Рішення № 57719484, 12.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/2429/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 643/16364/13-ц Сиротников Р.Є.

Категорія : спадкові Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

Зазулинської Т.П..,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Автогаражного кооперативу «Хвиля» за участі третіх осіб : ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення правління і загальних зборів членів кооперативу та зобов'язання прийняти в члени кооперативу , за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору -ОСОБА_7 до Автогаражного кооперативу «Хвиля» за участі третіх осіб : ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на ? частину гаражу в порядку спадкування за законом, за позовом третьої особи, що заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_3 до Автогаражного кооперативу «Хвиля» про визнання права власності на весь пай, сплачений ОСОБА_8,-

ВСТАНОВИЛА :

17 жовтня 2013 року представник ОСОБА_4 звернувсь до суду з позовом, ,в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення правління Автогаражного кооперативу «Хвиля», оформлене протоколом № 2 від 28.02.2007 року про виключення із членів кооперативу ОСОБА_9 та прийняття замість нього в члени кооперативу ОСОБА_8 та зобов'язати правління Автогаражного кооперативу «Хвиля» розглянути заяву ОСОБА_4 від 16.09.2013 року та прийняти її в члени зазначеного кооперативу після смерті чоловіка ОСОБА_9. Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що її чоловік ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, був членом АГК «Хвиля», у його користуванні та володінні перебував гаражний бокс № НОМЕР_2. У липні 2013 року ОСОБА_4 дізналась про те, що рішенням правління АГК «Хвиля», оформленим протоколом № 2 від 28.02.2007 року було розглянуто та задоволено заяву її сина, ОСОБА_8, про прийняття його в члени автогаражного кооперативу «Хвиля» у зв'язку із смертю батька.

Вказані вимоги обґрунтовував тим, що зазначеним рішенням ОСОБА_9 було виключено із членів кооперативу та прийнято в члени кооперативу ОСОБА_8. Оскільки ж позивач на момент смерті чоловіка постійно проживала з ним та відповідно прийняла спадщину після нього, вважає дії АГК «Хвиля» щодо виключення ОСОБА_9 та одночасне прийняття у члени кооперативу ОСОБА_8 незаконними. Крім того зазначив, що ані позивач , ані її другий син ОСОБА_7 ніколи заяв про відмову від гаражу не писали та до Правління АГК «Хвиля» з питань переоформлення гаражного боксу № НОМЕР_2 не звертались.

18 березня 2014 року представник відповідача - Автогаражного кооператива «Хвиля» звернувсь до суду з заявою про застосування до позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання незаконним та скасування рішення Правління автогаражного кооперативу «Хвиля» оформлене протоколом № 2 від 28.02.2007 року про виключення із членів кооперативу ОСОБА_9 та прийняття замість нього в члени кооперативу ОСОБА_8 строку позовної давності ( а.с.48).

04 червня 2014 року представником Автогаражного кооперативу «Хвиля» подано письмові заперечення на позовні вимоги ОСОБА_4, в яких він посилаючись на те , що після смерті ОСОБА_10 відповідачем було розглянуто заяву позивача та прийнято до членів кооперативу, що відповідає вимогам статті 11 Закону України «Про кооперацію», а інші вимоги не ґрунтуються не ґрунтуються на законі та свідчать щодо виникнення між спадкоємцями ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та стосуються реалізації права на пай ( а.с.73-74).

15 липня 2014 року ОСОБА_11 звернувсь до суду з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги в якому , з урахуванням уточнень позовних вимог , просив визнати за ним право власності на ? частину гаражного боксу № НОМЕР_2, що знаходиться в Автогаражному кооперативі «Хвиля» за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_9 . Вказані вимоги обгрнутовував тим, що постійно проживав з батьком та відповідно до положень ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, до складу якої, зокрема, увійшла 1\2 частина права власності на спірний гаражний бокс ( а.с.80-81. 171-172).

09 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом як третя особа, яка заявляє позовні вимоги, в якій просила визнати за нею право власності на весь пай, сплачений її чоловіком ОСОБА_8 за гаражний бокс № НОМЕР_2 у зазначеному вище Автогаражному кооперативі «Хвиля» .Вказані вимоги обгрунтовувала тим, що була дружиною ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та є його спадкоємцем. Оскільки ОСОБА_8 28.02.2007 року було прийнято до складу членів Автогаражного кооперативу «Хвиля» та закріплено гаражний бокс № НОМЕР_2 та у період з 2006 по 2012 роки він сплачував пайові внески до АГК «Хвиля», вважає, що він набув право власності на вказні пайові внески, які мають бути включений до спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_8 ( а.с.101,102) .

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2016 року позовні ОСОБА_4 задоволені. Суд визнав незаконним та скасував рішення правління Автогаражного кооперативу «Хвиля», оформлене протоколом №2 від 28.02.2007 року, про виключення із членів кооперативу ОСОБА_9 та прийняття замість нього в члени кооперативу ОСОБА_8 та зобов'язав правління Автогаражного кооперативу «Хвиля» розглянути заяву ОСОБА_4 від 16.09.2013 року та прийняти її в члени Автогаражного кооперативу «Хвиля» замість її померлого чоловіка ОСОБА_9, а також стягнув з Автогаражного кооперативу «Хвиля» на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_7 та визнав за ним право власності на 1/4 частину гаражного боксу НОМЕР_1, що знаходиться в Автогаражному кооперативі «Хвиля» за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9.

Суд відмовив ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог про визнання за нею права власності на весь пай, сплачений її чоловіком, ОСОБА_8, за гаражний бокс НОМЕР_1 в Автогаражному кооперативі «Хвиля» .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та задовольнити її позовні вимоги,посилаючись на те, що вказане рішення ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_4 зазначає, що зазначений гаражний бокс є спадковим майном, який залишився після смерті її чоловіка ОСОБА_8. При ухваленні рішення суд порушив положення ст. 10 ЦПК України -принцип змагальності та проігнорував надані нею докази. Також зазначає, що ухвалене у справі рішення не відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України.

ОСОБА_3, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштове повідомлення про вручення їй судової повістки ( а.с.240). Від її представників надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності ( а.с.245).

За таких обставин, у відповідності до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_4 , ОСОБА_7- ОСОБА_12 та представника Автогаражного кооперативу «Хвиля», перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_9 вказаним вимогам не відповідає.

Так, згідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як свідчать матеріали справи між сторонами та третіми особами у справі виник спір щодо гаражного боксу № НОМЕР_2 в АГК «Хвиля», розташованого за адресою АДРЕСА_1

При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, був членом АГК «Хвиля» та у його користуванні та володінні перебував вказаний гаражний бокс.

Матеріали справи також свідчать про те, та вказану обставину підтвердив в судовому засіданні суду апеляційної інстанції голова зазначеного АГК «Хвиля» ОСОБА_13, та підтверджується копією акту, складеного представниками АГК «Хвиля» ( а.с.140), оригінал якого був оглянутий в судовому засідання суду апеляційної інстанції, що 06 вересня 1983 року ОСОБА_9 виплатив пайовий внесок за вказаний гаражний бокс,шляхом внесення пайового внеску в розмірі 1587,00 руб. та відпрацювавши на суму 1000,00 руб.

Згідно до вимог ч.1 ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв на час сплати ОСОБА_9 пайового внеску, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру. дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що ОСОБА_9 виплативши в повному обсязі пайовий внесок за вказаний вище гаражний бокс, у відповідності до вимог зазначеної норми Закону України «Про власність », набув на нього право власності та після його смерті у відповідності до вимог ст. 1218 ЦК України відкрилась спадщина у вигляді зазначеного гаражного боксу.

Матеріали справи також свідчать про те, що спадкоємцями першої черги після його смерті є його дружина ОСОБА_4 та діти : ОСОБА_7 та ОСОБА_14.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що рішенням правління АГК «Хвиля», оформленим протоколом № 2 від 28.02.2007 року було розглянуто та задоволено заяву її сина, ОСОБА_8, про прийняття його в члени АГК «Хвиля» у зв'язку із смертю батька та вказаним рішенням ОСОБА_9 було виключено із членів кооперативу та прийнято в члени кооперативу ОСОБА_8 та підставою такого рішення слугували заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які проти цього не заперечували ( а.с.6-7).

При цьому, будь - яких доказів , які б спростовували надані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 згоди на прийняття в члени АГК «Хвиля» після смерті батька ОСОБА_9- ОСОБА_8 позивач суду не надала та такі докази в матеріалах справи відсутні, як і відсутні доказі того, що спірний гараж була набуто у власність подружжям ОСОБА_10 в період шлюбу.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що син спадкодавця ОСОБА_9 - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після його смерті спадкоємцями першої черги по закону є його мати ОСОБА_4, дружина ОСОБА_3 та його діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального та процесуального права свідчать про те, що сторонами як за вказаними вимогами ОСОБА_4, так і ОСОБА_7 , крім АГК «Хвиля», є вказані вище спадкоємці померлих.

Між тим, як свідчить позовна заява позивача ОСОБА_4 , так і позовна заява ОСОБА_7, їх зазначені вище вимоги пред'явлені лише до АГК «Хвиля» .

Згідно до вимог ч.1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи,залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

В порушення вимог зазначеної норм ЦПК України з клопотаннями про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів спадкоємців померлих, ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_7 до суду першої інстанції не звертались та за їх клопотаннями були залучені до участі у справі в якості третій осіб.

Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув та ухвалив рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з порушенням вказаних вище норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом в цій частині з порушенням вказаних вище норм матеріального та процесуального права та при невідповідності висновків суду вказаним обставинам справи та наявним у справі доказам ( пункти 3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог, з зазначених вище підстав, що не позбавляє їх права на звернення до суду з такими позовними вимогами до належних відповідачів.

Між тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову ОСОБА_3 щодо визнання за нею права власності на весь пай, сплачений її чоловіком ОСОБА_8 за гаражний бокс № НОМЕР_2 у зазначеному вище Автогаражному кооперативі «Хвиля», оскільки вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що ОСОБА_8 не набув права власності на виплачений ОСОБА_9 пай за вказаний гаражний блок та будучи членом кооперативу, лише сплачував членські внески, як член кооперативу ( а.с.107).

Доводи , викладені ОСОБА_3 в цій частині рішення суду не спростовують та не дають підстав для його скасування чи зміни в цій частині.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні вказаних позовних вимог , підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317, 319. 218, 209 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2016 року, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 .

Відмовити ОСОБА_4, ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 рішення Московського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя: І.Г. Гальянова

Судді : А.І. Колтунова

Т.П. Зазулинська