таких операцій віднесені валютні операції, проведені на умовах відстрочення поставки у разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції, що імпортується, за наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; у разі прийняття до розгляду Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при ТПП України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортним контрактом або, визначеними ст. Закону №185/94-ВР, чи встановлених НБУ згідно ст.2 зазначеного Закону. У цих випадках строки зупиняються, пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Працівникам контролюючого органу висновок Міністерства економічного розвитку на продовження термінів розрахунків не надавався, інформація щодо звернення до Торгово-промислової палати, відсутня.

Натомість перевіркою виявлено порушення ст.2 Закону України №185/94-ВР.та постановами НБУ від 03.06.2015 р. №354 та від 03.09.2015 р. №581. Заборгованість по декларуванню валютних цінностей позивачем в п.2.13 Декларації "Про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами" станом на 01.10.2015 р. не задекларована.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», щодо несвоєчасних строків розрахунку товару за імпортною операцією, а відтак рішення від 22.02.2016 р. №000272206 про застосування пені у розмірі 33782,58 грн. є обґрунтованим та правомірним.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Д ата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 квітня 2016 р.