Ухвала суду № 57721799, 17.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/212/16-ц 17.05.2016 17.05.2016 17.05.2016

Справа № 486/212/16-ц Головуючий в першій інстанції Падалка В.О.

Провадження № 22ц/784/1185/16 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

Категорія 50

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 березня 2016 року по справі за позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_4

про зміну розміру аліментів, які підлягають стягненню на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИЛА:

23 лютого 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів, які підлягають стягненню на утримання неповнолітньої дитини.

Позивачка зазначала, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 жовтня 2013 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 10 вересня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Проте, її матеріальне становище змінилося, вона має невелику заробітну плату та не має додаткових джерел фінансування.

Посилаючись на вищезазначене та положення ст. ст. 182-184, 192 СК України, позивачка просила змінити розмір стягуваних аліментів з 600 грн. на ? частину заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 березня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено. Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 на підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 жовтня 2013 року на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 600 грн. на 1/4 частину з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору. Відкликано виконавчий лист №486/2018/13-ц, виданий Южноукраїнським міським судом Миколаївської області від 18 жовтня 2013 року з виконання. Допущене негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 900 грн. щомісячно. На думку апелянта, рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд правомірно виходив з того, що відповідач зобов'язаний утримувати свою неповнолітню дитину та відповідно до ст. 183 СК України правильно визначив спосіб стягнення аліментів на її утримання у відповідній частці від заробітку (доходу) відповідача.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачка та відповідач з 20 червня 2005 року знаходились у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на утриманні позивачки. Шлюбні відносини між сторонами по справі були припинені у листопаді 2012 року, що встановлено судовим рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 18 жовтня 2013 року по справі про розірвання шлюбу (а.с. 6, 8).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 жовтня 2013 року з відповідача на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 10 вересня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8).

Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем та працює у військовій частині А2734, тобто має регулярний дохід. (а.с. 27).

За правилами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України передбачені способи виконання батьками такого обов'язку та кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України, якими встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Таким чином, при визначенні розміру аліментів, суд правильно враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей та непрацездатних осіб, а також інші обставини, що мають істотне значення та прийшов до вірного висновку, що визначення розміру аліментів у частці буде відповідати інтересам неповнолітньої дитини.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у військовій частині А2734 він працював на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі, а його заробіток є мінливим та непостійним, так як преміювання відбувається періодично, не заслуговують на увагу.

Так, дійсно, відповідач працює у військовій частині А2734 з 05 червня 2013 року, що підтверджується довідкою (а.с. 26), але рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 жовтня 2013 року встановлено, що сторони по справі припинили шлюбні відносини в листопаді 2012 року, разом не проживають та спільного господарства не ведуть (а.с. 8). Тобто, на час працевлаштування відповідача, сторони разом вже не проживали. Також, в своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивачка посилається на те, що на час стягнення аліментів на дитину їй не було відомо про наявність у відповідача постійного місця роботи, тому і домовилась з відповідачем про розмір аліментів у твердій сумі, а саме 600 грн. щомісячно.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти цього не заперечувала.

Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі на незадоволений стан здоров'я відповідача та наявність іншої сім'ї.

З наданих відповідачем в судовому засіданні суду першої інстанції медичних документів вбачається, що вперше йому було встановлено діагноз: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у вересні 2013 року (а.с. 58), який 04 грудня 2013 року підтвердила військово-лікарська комісія, але ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби (а.с. 57). Останнє звернення відповідача до лікарні відбулося у листопаді 2014 року (а.с. 59) та з цього часу до лікарні він не звертався, що вказує на відсутність погіршення його стану здоров'я.

17 квітня 2015 року відповідач уклав шлюб з ОСОБА_7 (а.с. 37), яка працює та отримає щомісячно заробітну плату (а.с. 38). Спільних дітей у подружжя не має та відсутні на утриманні відповідача непрацездатні особи.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим безпідставні та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді В.В. Коломієць

З.Л. Шолох