Рішення № 57720538, 12.05.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24911/15-ц

Провадження № 2/127/42/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2016 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : судді Бойка В.М.

за участю секретаря Слуцької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «АСК «ІНГО Україна» про стягнення страхової виплати, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась з позовом ОСОБА_1 до ПАТ «АСК «ІНГО Україна» про стягнення страхової виплати з вимогами стягнути з ПрАТ «АСК ІНГО Україна», код ЄДРПОУ-16285502, 01054 м. Київ, вул. Воровського,33 на користь позивача 30 002,96 грн. страхового відшкодування за порушення зобов?язань за договором добровільного страхування транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 510573753.13 від 31.12.2013 p., ( в т.ч.: 23 439,81 грн. основна страхова виплата (відшкодування), 2 343,98 грн.( пеня) та 4 219,17 грн. ( 3% річних) а також судові витрати по справі.

Позов мотивовано тим, що 31.12.2013р. між сторонами спору було укладено договір добровільного страхування транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №510573753.13 на строк з 00:00 год 31.12.2013р. до 24:00 год. 30.12.2014р., за яким страхувальник зобовязалась своєчасно сплатити страховий платіж та виконувати інші обовязки за договором, а страховик прийняв зобовязання при настанні страхового випадку відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми, в порядку та на умовах передбачених законом. Згідно розділу 2 Договору страхування легковий автомобіль марки ТOYOТА LАND CRUISER, д.р.н,- АВ 3999 ВК, є об?єктом страхування ( (АВТОКАСКО) на випадки пошкодження, знищення або втрати тих його складових частин, деталей або обладнання внаслідок: дорожньотранспортної пригоди; пожежі; стихійного лиха; падіння предметів, попадання каміння; протиправних дій третіх осіб; угону. Страхова сума - 550 000,00 грн.; франшиза - 0,00 грн.

В період дії договору страхування 21.12.2014р. з автомобілем у м. Вінниці сталась страхова подія ( страховий випадок) а саме, перед заїздом у гараж (місце зберігання ТЗ) було виявлено пошкодження бампера з лівої сторони та лівої протитуманної фари. У цей день автомобіль використовувався за цільовим призначенням у м. Вінниці та за її межі не виїздив; ДТП за його участю не реєструвались. А тому після виявлення вищевказаних пошкоджень ТЗ, відповідно до умов Договору страхування уповноважена позивачем особа невідкладно зателефонувала до Контакт - Центру страховика (п. 8.2.9., п. 9.1.4. Договору страхування) повідомивши про страховий випадок та отримала відповідні рекомендації (інструкції) стосовно подальших дій від уповноваженого працівника відповідача ( п.8.2.10. Договору страхування) які позивачем були повністю виконані.

Позивач повідомляє, що 23.12.2014р. разом із заявою встановленого відповідачем зразка усі необхідні для визнання даної події страховим випадком документи позивачем були надані страховику згідно з п. 8.2.13. договору страхування. Також відповідно до п. 8.2.12. договору страхування для огляду позивач надала пошкоджений автомобіль, на підтвердження чого спільно з представником ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» був складений «Акт огляду транспортного засобу» та проведено фото фіксацію пошкоджень. Автомобіль пройшов технічний огляд на спеціалізованій СТО ТОВ «Преміум моторс» (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,21). Відповідно до виданого СТО рахунку № спм -К-Б9758 від 23.12.2014 р. загальна вартість робіт, пов?язаних з ремонтом автомобіля склала 27 310,56 грн. ( в т. ч. ПДВ 3 551,75 грн.).

Позивач зазначає, що у зв?язку з необхідністю використання автомобіля ремонт було здійснено за рахунок позивача.

Позивач повідомляє, що лише 14.05.2015р. в листі відповідача від 06.02.2014р. позивача повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування. Позивач вважає, що відповідач не надав своєчасно, повно та достовірно інформацію стосовно права на судове оскарження бездіяльності. Вважає дії відповідача, що повязані з відмовою у виплаті страхового відшкодування незаконними та безпідставними.

Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти визнання позову заперечував, з підстав, що вважає, що позивачем не надано жодного документу компетентних органів на підтвердження настання факту страхового випадку, що свідчить про недоведеність настання страхового випадку та відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

Представник відповідача в судовому засіданні також зазначив, що позивачем не було викликано компетентні органи та зателефовано до контакт- центру відповідача не з місця настання пригоди.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що 31.12.2013р. між сторонами спору було укладено договір добровільного страхування транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №510573753.13 на строк з 00:00 год. 31.12.2013р. до 24:00 год. 30.12.2014р., за яким страхувальник зобовязалась своєчасно сплатити страховий платіж та виконувати інші обовязки за договором, а страховик прийняв зобовязання при настанні страхового випадку відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми, в порядку та на умовах передбачених законом. Згідно розділу 2 Договору страхування легковий автомобіль марки ТOYOТА LАND CRUISER, д.р.н,- АВ 3999 ВК, також був об?єктом страхування ( (АВТОКАСКО) на випадки пошкодження, знищення або втрати тих його складових частин, деталей або обладнання внаслідок: дорожньотранспортної пригоди; пожежі; стихійного лиха; падіння предметів, попадання каміння; протиправних дій третіх осіб; угону. Страхова сума - 550 000,00 грн.; франшиза - 0,00 грн. На виконання договору позивачем сплачено страховий платіж в розмірі 22000, 00 грн. ( а. с. 10-14, )

Суд звертає увагу, що автомобіль марки ТOYOТА LАND CRUISER, д.р.н,- АВ 3999 ВК, належить позивачу, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. ( а. с. 9)

23.12.2016р. позивач повідомила відповідача про автоаварію автомобіля марки ТOYOТА LАND CRUISER, д.р.н,- АВ 3999 ВК, а саме, перед заїздом у гараж (місце зберігання ТЗ) ( уповноваженою позивачем особою на керування транспортним засобом ) було виявлено пошкодження бампера з лівої сторони та лівої протитуманної фари. ( а. с. 15)

Судом встановлено, що на виконання ремонтних робіт автомобіля марки ТOYOТА LАND CRUISER, д.р.н,- АВ 3999 ВК позивач сплатила 23 439,81 грн., що підтверджено матеріалами справи. ( а.с. 20-25)

23.12.2014р. сторонами спору складено акт огляду транспортного засобу- автомобіля марки ТOYOТА LАND CRUISER, д.р.н,- АВ 3999 ВК. ( а. с. 17)

Позивач зверталась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування по страховому випадку, що стався 21.12.2014р. автомобіля марки ТOYOТА LАND CRUISER, д.р.н,- АВ 3999 ВК. ( а. с. 19) На що листом від 06.02.2014р. отримала відмову, з тих підстав, що позивачем не надано документів встановленого зразка органів внутрішніх справ ( довідка, постанова, тощо) інших компетентних органів про обставини страхового випадку. ( а. с. 27)

В зв?язку з даною відмовою - 23.03.2015р. позивач зверталась до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на що отримала відповідь в якій встановлено, що страховиком було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та розяснено позивачу право на захист своїх прав в судовому порядку. ( а. с. 28)

ст. 58 ЦПК України, встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Страховик, згідно із ч. 3 ст. 988 ЦК України, у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Ст. 525 ЦК України, визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 527 ЦК України, встановлено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Ч.1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобовязання, строк, якого не визначений вказівкою на подію, яка має неминуче настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушення зобовязання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно із ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно із ст. 992 ЦК України визначено, що в разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати, страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі встановленому договором або законом.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про страхування» страхова виплата- грошова сума, яка виплачується відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно ч.3 ст. 20 ЗУ «Про страхування» визначено, що страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату, або виплату страхового відшкодування в передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхування відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки ( штрафу, пені) розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п.12.1.4 полісу страхування підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником/про настання страхового випадку ( згідно розділу 9 договору) без поважних на це причин або створення страховику перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків та інші випадки передбачені законом.

Визначаючись, щодо задоволення позовних вимог суд бере до уваги, що відповідно до листа Верховного суду України від 19.07.2011р. та п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р. зазначено: «виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобовязаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку. Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обовязок виплатити страхове відшкодування.»

Суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що розділом 11 договору страхування укладеного між сторонами спору передбачений перелік документів необхідний для виплати відшкодування. Зокрема п. 11.4 договору передбачає документ встановленої форми (довідка, постанова І тощо) органів внутрішніх справ, Державтоінспекції, метеорологічної служби слідчих або інших компетентних органів про обставини страхового випадку, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надала жодного документу компетентних органів на підтвердження настання факту страхового випадку, що свідчить про невиконання умов Договору страхування та недоведеність настання страхового випадку, крім того, так як водій залишив місце пригоди виїзд аварійного комісара не здійснювався, що також позбавило відповідача визначити обставини, характер та розмірі збитку, що свідчить про відсутність підстав у відповідач для виплати страхового відшкодування.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому, не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 23, 525,526, 610, 988, 990, 992, ЦК України, ст., 9, 20, ЗУ «Про страхування», ст.ст. 60, 88, 208, 209, 212-218, ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ПАТ «АСК «ІНГО Україна» про стягнення страхової виплати відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: