Вирок № 57719450, 17.05.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/10225/15-к

Провадження № 1-кп/645/197/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого -судді Горпинич О.В.,

при секретарі судового засідання Денісенко О.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Іщенко А.В., Бабко В.В.,

представника потерпілої від кримінального правопорушення юридичної особи ТОВ ПзІІ «Елсі» ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220460001897 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, що має середню спеціальну освіту, неодруженого, на момент затримання офіційно не працюючого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстрація відсутня, раніше судимого: 18 травня 2004 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 09 вересня 2005 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі, звільненого 04 травня 2006 року з Харківського СІЗО на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 квітня 2006 року умовно достроково на не відбутий строк 6 місяців 12 днів; 12 жовтня 2006 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 289, ст. 69, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 01 липня 2009 року з Харківської ІК № 43 на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2009 року умовно достроково на не відбутий строк 1 місяць 26 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, 27 травня 2014 року, приблизно о 22 годині по 00 годин знаходився в приміщенні автомийки, розташованої за адресою: м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 66-б, де також знаходився автомобіль «ГАЗ 2752 Соболь», державний номер НОМЕР_1 білого кольору, який належав на праві власності ТОВ ПзІІ «Елсі». Цього ж дня, приблизно в період часу після 22 години, точного часу під час судового розгляду не встановлено, ОСОБА_3 разом із невстановленою під час судового розгляду особою вживав в приміщенні автомийки пиво та повідомив даній особі, що автомобіль «ГАЗ 2752 Соболь», державний номер НОМЕР_1, належить йому. Після чого, ОСОБА_3, діючи умисно, з метою доставити до станції метро «Пролетарська» у м. Харкові невстановлену під час судового розгляду особу, з якою вживав пиво, вирішив незаконно заволодіти транспортним засобом, в результаті чого, зайшов до кімнати очікування, де взяв ключі від автомобілю «ГАЗ 2752 Соболь», державний номер НОМЕР_1, та, продовжуючи реалізовувати злочинний намір, ОСОБА_3 відчинив ворота автомийки, і, сівши за кермо вищевказаного автомобілю, виїхав разом із невстановленою в ході судового розгляду особою з території автомийки, рухаючись у напрямку станції метро «Пролетарська» у м. Харкові. Проїжджаючи по проспекту Московському у м. Харкові, ОСОБА_3 побачив двох хлопців (особи, яких під час судового розгляду не встановлено), які намагалися зупинити транспортний засіб, зупинившись біля них, ОСОБА_3 пообіцяв, на їх прохання, доставити хлопців до с. Ківшарівка Купянського району Харківської області. В районі «Горизонту» у м. Харкові, ОСОБА_3 висадив одного із хлопців, а з двома іншими спрямував до с. Ківшарівка. Доїхавши на автомобілі «ГАЗ 2752 Соболь», державний номер НОМЕР_1, в с. Ківшарівка разом із вищевказаними хлопцями, ОСОБА_3 не зміг подолати піщаний відрізок дороги та застряв на даному автомобілі, після чого хлопці (особи, яких під час судового розгляду не встановлено) та ОСОБА_3 покинули автомобіль, при цьому ОСОБА_3 залишив ключі запалювання в автомобілі, а сам ОСОБА_3 пішов у напрямку до м. Харкова, спричинивши своїми незаконними діями матеріальний збиток ТОВ ПзІІ «Елсі» на суму 49020,13 грн., відповідно до висновку судово автотоварознавчої експертизи № 6880 від 22.08.2014 року.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро каявся, та пояснив суду, що в травні 2014 року він неофіційно працював на автомийці, що розташована за адресою: м. Харків проспект 50-річчя СРСР, 66-б. 27 травня 2014 року на мийку був доставлений автомобіль «Соболь», білого кольору. Цього ж дня, пізно у вечорі, приблизно о 22 годині, точного часу ОСОБА_3 не памятає, він вирішив поїхати на автомобілі «Соболь ГАЗ 2752» до магазину, який розташований в районі «8-го Хлібзаводу» у м. Харкові купити продукти харчування, пиво, сигарети. Після того, як ОСОБА_3 придбав все необхідно, він на даному автомобілі повернувся до автомийки, де побачив раніше незнайомого йому чоловіка, як його звати він не памятає, з яким розговорився та запросив останнього в приміщення автомийки, де вони почали вживати пиво. ОСОБА_3 повідомив даному чоловікові, що автомобіль «Соболь» належить йому, та чоловік попросив підвезти його до станції метро «Пролетарська», на що ОСОБА_3 погодився. ОСОБА_3 зайшов до кімнати очікування, де взяв ключі від автомобілю, викрив брама автомийки, після чого сів за кермо автомобілю «Соболь», разом до автомобілю сів чоловік, з яким він вживав пиво. Керуючи автомобілем «Соболь» та рухаючись в районі проспекту Московського у м. Харкові, ОСОБА_3 побачив двох хлопців, які намагалися зупинити транспортний засіб. ОСОБА_3 зупинився, та хлопці попросили підвезти їх до с. Ківшарівка, на що ОСОБА_3 погодився. Хлопця, який був раніше з ним в автомобілі, він висадив в районі «Горизонту» у м. Харкові, після чого спрямував до с. Ківшарівка. ОСОБА_3 разом із двома хлопцями, доїхавши на вищевказаному автомобілі до с. Ківшарівка, не зміг проїхати піщаний відрізок дороги, в результаті чого автомобіль застряв, після чого він покинув автомобіль та спрямував до м. Харкова, що далі сталося із автомобілем ОСОБА_3 не відомо. ОСОБА_3 пояснив, що хлопці також покинули автомобіль та куди вони пішли йому не відомо.

Окрім повного визнання ОСОБА_3 вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його вина підтверджується наступними, дослідженими судом доказами, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_4, який в судовому засідання пояснив, що 26 травня 2014 року він приїхав до СТО за адресою: м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 66-б для проведення технічного обслуговування автомобілю «ГАЗ 2752 Соболь», державний номер НОМЕР_1, передавши ключі від автомобілю директору СТО, а сам поїхав додому. Зранку 28 травня 2014 року він приїхав до автомийки для того, щоб забрати автомобіль, але йому повідомили, що автомобіль знаходився на автомийці в боксі, яка, на теперішній час, зачинена та пообіцяли пізніше зателефонувати для того, щоб він зміг забрати автомобіль. А в вечорі йому зателефонували працівники СТО та попрохали знову підїхати на СТО. Коли ОСОБА_4 підїхав на СТО, йому директор повідомив, що їх працівник ОСОБА_3 поїхав на автомобілі «Соболь» та його не можуть знайти. ОСОБА_4 зателефонував директору ОСОБА_1 та повідомив про дані події правоохоронним органам. Свідок пояснив, що він нікому на дозволяв їздити на вищевказаному автомобілі;

- показаннями свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що він є приватним підприємцем, орендує частину СТО за адресою: м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 66-б. 26 травня 2014 року зранку на СТО приїхав клієнт на автомобілі «ГАЗ 2725 Соболь», який часто ремонтує даний автомобіль у них. Водій «Соболь» передав ключі від даного автомобілю. Після ремонту транспортного засобу він зателефонував водієві та повідомив, що він може його забрати, але водій повідомив, щоб автомобіль поставили на мийку, після чого він сам його забере пізніше. Свідок звернувся до адміністратора мийки та залишив автомобіль у боксі автомийки, передавши ключі від нього. 28 травня 2014 року приходив водій за автомобілем, але йому повідомили, що він на мийці, яка була зачинена. Але з часом було зясовано, що автомобілем заволодів ОСОБА_3, про дані події було повідомлено водієві, який залишав транспортний засіб на СТО;

- показаннями свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що він є приватним підприємцем, орендує приміщення під СТО за адресою: м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 66-б. Вони здійснюють ремонт та технічне обслуговування автомобілів, у тому числі, по усній домовленості. Наприкінці травня 2014 року для технічного обслуговування на СТО був залишений транспортний засіб «Соболь», який нажив ТОВ «Елсі». А через пару днів йому зателефонував його зять ОСОБА_5, який повідомив, що зник автомобіль «Соболь» з території автомийки;

- показаннями представника потерпілої від кримінального правопорушення юридичної особи ТОВ ПзІІ «Елсі» - ОСОБА_7, який пояснив, що автомобіль «Соболь ГАЗ 2752», державний номер НОМЕР_1, належав на праві власності ТОВ «ПзІІ «Елсі», та незаконним заволодінням даного транспортного засобу підприємству спричинено шкоду;

- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 18 грудня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_3 пояснив, при яких обставинах в травні 2014 року він незаконно заволодів транспортним засобом «ГАЗ 2752 Соболь», державний номер НОМЕР_1, та додатком до протоколу проведення слідчого експерименту;

- відеозаписом, який міститься на DVD-RW дисках з камер відео спостережень АЗС «ОККО» за адресою: м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 63-В, та автомийки за адресою: м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 66-б;

- висновком судової автотоварознавчої експертизи № 6880 від 22.08.2014 року, відповідно до якого середньоринкова вартість автомобілю «ГАЗ 2752 Соболь», державний номер НОМЕР_1, на момент вчинення злочину (27.05.2014 року) складає 49 020,13 грн..

Відповідно дост. 86 КПК України,доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом.Статтею 87 КПК Українивизначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. У відповідності до вимог ст.ст. 85,86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Досліджені і перевірені судом докази у справі, якими обґрунтовується вина ОСОБА_3 у вчиненому, є узгоджені, допустимі, достатні, отримані без порушення закону, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають, у зв'язку з чим, суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Суд розглянув справу виключно лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тобтовідповідно доположеньст. 337КПК України, та вину в межах висунутого обвинувачення вважає доведеною.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд вважає доведеною.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття у вчиненому.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3, передбаченою ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, на момент затримання офіційно не працював, не має реєстрації, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває, з 2005 року знаходиться на диспансерному наркологічному обліку з синдромом алкогольної залежності, за місцем мешкання: м. Харків, вул. Свистуна, 12, характеризується задовільно.

Відповідно дост. 65 КК України, пункту 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»з послідуючими її змінами, суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів. При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, особу винного, який раніше судимий, у тому числі за корисливі злочини. Крім того, ОСОБА_3 був засуджений 12.10.2006 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 289, ст.ст. 69, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, вчинив аналогічний злочин, що, на думку суду, свідчить про схильність до продовження злочинної діяльності та його небажання стати на шлях виправлення.

Посилання захисника про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання із звільненням на підставі ст. 75 КК України, є хибним, оскільки підстави для застосування положеньст. 75 КК Українищодо ОСОБА_3 відсутні, а сам він є особою, що становить підвищену суспільну небезпеку, отже має відбувати покарання у кримінально-виконавчій установі. Також немає підстав для застосування ст. 69 КК України, оскільки призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, але такі обставини, крім щирого каяття, відсутні.

Наявність щирого каяття у вчиненому враховуються судом при призначенні покаранні у мінімальній межі санкції ч. 2 ст. 289 КК України.

Виходячи із принципу призначення покарання необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та упередження можливості вчинення ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання лише в умовах ізоляції його від суспільства в межах санкції інкримінованої статті.Крім того, з урахуванням обставин справи, матеріального становища обвинуваченого застосувати покарання без додаткової міри покарання - конфіскації майна.

Що стосується цивільного позову, то суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 61, 128 КПК України - особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред'явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Так, у цивільному позові заявлено вимогу про стягнення вартості автомобілю в сумі 49 020,13 грн., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 6880 від 22.08.2014 року середньоринкова вартість автомобілю «ГАЗ-2752 Соболь», державний номер НОМЕР_1, на момент вчинення злочину становить 49020,13 грн..

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Докази повинні бути належними та допустимим, відповідно до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Висновок експерта автотоварознавця суд вважає законним та обґрунтованим.

Що стосується вимог в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 28673,74 грн., то вони задоволенню не підлягають.

Статтею625 Цивільного кодексу України (далі ЦК) встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч.1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч.2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, слід мати на увазі, що грошові зобовязання, відповідальність за які встановлена ст.625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Статтею625 ЦК України регулюються зобовязальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобовязання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч.5 ст.11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобовязань. Крім того, з рішення суду зобовязальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст.11 ЦК.

Слід також зазначити, що відшкодування шкоди це відповідальність, а не боргове (грошове) зобовязання, на шкоду не повинен нараховуватись індекс інфляції.

Таким чином, дія ч.2 ст.625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у звязку із завданням шкоди.

У позові при обґрунтуванні інфляційних витрат позивач посилається на п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідно до якої у тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти, збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Проте у вищевказаній Постанові йдеться про можливі підстави заявляти додаткові вимоги саме на час виконання рішення, та посилання на застосування інфляційних збитків, є помилковим.

Що стосується позовних вимог в частині визначення юридичної природи та характеру правових відносин між ОСОБА_3 та працівником автомийки ОСОБА_8 і субєктом підприємницької діяльності, який надавав послуги миття автомобіля; надання належної обєктивної оцінки доказам кримінального провадження, які однозначно вказують на факт перебування підсудного ОСОБА_3 в трудових відносинах в момент вчинення злочину; врахування при прийнятті рішення фактів перебування підсудного ОСОБА_3 в трудових відносинах в момент вчинення злочину, то, відповідно до ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільній позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Дана норма Закону називає відповідачів за цивільним позовом у кримінальному процесі. Відповідачем є підозрюваний, обвинувачений, а цивільними відповідачами фізичні чи юридичні особи, які за законом несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Предмет доказування це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Доведенню підлягають тільки ті обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, по якій виник спір.

Зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим.

Судові рішення не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Суду не надано доказів на підтвердження того, що за цивільним позовом ТОВ «ПзІІ «Елсі» повинна відповідати інша фізична або юридична особи.

На підставі усього вищевикладеного, суд вважає необхідним цивільний позов задовольнити частково та стягнути саме з ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 49020,13 грн., а в решті позовних вимог відмовити.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу взяття його під варту з 14 грудня 2015 року.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України, підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 з 14 грудня 2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку одного дня попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити незмінною тримання під вартою.

Судові витрати за проведення судових експертиз, згідно ч. 3 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.368-371,374,395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 14 грудня 2015 року.

У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 перебування в установі попереднього ув'язнення з 14 грудня 2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (з урахуванням змін, що набрали чинності згідно із Законом України від 26.11.2015 року № 838-VIIІ "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання").

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземною інвестицією «Елсі» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземною інвестицією «ЕЛСІ» (ЄДРПОУ 14346179) матеріальну шкоду в сумі 49 020 (сорок девять тисяч двадцять) грн. 13 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог ТОВ ПзІІ «ЕЛСІ» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. ОСОБА_9 (61177 м. Харків, вул. Золочівська, 8-а, код ЄДРПОУ 2883133) вартість судової автотоварознавчої експертизи № 6880 від 22.08.2014 року по кримінальному провадженню № 12014220460001897 в сумі 393 грн. 60 коп..

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області черезсуд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя - О.В. Горпинич