Ухвала суду № 57723022, 19.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2637/16

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.02.2016 року м. Одеса

Суддя-доповідач апеляційного суду Одеської області Сегеда С.М., розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,

встановив:

24 червня 2015 року позивачі звернулись до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , Виконкому ОМР про визнання права власності за набувальною давністю на частку будинку АДРЕСА_1.

Позивачі свої вимоги мотивували тим, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 - є батьком ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Після його смерті відкрилася спадщина на 24/80 частини будинку АДРЕСА_1. 24/80 частин житлового будинку належала померлому ОСОБА_8 на підставі рішень Суворовського районного народного суду м. Одеси від 22 вересня 1987 р. і 17 серпня 1988 р., зареєстрованих в КП «Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 21.07.1992 р. в книзі №82, номер запису 8759 на стор. 50.

Мати сторін - ОСОБА_9, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після смерті матері сторін ОСОБА_9 відкрилася спадщина на 36/80 частини будинку АДРЕСА_1. 36/80 частин житлового будинку належала ОСОБА_9 на підставі рішень Суворовського районного народного суду м. Одеси від 22.09.1987 р. і 17.08.1988 р., зареєстрованих в КП «Одеське БТІ та РОН» 27.04.1989 р. в книзі №82, номер запису 8759.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла тітка сторін - це ОСОБА_10. Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина на 20/80 частини будинку АДРЕСА_1. Дані щодо володіння ОСОБА_10 20/80 частини будинку АДРЕСА_1 відомі на підставі Довідки №453297.93 від 06.03.2015 р, виданої КП «БТІ» ОМР. У зв'язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_10, діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, нормами закону не було передбачено спадкування за законом племінниками спадкодавця. Інших родичів, крім вищевказаних племінників, ОСОБА_10 не мала. Таким чином, спадщина, що належала ОСОБА_10, а саме: 20/80 частки будинку АДРЕСА_1, залишилась неуспадкованою.

Позивачі зазначають, що 27 травня 2015 року вони звернулись до Четвертої одеської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом. При цьому, жодних дій, спрямованих на визнання відумерлою спадщини, що належала ОСОБА_10, органами місцевого самоврядування не вчинялось; судові рішення про визнання спадщини відумерлою не виносились.

Четверта ОДНК , нотаріус Кулакова Л.М. видав Свідоцтво про право на спадщину за законом, яка залишилось після ОСОБА_8 та ОСОБА_12, та Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_4 із визначенням розміру частки - 21/80 частки будинку АДРЕСА_1.

Нотаріус Четвертої ОДНК Кулакова Л.М. видав Свідоцтво про право на спадщину за законом, яка залишилось після ОСОБА_12, та Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_5 із визначенням розміру частки - 9/80 частки будинку АДРЕСА_1.

Як вказують позивачі, окрім позивачів, спадкоємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_12 є ОСОБА_6, якому належить 15/80 частки будинку (від ОСОБА_8 - 6/80 частки будинку, від ОСОБА_12 - 9/80 частки будинку) та ОСОБА_7, якій належить 15/80 частки будинку (від ОСОБА_8 - 6/80 частки будинку, від ОСОБА_12 - 9/80 частки будинку). Однак, відповідачам ОСОБА_4 і ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за законом , після смерті батьків ОСОБА_8 і ОСОБА_12, не видавались у зв,язку з неподанням ними заяв про видачу таких свідоцтв.

Позивачі зазначають, що з 2001 року відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_7 фактично не проживають за адресою: АДРЕСА_1. У позивачів відсутні будь-які контакти для встановлення зв,язку з відповідачами, невідомі адреси місць їх проживання.

Відповідачі не вчиняють жодних дій направлених на бажання володіти та користуватись зазначеним вище майном, а саме : відповідачі не проживають у будинку, не подають заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, не сплачують комунальні послуги, не укладають договори про оренду належного їм майна, не здійснюють ремонту будинку та взагалі не контактують з позивачами, в т.ч. з приводу утримання будинку.

Позивачі зазначають, що вони постійно проживають у житловому будинку АДРЕСА_1, вже понад 40 років. З 2001 року позивачі добросовісно та безперервно володіють та відкрито користуються нерухомим майном, яке належить відповідачам, утримують його, постійно здійснюють в ньому поточний та капітальний ремонт, сплачують комунальні послуги.

У зв,язку з зазначеними обставинами, позивачі звернулись до суду, оскільки вони не мають жодних законних підстав (крім набувальної давності) для набуття права власності на дане нерухоме майно, через відсутність будь-яких договірних відносин з приводу даного майна між сторонами.

Позивачі просять суд , визнати за ними право власності за набувальною давністю на 50/80 частки будинку АДРЕСА_1, яка складається з часток, що належать ОСОБА_6 (15/80 частки будинку), ОСОБА_7 (15/80 частки будинку) та померлій ОСОБА_10 (20/80 частки будинку), тобто по 25/80 частин будинку за кожним із позивачів.

В судовому засіданні представник відповідача Одеської міської ради, не визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив повністю відмовити.

Справа була розглянута у відсутність відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_7

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були задоволені.

05 лютого 2016 року від ВК ОМР поштою надійшла апеляційна скарга на зазначене вище судове рішення, без сплати судового збору та з пропуском строку на її подання. Крім того апеллянт ставить питання про відстрочення їм сплати судового збору.

Разом з тим, апеляційна скарга ВК ОМР не може бути прийнята до розгляду апеляційною інстанцією, оскільки не в повному обсязі відповідає вимогам ст. 295 ЦПК України.

Як було зазначено вище, апеляційна скарга ВК ОМР надійшла до суду 05 лютого 2016 року, тобто із пропуском строку на її подання, а саме через тринадцять днів після ухвалення оскаржуваного судового рішення.

У відповідності до ч. 3 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 294 цього Кодексу, і особа яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.

Оскільки згідно матеріалів справи вбачається що апелянт ВК ОМР був присутній у судовому засіданні, коли було ухвалено оскаржуване судове рішення, а із клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення апелянт не звертався, тому його апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

Крім того, у відповідності до п. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому відношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи, що спір є майновий, то судовий збір, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на судове рішення, дорівнює 110 % від суми, що підлягає сплаті за подання позову до суду першої інстанції, а саме 3654 грн. х 110% = 4019,40 грн.

Оскільки апелянтом при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір, то на даний час ВК ОМР належить сплатити на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 4019,40 грн. за наступними реквізитами:

Отримувач: УК у м.Одесі/Малиновськ.р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, р/р 31214206780007, МФО 828011, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, призначення платежу: Судовий збір, Код 02892913, пункт 1.8 КБК 22030001.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху до усунення вказаних недоліків.

При цьому, звертається увага апелянта на те, що відповідно до ст. 9 ч. 2 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, у зв`язку з чим апелянту слід надати квитанцію (іншій платіжний документ) про сплату судового збору у зазначеній вище сумі із відміткою фінансової установи про зарахування коштів до Державного бюджету України. Крім того, згідно клопотання про відстрочення сплати судового збору, слід зазначити, що апелянт просив відстрочити їм сплату судового збору у зв'язку із тим, що не було затверджено кошторис видатків департаментів ОМР на 2016 рік, який повинен бути затверджений у січні-лютому 2016 року.

Отже на теперішній час, враховуючи пропуск строку на подання апеляційної скарги апелянтом та у зв'язку із тим, що період затвердження кошторису витрат апелянта вже сплив, у суду відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору, у зв'язку із чим у задоволенні даного клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 72, 73, ч. 5 ст. 295, ч. 2 ст. 297 ЦПК України, суддя-доповідач

ухвалив:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 січня 2016 року залишити без руху, про що повідомити скаржника.

Для усунення недоліків надати строк, встановлений ч.3 ст. 297 ЦПК України, та роз'яснити апелянту, що в разі неусунення недоліків апеляційної скарги в частині пропуску строку на апеляційне оскарження у тридцятиденний термін з моменту отримання копії цієї ухвали, його апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута йому.

Для усунення недоліків надати строк, встановлений ч.1 ст. 121 ЦПК України, та роз'яснити скаржнику, що в разі неусунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору у п`ятиденний термін з моменту отримання копії цієї ухвали, його апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута йому.

Копію ухвали судді невідкладно надіслати заявнику апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області С.М. Сегеда