Ухвала суду № 57719725, 25.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 642/46/16-к Головуючий суддя І інстанції

Провадження № 11-сс/790/570/16 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: В порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Чопенка Я.В.,

суддів - Меркулової Т.В., Цілюрика В.П.,

при секретарі - Холодному О.С.,

за участю прокурора - Сергеєва М.А.,

захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_2

Застосовано відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 10 червня 2016 року.

Визначено суму застави в розмірі 68900 грн.

Як зазначено в ухвалі, у провадженні Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12015220510003793 від 15.12.2015 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадання чужого майна, вчинене у великих розмірах.

13 квітня 2016 року за погодженням з прокурором Ленінського відділу Харківської місцевої прокуратури № 1 було повідомлено про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої останньому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам КПК України.

Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_1, який наполягав на задоволенні апеляції, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у скоєнні тяжкого злочину, та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України; наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою ( а.с.1,2).

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК ;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.20,21). З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, є неспроможними.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов*язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред*явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Наявність у ОСОБА_2 постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків та молодий вік, як на те посилається апелянт, суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшує та на правильність висновку щодо необхідності застосування до підозрюваного саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою не впливає.

За викладених обставин у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов*язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м*яких запобіжних заходів до ОСОБА_2 є недостатнім.

Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував негативну репутацію підозрюваного та положення ст.ст. 176,178,183 КПК України і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись положеннями КПК України, при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні як альтернативний запобіжний захід.

Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді в повному обсязі з мотивів викладених в апеляції колегія суддів не вбачає.

Однак, посилання захисника на відсутність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України на думку судової колегії заслуговує на увагу та є обгрунтованим.

Прокурором не доведено що ОСОБА_2 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Не зміг довести наявність даного ризику прокурор і при апеляційному розгляді, за таких обставин судова колегія прийшла до висновку про відсутність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Відсутність вищезазначеного ризику не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки ним вірно встановлено ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, що відповідає вимогам п.1, 2,3 ч.1 ст. 194 КПК Ураїни.

Між тим, судова колегія за відсутності доведення передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вважає можливим апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року щодо застосування до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави скасувати в частині визначення строку дії запобіжного заходу.

На виконання вимог ч.3 ст.407 КПК України винести нову ухвалу в цій частині та визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 травня 2016 року.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року щодо застосування до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави скасувати в частині визначення строку дії запобіжного заходу.

Винести нову ухвалу в цій частині та визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 травня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: