Ухвала суду № 57724964, 11.05.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/469/16-ц Провадження № 22-ц/795/816/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Супрун О. П. Доповідач - Шевченко В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.,суддів:Лакізи Г.П., Скрипки А.А. при секретарі:Бивалькевич Т.В., Покладі Д.В.за участю:представника позивача Антипець Т.В.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 березня 2016 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради до ОСОБА_7 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до ОСОБА_7 про стягнення суми надміру виплачених бюджетних коштів.

Не погоджуючись з даним рішенням УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги управління в повному обсязі.

Зокрема, УПСЗН вказує на те, що ОСОБА_7, отримавши від Управління адресну щомісячну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, не повідомив про отримання ним компенсації за піднайом житла за місцем проходження військової служби, внаслідок чого йому, на думку заявника, надміру виплачені кошти з державного бюджету у сумі 1482 грн. 84 коп. за період з 21.10.2014 року по 31.01.2015 року.

Таким чином, було з»ясовано що ОСОБА_7 отримував з державного бюджету дві соціальні виплати - адресну соціальну допомогу переміщеним особам з 21 жовтня 2014 року та компенсацію за піднайом жилих приміщень з 09.07. 2014 року.

Апелянт також посилається на те, що не погоджується з висновком суду першої інстанції, що соціальна виплата, що компенсує витрати за піднайом житла, та допомога мають різну правову природу, оскільки вони виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України з метою покриття витрат особи на проживання, в тому числі й за піднайом житла.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна адресна допомога надається особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а грошова компенсація за піднайом житла що передбачена Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 26 червня 2013 року №450, мають різну правову природу. Суд зазначив, що лист Міністерства соціальної політики України не є нормативним актом та не являється підставою для припинення щомісячної адресної допомоги, інших підстав припинення виплати адресної допомоги позивачем не надано.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_7 знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради як особа, яка переміщується із тимчасово-окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з 21 жовтня 2014 року.

Рішенням УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 22 жовтня 2014 року ОСОБА_7 була призначена допомога в розмірі 442 грн. на сім'ю (а.с.7).

Міністерством соціальної політики України 22 січня 2015 року було направлено на адресу структурних підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій листа №684/о/14-15/5 про організацію роботи забезпечення соціального захисту сімей військовослужбовців, в якому зазначалося, що питання надання сім'ям військовослужбовців щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, слід розглядати у разі, якщо військовослужбовець не забезпечується житловим приміщенням та не отримує виплат на зазначені цілі.

Розпорядженням Управління № 05-15/365 від 06 лютого 2015 року було вирішено припинити виплату допомоги з 01 лютого 2015 року та здійснити розрахунок надміру виплачених бюджетних коштів за період з 21 жовтня 2014 року по 31 січня 2015 року (а.с.4).

Управлінням 19 лютого 2015 року позивачу було надіслано повідомлення №05-06/8 про обсяг надміру сплачених коштів та строки їх повернення, відповідно до якого позивач повинен був повернути 1482,84 грн. у вигляді виплаченої допомоги особам для покриття витрат на проживання, у тому числі витрат на оплату житлово-комунальних послуг (а.с.4).

Відповідно додатку №1 до довідки №70/9/32 військової частини А4444 від 05 лютого 2015 року ОСОБА_7 отримує компенсацію за піднайом житла з 09 липня 2014 року, в цій же довідці зазначено, що військовослужбовці військової частини А4444 житловими приміщеннями не забезпечувалися (а.с.5 зворот, 21).

Виходячи з положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно.

За змістом ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по - перше,якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка провела цю виплату; по - друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних УПСЗН розрахунків, за якими була проведена виплата щомісячної адресної допомоги ОСОБА_7 як внутрішньо переміщеній особі, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

В обґрунтування підстав заявленого позову зазначалося, що ОСОБА_7 21 жовтня 2014 року при зверненні повідомив управлінню недостовірну інформацію, а саме не вказав в заяві про отримання компенсації за піднайом жилих приміщень (а.с.9).

Однак, як вбачається з довідки військової частини А 4444 від 21.04.2016 року, що у зв»язку із затримкою фінансування грошової компенсації за піднайом(найом) житла, фактично військова частина вперше виплатила вищевказану компенсацію ОСОБА_7 30 жовтня 2014 року шляхом зарахування коштів на банківський рахунок.

Адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції призначається відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505. Згідно з п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 кошти для надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, виділені Міністерству соціальної політики, а міністерство фінансів зобов'язане здійснити зазначені видатки за рахунок резервного фонду державного бюджету.

Грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення, що передбачена п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплачується згідно з Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №450. У п.3 Порядку визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених Міноборони. Вказаними нормативними актами передбачені різні підстави для призначення і різні розміри щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання і грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень.

Відповідно до стст.95, 162 Житлового кодексу України розмір плати за користування житловим приміщенням за договором піднайму і розмір плати за користуванням житловим приміщенням за договором найму встановлюється угодою сторін таких договорів, плата за комунальні послуги береться крім плати за користування. Отже, компенсація військовослужбовцям за найом (піднайом) житлових приміщень і адресна допомога внутрішньо переміщеним особам на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не є однією і тією ж пільгою, компенсацією чи гарантією, як вважає позивач.

Оскільки перерахунок адресної соціальної допомоги відповідачу, як переміщеній особі здійснено позивачем на підставі листа Міністерства соціальної політики України, який був виданий значно пізніше, ніж така допомога відповідачу призначена, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що відповідач є недобросовісним набувачем через надання ним неправдивої інформації про неотримання соціальних виплат.

Таким чином, враховуючи правову природу вказаних видів допомоги, за відсутності фінансування та виплат військовою частиною грошової компенсації на потреби піднайому(найому) житла на момент звернення відповідача до УПСЗ Деснянської районної у м. Чернігові ради, останній не вчинив будь-яких дій, спрямованих на приховування фактів, які б були підставою для відмови йому в призначенні допомоги яка виплачується щомісячно як засіб для покриття витрат на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Висновки суду першої інстанції щодо не встановлення факту недобросовісного набуття ОСОБА_7 отриманих грошових коштів та застосування до спірних правовідносин положення статті 1215 ЦК України узгоджується з правовою позицією яка міститься в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6- 91 цс 14.

Зважаючи на наведені норми та оцінивши обставини справи в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відсутність зловживань з боку ОСОБА_7, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження недобросовісної поведінки відповідача, яка призвела до переплати грошових коштів, в зв'язку з чим суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Колегією суддів також враховано, що Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до ОСОБА_7 про стягнення надміру виплачених коштів, задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_7 постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2015 року скасовано, а провадження у справі закрите на підставі того, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с.10-11 ).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглянувши спір який має приватно - правовий характер в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому рішення суду є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: