Рішення № 57719147, 13.05.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа 635/2084/16-ц

Провадження 2/635/1308/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Супрун Я.С.

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Елавус ЛТД" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за втрату частини доходу, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що з 01.07.2010 року по 21.03.2014 року він працював у відповідача на посаді водія автомобілю. Судовим наказом, виданим Орджонікідзевським районним судом міста Харкова 05 травня 2014 року з відповідача на його користь була стягнена заборгованість по заробітній платі у розмірі 9662 грн.14 коп. Заборгованість йому була виплачена у повному обсязі лише 03 грудня 2015 року. Тому, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 44242 грн.51 коп. та компенсацію з урахуванням індексу інфляції у розмірі 32077 грн.05 коп.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав і просив задовольнити у повному обсязі. Надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не з"явився, надав суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Також пояснив, що суми, належні позивачеві у якості заборгованості по заробітній платі, йому були виплачені у повному обсязі. Вважає, що оскільки рішення суду, яким з нього була стягнена заборгованість по заробітній платі на користь позивача було виконане у повному обсязі, то не має підстав для застосування вимог ст.117 КзПП України. Крім того, підприємство на теперішній час фактично не отримує прибутку, оскільки постачання продукції, яку воно виробляє, обмежено на територію АР Крим, Донецької та Луганської областей. Крім того, оскільки заборгованості по заробітній платі перед позивачем підприємство не має, то не має підстав для застосування вимог ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв"язку з порушенням строків їх виплати". До того ж, позивачем при зверненні до суду не сплачений судовий збір.

Заслухавши позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в тому випадку, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено у судовому засіданні позивач з 01.07.2010 року по 21.03.2014 року він працював у відповідача на посаді водія автомобілю (а.с.9).

Судовим наказом, виданим Орджонікідзевським районним судом міста Харкова 27 березня 2014 року, з відповідача на користь позивача була стягнена заборгованість по заробітній платі у розмірі 9662 грн.14 коп. (а.с.4).

Як вбачається з витягу про рух коштів по особовому рахунку позивача, сума заборгованості по заробітній платі, яка була стягнена на його користь судовим рішенням, була виплачена йому 03 грудня 2015 року.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що він не повинен нести відповідальність, передбачену ст.117 КзПП України, оскільки на це не має правових підстав з огляду на наступне.

Згідно з правовим висновком, висловленим Верховним Судом України в ухвалі №6-76цс14 від 02 липня 2014 року передбачений частиною першою ст. 117 КЗпП обов'язок роботодавця з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає при невиплаті з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що він є несплатоспроможним, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичниї осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 13.05.2016 року відповідач банкрутом не визнаний, з обліку у реєстрі не знятий.

Відповідно до вимог постанови КМУ №100 від 08 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Як вбачається з розрахункових листів позивача, його заробітна плата за останні 2 місяці перед звільненням становила: за листопад 2013 року - 1708 грн.22 коп., за грудень 2013 року - 1405 грн.73 коп. (а.с.8).

Таким чином, середньомісячна заробітна плата позивача буде становити 72 грн.41 коп. (1405 грн.73 коп. +1708 грн.22 коп.) : 43 робочі дні.

Відповідач прострочив виплату позивачеві заробітної плати на 611 днів. Тому середній заробіток за час затримки розрахунку буде становити 44242 грн.51 коп. (72 грн.41 коп. х 611 днів).

Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі -компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії;

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

У відповідності з вимогами ст.3 зазначеного вище Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Аналогічні вимоги закріплені в постанові КМУ №159 від 21 лютого 2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".

Компенсація, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасну виплату заробітної плати буде становити 17309 грн.98 коп. (1,022 х1,033х1,038х1,01х1,004х1,008х1,029х1,024х1,019х1,03х1,031х1,053х1,108х1,14х1,022х1,004х0,99х0,992х1,023х0,987х1,02 х 9662 грн.14 коп.)

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітку задоволенню не підлягають через те, що сума заробітної плати не була своєчасно отримана позивачем саме з його вини, оскільки відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів того, що ним з квітня 2014 року, тобто зі дня звільнення позивача, по листопад 2015 року, тобто по день передання до банку платіжних доручень на виплату позивачеві виниклої заборгованості приймались заходи щодо погашення заборгованості по заробітній платі. Крім того, як вбачається з витягу про рух коштів по особовому рахунку позивача, наданого ПАТ "Універсал банк" 04 грудня 2015 року сума заборгованості по заробітній платі, яка була стягнена на його користь судовим рішенням, була виплачена йому лише 03 грудня 2015 року.

Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, компенсація позивачеві не повинна нараховуватись, оскільки ці вимоги позивача не грунтуються на вимогах закону.

До такого висновку суд приходить виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.94 КзПП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні вимоги містяться в ст.1 Закону "Про оплату праці".

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до вимог ст.34 вказаного вище Закону компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Також судом не беруться до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивачем при зверненні до суду були пропущені строки, встановлені ч.1 ст.233 КзПП України, оскільки частиною 2 зазначеної статті передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Такі ж роз"яснення містяться в рішеннях Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року та № 9-рп/2013 від 15.10.2013 року.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 44242 грн.51 коп. та компенсація втрати частини заробітку, у зв"язку з порушенням терміну його виплати у розмірі 17309 грн.98 коп.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивачем при зверненні до суду повинен був сплачуватися судовий збір. До такого висновку суд приходить виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку та компенсація втрати частини заробітку, у зв"язку з порушенням строків виплати, згідно з нормами діючого законодавства, входить до складу заробітної плати.

За таких обставин, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 615 грн.52 коп. (44242 грн.51 + 17309 грн.98 коп. х 1%).

На підставі вищевикладеного, ст.ст.94, 95, 116, 117 КзПП України, ЗУ "Про оплату праці", ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Постанови КМУ №159 від 21 лютого 2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", керуючись ст.ст.5, 6, 8, 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Елавус ЛТД" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за втрату частини доходу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Елавус ЛТД", код ЄДРПОУ 14093152, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 44242 (сорок чотири тисячі двісті сорок дві) грн.51 коп., компенсацію втрати частини доходів, у зв"язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 17309 (сімнадцять тисяч триста дев"ять) грн.98 коп., а всього 61552 (шістдесят одну тисячу п"ятсот п"ятдесят дві) грн.47 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Елавус ЛТД", код ЄДРПОУ 14093152, на користь держави судовий збір у розмірі 615 (шістсот п"ятнадцять) грн.52 коп.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі протягом десяти днів зі дня проголошення рішення.

Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів зі дня отримання копії рішення.

Суддя Н.Л.Панас