Рішення № 57724862, 17.05.2016, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/3271/16-ц

Провадження №2/751/595/16

Рішення

Іменем України

17 травня 2016 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Мороз К. В.

при секретарі Гнатюк І. М.

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист права власності, шляхом усунення перешкод в користуванні квартизрою, шляхом виселзення з квартири,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист права власності, шляхом виселення з квартири № 65, що в будинку № 37 по вулиці 1-ї ОСОБА_4 в м. Чернігові ОСОБА_2. Стягнення з відповідача витрат пов'язаних з оплатою судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником квартири № 65 в будинку № 37 по вулиці 1-ої ОСОБА_4 в місті Чернігові на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Відповідач є рідною сестрою і без згоди позивача та без її погодження вселилася до спірної квартири, користується всією квартирою. В добровільному порядку виїхати з квартири відповідач не бажає, хоча при цьому має свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 де і зареєстрована.

Позивач особисто сплачувала за житлові та комунальні послуги. Відповідач користується житловими та комунальними послугами, але за них не сплачує. На неодноразові прохання позивача допомогти матеріально за користування житловими та комунальними послугами, відповідач радила звертатися до суду. Підставою ввернення до суду зазначені норми ст. ст. 317, 321, 391 ЦК України.

Позивач в судове засідання не з'явилася. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Пояснив, що квартира належить ОСОБА_3, а представник позивача прописаний у квартирі. Відповідач мешкала в квартирі до 16 квітня 2016 року, комунальні послуги не сплачує, в квартирі хлам, були скарги сусідів. Позивач спілкувалася з відповідачем по скайпу, вимагала звільнити квартиру, ОСОБА_2 погодилася, але квартиру не звільняє. 16.04.2016 року відповідач сама переїхала на вулицю Коцюбинського, 76/53, але свої речі залишила у спірній квартирі.

Відповідач в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Пояснила що спірна квартира належала батьку ОСОБА_5, з його згоди вона вселилися і проживала з 1990 року. ОСОБА_5 заповів квартиру матері позивача та відповідача, а їх мати перед смертю заповіла квартиру ОСОБА_3. Лише 07.04.2015 року ОСОБА_3 зареєструвала право власності, а ОСОБА_1 прописався. В липні 2015 року ОСОБА_3 вимагала звільнити квартиру, відповідач погодилася, але до 04.04.2016 року з квартири не виїжджала, оскільки не було куди їхати. Зараз з кв. 65 буд. 37 по вул. 1-ої ОСОБА_4 в м. Чернігові відповідач виїхала, але залишилися речі, буде намагатися їх вивезти до кінця травня 2016 року, не може цього зробити в звязку з відсутні коштів на оренду великого автомобіля.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 мешкала в квартирі по вул. 1-ї ОСОБА_4, перша спроба виїхати звідти була на початку осені, але спроба була невдалою. Свідок бачив заяву про втрату майна. Після цього ОСОБА_2 хворіла, вона сказала, що не має можливості виїхати, не може знайти людей, щоб вивезти майно. В продовж останніх 2 місяців свідок за свій рахунок надавав авто. Свідок і члени організації допомагали ОСОБА_2 перевозити її майна, члени її сім'ї не допомагають з переїздом. Останній раз вивозили речі 14 травня 2016 року, але багато речей там залишено, деякі не упаковані.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 на даний час живе на вул. Коцюбинського, раніше жила на вул. 1-ої ОСОБА_4. Частина речей залишилася на попередній квартирі, ОСОБА_2 переїжджає з кінця минулого року. Вперше ОСОБА_2 наймала автомобіль, але всі її речі були викрадені, вона зверталася до міліції. Зараз вона переїжджає по частинам, свідок їй допомагає.

Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири № 65 в будинку № 37 по вулиці 1-ї ОСОБА_4 в м. Чернігові на підставі дубліката Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8, яка померла 05 липня 2003 року (а.с.13), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ( а. с. 14).

Згідно довідки № 27 від 17 березня 2016 року ОЖБК ( а. с. 24) ОСОБА_1 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, по вул. 1-ї Гв. ОСОБА_4АДРЕСА_2. Особовий рахунок відкритий на ОСОБА_3.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, враховуючи положення, передбачені ст. ст. 317, 321, 391 ЦК України, власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, використовувати жиле приміщення для власних потреб.

В судовому засіданні встановлено і не оспорювалося особами, які беруть участь у справі, що ОСОБА_2 вселилася до кв. 65 буд 37 по вул. 1-ої ОСОБА_4 в м. Чернігові, як член сім'ї власника ОСОБА_5 і продовжувала проживати. На вимогу ОСОБА_3 з серпня 2015 року відповідач намагається виїхати зі спірного жилого приміщення, але повністю речі не вивезла.

Положеннями частини першої статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сімї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сімї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сімї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сімї. Такого правового висновку щодо застосування наведених норм права дійшов Верховний Суд України 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14, та за правилом ст. 360-7 ЦПК України, він має враховуватись загальними судами при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 вселилась у спірну квартиру як член сім'ї ОСОБА_5, в подальшому право власності ОСОБА_5 припинилося, після прийняття цього нерухомого майна в порядку спадкування ОСОБА_3, у ОСОБА_2 втрачено право користування указаним жилим приміщенням.

За таких обставин, на підставі приписів ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення зі спірної квартири ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відсутність коштів на здійснення переїзду, в тому числі на перевезення особистих речей відповідача, ні є підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Інших підстав виникнення права користування квартирою № 65 буд. 37 по вул. 1-ої ОСОБА_4 в м. Чернігові відповідач не надала.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені і документально підтверджені судові витрати витрати по сплату судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист права власності, шляхом усунення перешкод в користуванні квартирою, шляхом виселення з квартири задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири № 65 будинку № 37 по вулиці 1-ої ОСОБА_4 в місті Чернігові.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К. В. Мороз