Рішення № 57717905, 11.05.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18945/15-ц>

Провадження № 2/638/788/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Котяш Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Турбоатом» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за навчання,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Турбоатом» (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі за текстом-відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Турбоатом» суму заборгованості за навчання в розмірі 26940 (двадцять шість тисяч девятсот сорок) грн. 00 коп. та судовий збір.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01.04.2009 р. по 12.02.2014 р. ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Турбоатом». У вказаний період роботи відповідач отримав освіту в аспірантурі за рахунок підприємства. Так, 14 жовтня 2009 року між Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут», позивачем та відповідачем було укладено договір № 66-02-25/211 про підготовку спеціаліста вищої категорії. Згідно умов зазначеного договору, Позивач зобов'язувався перерахувати Національному технічному університету «Харківський політехнічний інститут» за навчання відповідача в аспірантурі 26 940, 00 грн. Зобов'язання по договору позивачем було виконано в повній мірі.

Пунктом 1.6. Договору встановлено, що Аспірант зобов'язаний пропрацювати на підприємстві не менше 5 (п'яти) років після закінчення аспірантури. Не відпрацювавши на підприємстві термін, зазначений в укладеному сторонами договорі після закінчення аспірантури, відповідача було звільнено з підприємства згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Відповідно до п. 1.7. Договору у випадку невиконання Аспірантом обов'язку, передбаченого п. 1.6. Договору, Аспірант зобов'язаний повернути ПАТ «Турбоатом» сплачені за нього грошові кошти за навчання.

Незважаючи на викладене, в добровільному порядку, відповідачем зобов'язання по договору виконані не були.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву,в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вимоги своїх заперечень обґрунтовує тим, що відповідач з 01 квітня 2009 року перебував у трудових відносинах з позивачем.12.02.2014 року наказом №09/47-К від 12.02.2014 року трудовий договір з відповідачем розірвано на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором. На момент звільнення Відповідач обіймав посаду начальника сектору СКБ «ТА»(02).

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.06.2015 року ВАТ «Турбоатом» зобовязано змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_3 зі «звільнити 12 лютого 2014 року, згідно п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором» на «звільнити 12 лютого 2014 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, за власним бажанням».

Відповідач зазначає, що вказаним рішенням встановлено факт того, що в колективі виникла напружена морально психологічна обстановка, тому не маючи наміру звільнятися, позивач вимушений був писати заяви про звільнення з початку за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), а потім за власним бажанням.

28.01.2014 року ОСОБА_3 подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням у звязку з напруженою морально психологічною обстановкою в колективі, дану заяву у нього не прийняли в канцелярії підприємства, тому він змушений був її направити поштою. Ігноруючи звернення позивача про його звільнення, позивачу винесли догану, а потім звільнили за систематичне невиконання трудових обовязків. Враховуючи, що вказаним судовим рішенням встановлено факт виникнення в колективі напруженої морально психологічної обстановки, а також факт порушення трудових прав відповідача, внаслідок яких ОСОБА_3 був незаконного звільнений, відповідач вважає, що у позивача не виникає права вимоги стягнення заборгованості за навчання, тому просить у позові відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити .

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи,

дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що з 01.04.2009 р. по 12.02.2014 р. ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Турбоатом».

14 жовтня 2009 року між Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут», позивачем та відповідачем було укладено договір № 66-02-25/211 про підготовку спеціаліста вищої категорії (далі Договір).

Згідно умов Договору, позивач зобов'язувався перерахувати Національному технічному університету «Харківський політехнічний інститут» за навчання Відповідача в аспірантурі 26 940, 00 грн.(а.с.6-7).

Відповідно до витягу з наказу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 16.11.2009 року №2616-Ш відповідача з 15 листопада 2009 року на контрактній основі зараховано до аспірантури.

Зобов'язання по Договору Позивачем було виконано в повній мірі та відповідно до платіжних доручень, перераховано на рахунок Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за навчання відповідача в аспірантурі: 9 листопада 2009 року - 6 735, 00 грн.; 10 листопада 2010 року - 6 735, 00 грн.; 15 листопада 2011 року - 6 735, 00 грн.; 21 листопада 2012 року - 6 735, 00 грн. Загальна сума перерахованих позивачем коштів становить 26 940, 00 грн. (а.с.8-11).

Відповідно до витягу з наказу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 07.11.2013 року №2607-СТ відповідача відраховано з аспірантури з 15 листопада 2013 по закінченню строку навчання.

12.02.2014 р. відповідно до наказу №09/47-к відповідача було звільнено з підприємства згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Згідно з рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.06.2015 року ВАТ «Турбоатом» зобовязано змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_3 зі «звільнити 12 лютого 2014 року, згідно п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором» на «звільнити 12 лютого 2014 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, за власним бажанням». Скасовано накази №49 ОВ від 24 грудня 2013 року про нарахування премії за підсумками роботи за грудень 2013 року та наказ №35 О.В. від 31.01.2014 року про дисциплінарне стягнення та позбавлення премії за положеннями за січень 2014 року, видані ВАТ «Турбоатом». Зобов»язано ВАТ «Турбоатом» провести належні розрахунки та виплатити премії за вказаний період ОСОБА_4 Стягнуто з ВАТ «Турбоатом» на користь ОСОБА_4 1000 грн. моральної шкоди.

Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01.09.2015 року. 02.12.2015 року зазначену ухвалу залишено без змін судом касаційної інстанції.

Таким чином, відповідача звільнено з ВАТ «Турбоатом» з 12 лютого 2014 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, за власним бажанням.

Пунктом 1.6 Договору встановлено, що Аспірант зобов'язаний пропрацювати на підприємстві не менше 5 (п'яти) років після закінчення аспірантури.

Відповідно до п. 1.7. Договору у випадку припинення навчання або невиконання п.1.6 договору без поважних причин відповідач зобов'язаний повернути ПАТ «Турбоатом» усі виплачені суми.

Згідно з п.4.1.6 Колективного договору в разі звільнення Робітника, що проходив навчання в учбових закладах за рахунок коштів Товариства, без поважних причин за його власною ініціативою затрати на його навчання відшкодовуються Робітником (а.с.93).

Згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Таким чином, діючим законодавством визначений перелік причин звільнення працівника, які визнаються поважними, зазначений перелік не є вичерпним.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.06.2015 року встановлено факт того, що в колективі ВАТ «Турбоатом» виникла напружена морально психологічна обстановка, а також факт порушення трудових прав ОСОБА_3, що, на думку представника відповідача, є поважною причиною для звільнення та виключає вимоги про стягнення заборгованості за навчання.

Між тим, слід зазначити, що перелічені в законі причини звільнення носять обєктивний характер, що не залежать від волі робітника, тому суд вважає, що напружена морально психологічна обстановка в трудовому колективі не може бути визнана поважною причиною для звільнення.

Крім того, судом встановлено, що відповідач пропрацював на підприємстві з 01.04.2009 р. ВАТ «Турбоатом» був заінтересований в даному робітнику та в підвищенні його кваліфікації про що свідчить укладення позивачем з Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» договору № 66-02-25/211 про підготовку спеціаліста вищої категорії. Позивачем протягом строку навчання було сплачено кошти у розмірі 26 940, 00 грн., які були обумовлені вказаним договором.

В судовому засіданні було встановлено, що примірники вказаного договору у всіх сторін мають розбіжності, зокрема, щодо строків сплати та сум щорічних платежів, встановлених у п.2.3. договору, однак загальна сума договору, яка була сплачена позивачем за навчання відповідача в аспірантурі, є однаковою в примірниках усіх сторін.

15 листопада 2013 року відповідач закінчив навчання в аспірантурі. Таким чином на момент закінчення строку навчання ОСОБА_3 працював на підприємстві позивача більше чотирьох років, відомості про напружену морально психологічну обстановку в колективі за цей період в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що розбіжності щодо організації роботи сектору та напружена морально психологічна обстановка в колективі виникли починаючи з 12.12.2013 року, тобто вже після закінчення навчання в аспірантурі. Зазначені обставини, викликають у суду сумніви у дійсних намірах відповідача. Натомість, ПАТ «Турбоатом» оплатив кошти за навчання відповідача та цілком правомірно очікував на отримання для роботи кваліфікованого спеціаліста або відшкодування витрат на його навчання.

16.10.2015 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №27-338 від 16.10.2015 р. про перерахування ОСОБА_3 протягом 7 (семи) днів з дати отримання вимоги на поточний рахунок ПАТ «Турбоатом» грошових коштів у розмірі 26 940, 00 грн. На час судового розгляду зазначена вимога не виконана.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України втановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 15, 16, 526, 530, 610, 629, ЦК України та ст. 10, 11, 15, 88, 107, 109, 118, 119 Цивільного процесуально кодексу України,

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Турбоатом» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за навчання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 46б, кв. 42, на користь Публічного акціонерного товариства «Турбоатом» (м. Харків, пр. Московський, 199, поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629, код ІПН 057622620394, код ЄДРПОУ 05762269) суму заборгованості в розмірі 26940 (двадцять шість тисяч девятсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 46б, кв. 42, на користь Публічного акціонерного товариства «Турбоатом» (м. Харків, пр. Московський, 199, поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629, код ІПН 057622620394, код ЄДРПОУ 05762269) суму сплаченого судового збору в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -