Постанова № 57725391, 22.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 р. Справа № 804/938/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріДраготі С.А. за участю: позивача представників відповідача ОСОБА_3 Міщук Н.П., Горан Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до прокуратури Дніпропетровської області про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до прокуратури Дніпропетровської області, в якому просить:

стягнути з прокуратури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02909938, пр. Карла Маркса, 38, м. Дніпропетровськ 49044) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середньомісячний заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 9 458 грн. 64 коп. (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень шістдесят чотири копійки);

зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02909938, пр. Карла Маркса, 38, м. Дніпропетровськ 49044) внести до трудової книжки ОСОБА_3 запис про зміну дати звільнення з роботи з 17.12.2015 року на 22.01.2016 року.

В обґрунтування своєї позиці позивач зазначив, що наказом Генерального прокурора України від 25.12.2014 року №1728к його призначено прокурором Петриківського району Дніпропетровської області строком на 5 років та наказом від 17.12.2015 року №39к звільнено із займаної посади. Позивач отримав трудову книжку 22.01.2016 року із датою про звільнення 17.12.2015 року. Однак, на думку позивача, прокуратури Дніпропетровської області порушено вимоги чинного трудового законодавства, у зв'язка з чим підлягає сплаті на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі ст. 235 Кодексу законів про працю України, а також наявність підстав для внесення до трудової книжки запису про зміну дати звільнення з роботи з 17.12.2015 року на 22.01.2016 року.

Позивач, що прибув у судове засідання, позов підтримав та надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та зазначили, що прокуратурою Дніпропетроської області не було порушено норми Кодексу законів про працю України.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до якого адміністративний позов не визнає на основі того, що вини прокурату Дніпропетровської області у затримці видачі позивачу його трудової книжки не має, оскільки відповідачем вживались заходи щодо повідомлення ОСОБА_3 про звільнення з посади прокурора Петриківського району Дніпропетровської області. А, оскільки, нормами чинного трудового законодавства не передбачено надсилання трудової книжки поштою без письмові заяви на те особи, яка звільнено, тобто позивача. Враховуючи вищенаведене, не має підстав для сплати на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст. 235 Кодексу законів про працю України та внесення до трудової книжки запису про зміну дати звільнення з роботи з 17.12.2015 року на 22.01.2016 року.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Генерального прокурора України №1728к від 25.12.2014 року позивача призначено прокурором Петриківського району Дніпропетровської області строком на 5 років.

Наказом Генерального прокурора України №39к від 17.12.2015 року позивача звільнено з займаної посади прокурора Петриківського району Дніпропетровської області за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правила прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і викликають сумніви у його об'єктивності та неупередженості, чесності та непідкупності органів прокуратури.

Трудову книжку позивач через свого представника отримав 22.01.2016 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (частина 1 статті 48 Кодексу законів про працю України).

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 48 Кодексу законів про працю України).

Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі Інструкція № 58).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.26 Інструкції №58 передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Таким чином, день звільнення - це останній день, коли працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем.

З матеріалів справи вбачається, що в день звільнення з органів прокуратури, а саме: 17.12.2015 року позивача ані на робочому місці, ані в прокуратурі області не було.

Так, судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2015 року по справі №11-сс/796/3523/2015 застосовано до ОСОБА_3 захід у вигляді тримання під вартою; визначено заставу в розмірі 1000 мінімальних заробітних плат, що становить 1218000,00 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва. Крім того, даною ухвалою позивачу визначено 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

З матеріалах справи також вбачається, що 17.12.2015 року позивач був на прийомі у лікаря гастроентеролога в Медичному центрі «Медексперт», що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 12 Г.

Отже, враховуючи вищезазначене суд доходить до висновку, що позивача в день звільнення на робочому місці не було, що також не заперечувалось ні позивачем ні представниками відповідача у судовому засіданні.

Пунктом 4.2. Інструкції передбачено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Листом від 17.12.2015 року начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області позивача було повідомлено про звільнення з посади прокурора Петриківського району Дніпропетровської області та запропоновано прибути до відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області для отримання своєї трудової книжки.

Також у вказаних повідомленнях позивачу роз'яснено, що у разі неможливості прибути для отримання трудової книжки особисто, він повинен звернутися з письмовою заявою про направлення трудової книжки поштою.

Повідомлення за вих.15 № 11-7429 та №11-7430 були направлені позивачу на адресу місця проживання: АДРЕСА_2 та місця прописки: АДРЕСА_1.

У період з 17.12.2015 року по 21.01.2016 року позивачем не вживались передбачені законом дії для отримання трудової книжки.

22.01.2016 року до прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_3 про видачу його представнику за довіреністю належним чином оформленої трудової книжки, про отримання якої представником в той же день поставлено підпис, що підтверджується витягом з Книги обліку трудових книжок при звільненні працівників з органів прокуратури.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що вини відповідача в затримці видачі позивачу трудової книжки не було, а отже, відсутні підстави щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу передбаченого ч. 6 ст. 235 КЗпП.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 06.11.1992 року №9 про практику розгляду судами трудових спорів згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Стосовно позовних вимог позивача щодо зобов'язання прокуратури Дніпропетровської області внести до трудової книжки запис про зміну дати звільнення з роботи з 17.12.2015 року на 22.01.2016 року, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до правої позиції Верховного суду України, викладеної в ухвалі від 13.12.2000 року, суд може змінити дату звільнення або формулювання його причини тоді, коли таке звільнення не узгоджується із чинним законодавство, а сам працівник, який у зв'язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю, не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем.

Таким чином, необхідними умовами для зміни дати звільнення з посади є визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством та не бажання працівника продовжувати трудові відносини з роботодавцем.

Наявність одночасно цих двох умов є підставою для суду змінити дату звільнення працівника.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2016 року

Суддя Р.А. Барановський