Ухвала суду № 57723258, 14.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/426/16

Номер справи місцевого суду: 523/20784/14-к

Головуючий у першій інстанції Деркачов О. В.

Доповідач Желєзнов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Желєзнова В.М.

суддів Фаріни В.П., Сенатора Л.І.

при секретарі Стояновій Л.І.

за участю:

прокурора Моско О.В.

потерпілого ОСОБА_2

представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілих ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

представника цивільного відповідача - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 та законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_3 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 19 січня 2016 року, яким:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, з вищою освітою, одружений, не судимий, проживаючий в АДРЕСА_1

виправданий за ч.2 ст.286 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення злочину.

Цивільні позови прокурора та потерпілих залишені без розгляду.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачувався у скоєні кримінального правопорушення при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_6, 24 листопада 2013 року, близько 18 - 55 годин, в темний час доби, керуючи із швидкістю до 30 км/год. технічно справним трамваєм марки «Т-3», б.н.НОМЕР_1, в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, навпроти будинку №234 з боку провулка Векслера в напрямку вул. Лиманної, в порушення правил безпеки дорожнього руху, передбачених пунктами 2.3.«б», 12.1., 12.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, при відсутності перешкод технічного або іншого характеру, чим допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, які стояли спиною до трамваю на трамвайній колії за ходом руху трамвая, керованого ОСОБА_6

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 та малолітній потерпілий ОСОБА_8 отримали тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфікувалися за ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілим тяжкі тілесні ушкодження.

Розглядаючи вказане кримінальне провадження, суд дійшов висновку про недоведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а докази надані стороною обвинувачення не доводять наявність у його діях у його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 та законний представник потерпілого неповнолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_3 вказують на те, що вирок є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права. Стверджують, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не підтверджені доказами, дослідженими у судовому засіданні. Посилаються на те, що судом не прийняті до уваги докази, які могли суттєво вплинути на його висновки.

Просять вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_5 та представник цивільного відповідача ОСОБА_7 вказали, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни.

Заслухавши доповідача, потерпілого, представника малолітнього потерпілого, представника потерпілих, думку прокурора, які підтримали доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, представника цивільного відповідача, які заперечували у задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення є обґрунтованим, оскільки у судовому засіданні його обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху не знайшло свого підтвердження.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_9 вину свою у пред'явленому обвинуваченні не визнав та показав, що 24 листопада 2013 року, в темний час доби, він керував трамваєм марки «Т-3», б.н.НОМЕР_1, від зупинки «М'ясопереробний завод» в напрямку центральної частини м. Одеси. Рухався по вул. Миколаївська дорога в м. Одесі, місцями був незначний туман, також було частково увімкнене вуличне освітлення, а саме з протилежної, тобто дальньої від трамвайних рейок частини вулиці, що дозволяло йому у світлі увімкнених фар трамваю, а також від освітлення рейок зустрічного потоку автомобільного транспорту, бачити дорогу не більше 40 метрів.

Під'їжджаючи до розташованого на відстані від 15 до 30 метрів від місця дорожньо-транспортної пригоди регульованого світлофорним об'єктом пішохідного переходу, ОСОБА_9 рухався зі швидкістю, що не перевищувала 30 км/год. Світлофорний об'єкт горів зеленим дозвільним кольором.

ОСОБА_9 побачив праворуч від трамвайної колії групу людей, у зв'язку з чим почав подавати безперервні попереджувальні звукові сигнали та продовжив рух трамваю. В зазначеному місці також відбувся і роз'їзд із трамваєм зустрічного напрямку руху, за яким, на відстані 15-20 метрів від керованого ОСОБА_9 вагону, зліва направо, в напрямку його трамвайної колії несподівано стали виходити люди. Першим з цих людей був чоловік, який швидким кроком пересікав трамвайну колію та вже знаходився у міжрейковому просторі, а саме на відстані 0,5 метра від лівої рейки, у зв'язку з чим ОСОБА_9 застосував екстрене гальмування. Цей чоловік на якусь мить зупинився та махнув рукою комусь із осіб, що знаходились позаду, запрошуючи слідувати за ним, після чого відбувся наїзд. Стверджує, що не мав технічної можливості уникнути наїзду на потерпілих внаслідок поганої видимості та раптової їх появі на шляху руху трамваю.

Відповідно до ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою вину у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у вчиненні якого звинувачено ОСОБА_6, складають діяння, наслідки та причинний зв'язок між ними. Діянням (дією чи бездіяльністю) є порушення правил безпеки дорожнього руху.

На підтвердження винуватості ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, стороною обвинувачення були надані наступні докази, а саме: показання потерпілого ОСОБА_2, законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_3, протоколи огляду місця пригоди, транспортного засобу, медичного огляду водія, протокол слідчого експерименту, висновки судово-медичних, транспортно-трасологічної та автотехнічних експертиз.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 24 листопада 2013 року, у вечірній час, він з дружиною та малолітнім сином від автосалону «Оскар» перейшли на світлофорному об'єкті проїзну частину вул. Миколаївська дорога та стали очікувати прибуття маршрутного таксі. Потерпілий з дитиною стояв поміж трамвайних рейок, а його дружина знаходилась лівіше та попереду від них на відстані близько 40 см.

Після проїзду трамваю в зустрічному напрямку потерпілий ОСОБА_2 озирнувся назад та, впевнившись у відсутності трамваю, продовжив стояти з сином на рейках протягом 5 хвилин. Його дружина - ОСОБА_3 несподівано вигукнула його ім'я, після чого він повернувся в лівий бік, після чого відчув удар та втратив свідомість.

При цьому пояснив, що перед вказаною дорожньо-транспортною пригодою він вжив близько одного літра пива.

В подальшому потерпілий, в частині місця знаходження в момент наїзду на нього трамваю, змінив свої покази та пояснив, що опора із світлофорним об'єктом були розташовані перед ним.

Представник малолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що 24 листопада 2013 року вона разом зі свої чоловіком та малолітнім сином поверталися з гостей додому. Вони перетнули вул. Миколаївська дорога навпроти автосалону «Оскар» та стали на трамвайній лінії чекати маршрутне таксі на відстані 3-метрів від стовпа зі світлофором. Приблизно через 10 хвилин очікування маршрутного таксі мимо них в протилежному від центра міста напрямку проїхав трамвай, після проїзду якого вони ще 5 хвилин стояли на місці, періодично озираючись назад, але трамвай не бачили. Потерпілий ОСОБА_2 стояв ближче до проїзної частини, а поперед нього стояв син. ОСОБА_3 стояла лівіше від них, на відстані, що не перевищувала одного кроку. Несподівано ОСОБА_3 почула звуковий сигнал та майже впритул побачила сферу кабіни трамваю та встигла щось крикнути чоловіку, після чого втратила свідомість, а коли прийшла до тями то побачила, що лежить на землі з лівої сторони від вагону, на відстані півметра від неї лежала дитина. Біля колеса трамваю вона побачила черевик чоловіка, який знаходився під вагоном, з під якого люди йому допомогли вибратись, а через деякий час на місце дорожньо-транспортної пригоди прибули карети швидкої допомоги.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, представлені суду стороною захисту, дали суду наступні показання стосовно обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона є особою, яка на Інтернет- сайті «Думская» користується іменем «ІНФОРМАЦІЯ_5» та 24 листопада 2013 року залишила в мережі Інтернет повідомлення щодо обставин вказаної дорожньо-транспортної пригоди, очевидцем якої вона була.

Так, 24 листопада 2013 року, в темний час доби, вона знаходилась біля розташованої за трамвайним полотном будівлі, а саме на відстані близько 10 метрів від потерпілих, поведінка яких привернула увагу свідка, оскільки вони поводили себе неадекватно. Потерпілі увесь час переміщувалися між трамвайними коліями у зв'язку з чим один із трамваїв подав останнім попереджувальний сигнал, після чого вони відійшли в сторону. Після проїзду трамваю вони знову попрямували до трамвайної колії - першим ішов чоловік з дитиною на руках, а за ним жінка. В цей час свідок побачила інший трамвай, який рухався в напрямку центральної частини м. Одеси, почула звуковий сигнал трамваю, звук різкого гальмування та побачила удар передньою частиною трамваю в чоловіка. Стверджує, що водій трамваю не міг бачити потерпілого із-за розташованих бетонних опор, який вийшов на рейки з під цієї опори.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що 24 листопада 2013 року, у вечірній час, вона керувала трамвайним вагоном НОМЕР_3. Навпроти автосалону «Оскар» свідок побачила, що попереду за ходом руху вагону, а саме між бетонними опорами знаходились чоловік з дитиною, яка сиділа на його лівій руці, та жінка, при цьому стверджувала, що чоловік нетвердо стояв на ногах. Свідок подала звукові сигнали та зменшила швидкість трамваю, майже зупинилася, після чого чоловік нетверезою ходою та жінка спочатку намагалися пройти ліворуч, в бік проїзної частини, але згодом перейшли в протилежний правий бік від керованого нею трамваю. ОСОБА_11 дочекалася, коли потерпілі відійшли від вагону на безпечну відстань, почала рухатися з дуже повільною швидкістю, а через дзеркало заднього виду побачила, що вони знову пішли в напрямку між колійної ділянки. Свідок почула, як в салоні трамваю з приводу нетверезого чоловіка почали обурюватися пасажири. Приблизно через 60-80 метрів вона роз'їхалася із зустрічним трамваєм НОМЕР_2, який рухався зі швидкістю 25-30 км./год., що є безпечною швидкістю руху трамваю. При цьому пояснила, що видимість в напрямку руху вказаного трамваю була в межах 20 метрів, придорожні ліхтарі освітлювали лише дальню частину автомобільної дороги, а трамвайне полотно ними не освітлювалося.

Також свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона, оскільки відповідає за безпеку руху КП «Одесміськелектротранс», була присутня під час огляду слідчим місця події в ході якого слідчим жодних речових доказів не вилучалося. Крім того свідок, зазначила, що 20 червня 2014 року вона також була присутньою і під час проведення слідчого експерименту та підтвердила той факт, що слідчий експеримент проводився у світлу пору доби, при яскравому освітленні, незважаючи на те, що вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася у темний час доби.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка, кондуктор вагону НОМЕР_3 ОСОБА_12 пояснила, що в районі автосалону «Оскар» водій несподівано уповільнила рух зазначеного вагону та почала подавати звукові сигнали. В салоні трамваю з приводу стану сп'яніння чоловіка стали обурюватися пасажири. Свідок подивилася у вікно вагону та побачила, що з правої сторони від трамвайної колії стояв чоловік з дитиною на руках, при цьому сильно хитався, а жінка смикала його за руку, після чого вони відійшли ще праворуч від колії.

Показання зазначених свідків, як правильно зазначив суд у вироку, щодо непередбаченої поведінки потерпілого, безсистемності руху та його неналежної реакції на ситуацію узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи №3858 від 11 грудня 2013 року, згідно якої в крові ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт в концентрації 0,91 ‰.

т.1 а.с.226-228

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що в момент зазначеної дорожньо-транспортної пригоди вона знаходилась в салоні вагону НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6, в якості кондуктора. В районі зупинки «Мясопереробний завод» водій вказаного трамваю здійснив різке гальмування з одночасною подачею звукового сигналу. Коли свідок вийшла з вагону то побачила, що біля бетонного стовпу сиділа жінка та запитувала де її дитина. Згодом ОСОБА_13 побачила малолітнього потерпілого, який знаходився під першим візком трамваю та у нього були відрізані ноги.

Як вбачається з наданою стороною захисту роздруківки інформації із серверу ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС Україна» про схему руху трамвайних вагонів 24 листопада 2013 року, що трамваями, які роз'їхалися перед дорожньо-транспортною пригодою, був трамвай за НОМЕР_2, та зустрічний йому трамвай НОМЕР_3.

З вказаної роздруківки, як обґрунтовано зазначив суд, також вбачається, що повна зупинка вагону НОМЕР_2 відбулася в 18 годині 51 хвилину 24 листопада 2013 року, проте о 18 годині 51 хвилину 52 секунди цей трамвай ще рухався зі швидкістю 37 км/год. Таким чином ДТП за участю цього трамваю, що призвела до його повної зупинки, могла відбутися в проміжок часу з 18 години 51 хвилину 52 секунди до 18 години 51 хвилину 59 секунд.

В свою чергу зустрічний вагон НОМЕР_3, о 18 годині 50 хвилин 58 секунд, перебував за трамвайною зупинкою, тобто за декілька метрів до місця події, де з показань ОСОБА_11 вона і побачила на трамвайному полотні ОСОБА_14 та ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_8

За таких обставин, на що обгрунтовано звернув увагу суд, час роз'їзду обох трамваїв в районі ДТП згідно об'єктивних навігаційних даних не перевищував 1 хвилини, а тому показання потерпілого ОСОБА_2 та представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_3 про їх нерухоме очікування маршрутного таксі на трамвайному полотні протягом 5 хвилин з технічної точки зору є неспроможними.

т.2 а.с.69

Таким чином, показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також даних роздруківки ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС УКРАЇНА» в цілому узгоджується з показаннями обвинуваченого про раптову появу потерпілих на колії в момент ДТП, неможливість уникнути наїзду на них шляхом застосованого ОСОБА_6 екстреного гальмування, а також спростовують показання подружжя ОСОБА_3 про нібито їх нерухоме перебування в цьому ж місці щонайменше на протязі 5 хвилин від моменту проїзду зустрічного трамваю, про що правильно зазначив суд першої інстанції в судовому рішенні.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №6254 від 05 грудня 2014 року в умовах дорожньо-транспортної пригоди дії водія трамваю Т-3 бортовий номер НОМЕР_1 регламентувалися пунктами 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, згідно з якими для забезпечення безпеки дорожнього руху водій має бути уважним, слідкувати за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі, а під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху він повинен урахувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати та безпечно керувати транспортним засобом, та з моменту об'єктивно можливого виявлення небезпеки для подальшого руху вжити заходи до зниження швидкості аж до зупинки.

Водій трамваю Т3 бортовий номер НОМЕР_1 за належним виконанням вимог пунктів 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху мав технічну можливість уникнути настання дорожньо-транспортної пригоди.

т.2 а.с.25-26

З тексту зазначеної експертизи вбачається, що підставою для проведення цієї експертизи щодо визначення невідповідності дій ОСОБА_9 вимогам Правил дорожнього руху є постанова слідчого з викладенням у ній вихідних даних дорожньої обстановки.

Так, в постанові про призначення автотехнічної експертизи зазначено, що трамвай під керування ОСОБА_9 здійснив наїзд на потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в той момент, коли останні перетинали трамвайну лінію зліва направо.

Разом з тим, як вбачається з вказаної постанови, слідчий дав експерту протилежні вихідні дані; пішоходи стояли на рельсовому покритті спиною до трамваю, який допустив на них наїзд, не менше 10 хвилин.

Крім того, слідчий надав експерту і інші вихідні дані про умови видимості (оглядовості) з місця водія трамваю; темна пора доби, освітлена ділянка вуличними ліхтарями, видимість необмежена.

т.2 а.с.178

Разом з тим, як вбачається з листа директора комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Одесміськсвітло» ОСОБА_15 від 20 липня 2015 року №01-589, що 31 травня 2013 року буревієм було частково пошкоджено електромережу та станом на 24 листопада 2013 року не було відновлено зовнішнє освітлення по лівій стороні вул. Миколаївська дорога, в напрямку руху від пров. Векслера до вул. Лиманна.

т 2 а.с.130

Таким чином, вихідні дані про відсутність вуличного освітлення, версія про раптову появу потерпілих на шляху руху трамваю із-за бетонних опор, а також данні про зустрічний роз'їзд трамваїв перед місцем дорожньо-транспортної пригоди, які випливають з показань ОСОБА_9, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11В - експерту не надавалися.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок зазначеної експертизи, як належний доказ винності ОСОБА_9 у порушенні ним Правил дорожнього руху.

Твердження апелянтів про те, що суд невірно встановив факт того, що наїзд на малолітнього потерпілого ОСОБА_8 відбувся лівою передньою частиною трамваю, а на потерпілого ОСОБА_2 - правою частиною трамваю, не відповідають дійсності та суперечать висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №6553 від 14 січня 2014 року, що є доказом сторони обвинувачення. Факт того, що потерпілий та представник малолітнього потерпілого не погоджуються з висновком зазначеної експертизи підтверджує правильність рішення суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що суд необґрунтовано піддав сумніву висновок судово-медичної криміналістичної експертизи №659 від 10 жовтня 2014 року, є безпідставними.

Так у висновку зазначеної експертизи експерт вказав, що враховуючи дані, які отримані під час експертизи одягу пішохода ОСОБА_8 можна не виключати, що в момент первинного контактування з транспортним засобом (трамваєм) пішохід розташовуватися до нього задньою поверхнею тіла, знаходячись у вертикальному положенні або близькому до нього стану, при цьому обидві ноги його були опірними.

т.1 а.с.240-249

Разом з тим, як вбачається з письмової відповіді головного лікаря КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» №983 від 10 серпня 2015 року на запит захисника, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, що після виписки ОСОБА_8 протягом тривалого ні батьки, ні представники правоохоронних органів за речами, в яких дитина після дорожньо-транспортної пригоди була госпіталізована до лікувального закладу, не зверталися, внаслідок чого ці речі були знищені як побутові відходи.

т.2 а.с.154

Як обґрунтовано зазначив суд, вказану інформацію лікувального закладу стороною обвинувачення не було спростовано та не надано суду першої інстанції процесуального документу про вилучення, надходження чи добровільну видачу органу досудового розслідування чи прокурору одягу та взуття потерпілого, а тому не було з'ясовано в якому місці з 24 листопада 2013 року по жовтень 2014 року в якому місці та в якому стані зберігалися ці речі до їх передачі слідчому та направлення експерту. У висновку вказаної експертизи також відсутні відомості щодо повернення цих речових доказів органу досудового розслідування.

Таким чином, як правильно зазначив суд, стороною обвинувачення не було спростовано версію сторони захисту щодо дослідження експертом саме тих чобіт, в яких на момент дорожньо-транспортної пригоди був взутий малолітній потерпілий ОСОБА_8, що ставилося стороною захисту під сумнів з тих підстав, що експертом під час їх дослідження не встановлено будь-яких слідів, схожих на кров, що з наявними у вказаного потерпілого тілесними ушкодженнями є маловірогідним.

За таких обставин висновок зазначеної експертизи судом обґрунтовано визнано, як недопустимий доказ.

Крім того, суд також обґрунтовано визнав протококом проведення слідчого експерименту від 20 червня 2014 року, як недопустимий доказ.

Так, відповідно ст.240 КПК України метою проведення слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для обставин кримінального правопорушення шляхом досягнення цієї мети є, зокрема, відтворення дій, обстановки, обставин певної події та проведення необхідних випробувань.

В даному кримінальному провадженні, як обгрунтовпано зазначив суд, відтворення обстановки повинно було б полягати у реконструкції обстановки, зафіксованої раніше під час огляду місця ДТП, а випробування - у перевірці можливостей ОСОБА_6 побачити пішоходів на певній відстані, які згідно його показань раптово вийшли на колію рухомого ним трамваю, а також спроможність зупинити транспортний засіб і уникнути наїзду на пішоходів.

З метою забезпечення достовірності результатов слідчий експеримент повинен був провадитись в умовах, максимально наближених до тих, в яких відбувалася досліджувана подія. Проте таких умов слідчим дотримано не було. Так, відповідно до даних НДІ «Астрономічна обсерваторія» Одеського НУ імені І.І.Мечникова від 16 квітня 2015 року) час доби при проведенні слідчого експерименту відповідав денному часу доби, а тому не міг бути аналогічним часу доби, при якому сталася ДТП, що є предметом даного судового розгляду.

Крім того, оскільки ОСОБА_6 відразу заперечував нерухоме положення потерпілих в момент їх виявлення в місці наїзду, то доцільно було б встановити темп руху пішоходів за версією обвинуваченого, а також момент настання видимості і оглядовості пішоходів із-за стовпів, з урахуванням зазначеного ОСОБА_6 темпу руху пішоходів, місця наїзду, а також умов освітлення. Перевірку та уточнення зазначених відомостей слідчим здійснено не було. Також, із змісту протоколу вбачається, що під час проведення слідчого експерименту наведені ОСОБА_6 версії щодо відомих йому обставин досудового розслідування слідчим не перевірялися з підстав того, що про ці факти ОСОБА_6 нібито не розповідав слідчому під час допиту. Така позиція слідчого позбавила ОСОБА_6 можливості організувати свій захист належним чином.

Крім того, як вбачається з вступної частини протоколу слідчого експерименту захисник при його проведенні був відсутній, а сам протокол підписано, окрім слідчого, понятих та ОСОБА_6, ще двома невизначеними особами із нерозбірливим написанням їх прізвищ, чим було порушено вимоги ч.3 ст.104 КПК України, про що правильно зазначив суд першої інстанції у вироку.

Як вбачається з висновку комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №301 від 14 листопада 2014 року під час проведення вказаної експертизи експерти використовували висновок експертизи №659 від 15 жовтня 2014 року (з дослідження одягу і чобіт ОСОБА_8В.), висновок експертизи №6553 від 14 січня 2014 року (з встановлення на трамвайному вагоні інших пошкоджень та слідів, ніж під час його огляду слідчим), а також дані, отримані 20 червня 2014 року під час проведення слідчого експерименту (в умовах, що суттєво відрізнялися від тих, в яких відбувалася досліджувана подія).

При цьому експерти з технічної точки зору погодилися з показаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що останні в момент наїзду перебували на відстані близько 5 м від знаку 5.35.2 праворуч від пішохідного переходу.

т.2 а.с.1-24

Разом з тим, на що обґрунтовано звернув увагу суд, зазначене не узгоджується з даними, які були встановлені під час огляду місця події, а саме, що черевик потерпілого ОСОБА_2 на момент проведення вказаної слідчої дії знаходився на відстані 10,6 м (по ходу руху трамваю) від знаку 5.35.2 додатку 1 до ПДД, а місце плям крові - на максимально можливій відстані в 13 - 13,5 м від зазначеного знаку.

Крім того, після допиту в суді свідка ОСОБА_10 потерпілий ОСОБА_2 змінив власні показання в частині місця перебування в момент наїзду на нього трамвайного вагону, які ще пізніше, 12 серпня 2015 року, повторно підтвердив під час проведення на підставі ухвали суду слідчого експерименту, де не заперечував, що на момент наїзду на нього трамваю, вони знаходилися на відстані 9,5 м від знаку 5.35.2 додатку 1 до ПДД зліва від пішохідного переходу, тобто на відстані майже в 25 метрів від місця, на якому згідно протоколу огляду місця події виявлені сліди наїзду.

Вказаний висновок експертизи визначає аналогічне положення в момент наїзду обох пішоходів на підставі дослідження одягу та взуття лише одного із цих осіб - ОСОБА_8

Разом з тим, із схеми до протоколу огляду місця події від 24 листопада 2013 року вбачається, що слідчим на місці події був виявлений черевик потерпілого ОСОБА_2 Як вбачається з листа КУ «Міська клінічна лікарня №1» від 19 листопада 2015 року №1373 одяг та інший черевик потерпілого ОСОБА_2 був переданий останньому.

Будучи допитаним з приводу місцезнаходження одягу та взуття, в які він був одягнутий та взутий на момент наїзду на нього трамваю ОСОБА_2 показав, що черевик, який залишився на місці подій, він під час досудового розслідування бачив у слідчого, а інші речі, які йому передали в лікарні, він викинув.

Таким чином, всупереч вимогам кримінально-процесуального законодавства, слідчий заходів для вилучення одягу та взуття потерпілого ОСОБА_2 в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України, не вжив і криміналістичну експертизу з метою встановлення положення потерпілого на момент наїзду на нього трамваю, шляхом дослідження цих предметів, не призначив.

За таких обставин висновок комплексної судово-медичної і транспортно-трасологічної експертизи по факту ДТП від 14 листопада 2014 року №301 ґрунтується не на об'єктивних доказах, встановлених під час досудового розслідування, а в переважній більшості на припущеннях, на що правильно послався суд у вироку.

Таким чином, твердження потерпілого і представника малолітнього потерпілого про те, що суд безпідставно визнав висновок вказаної експертизи, як неналежний доказ, є необґрунтованими і колегія суддів не може прийняти їх до уваги.

Правильно проаналізувавши зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_6 підлягає виправданню у зв'язку з недоведеністю стороною обвинувачення скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 та законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 19 січня 2016 року у відношенні ОСОБА_6 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області Желєзнов В.М.

Сенатор Л.І.

Фаріна В.П.