Рішення № 57717586, 13.05.2016, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/185/16-ц; 2/401/271/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2016 р. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі - Липко О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Банк Національний кредит» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 та просить зобов'язати її повернути грошові кошти у сумі 10 338, 08 грн. одержані за договором № 1 про внесення змін від 27.03.2015 року до договору банківського вкладу «Стандартний» строком на три місяці (92) дні в національній валюті (з капіталізацією процентів) від 24.11.2014 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі постанови Правління НБУ № 358 від 05.06.2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 15.06.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Банк національний кредит», згідно з яким з 08.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Уповноваженою особою Фонду відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» була проведена перевірка правочинів (договорів), вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (договорів) що є нікчемними.

Проведеною перевіркою було встановлено, що між банком та відповідачем ОСОБА_3 24.11.2014 року був укладений договір № 255278-ДР-002 банківського вкладу «Стандартний» строком на 3 місяці (92) дні з 24.11.2014 року по 24 лютого 2015 року в національній валюті (з капіталізацією процентів) відповідно до якого банк відкрив вкладнику ОСОБА_3 депозитний рахунок № НОМЕР_1, а вкладник вніс на цей рахунок грошові кошти у сумі 175187, 33 грн.

Згідно договору банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 24, 25 % річних, у разі дострокового розірвання договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0 % річних.

19 березня 2015 року відповідач звернулася до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору, а тому банк повинен був сплатити проценти по вкладу за ставкою 2,0 % річних.

Проте, 27.03.2015 року між банком та відповідачем був укладений договір № 1 про внесення змін до договору № 255278-ДР-002 банківського вкладу «Стандартний» згідно з умовами якого Банк прийняв на себе зобов'язання сплатити вкладнику суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою.

Вважає, що вказаний договір є нікчемним з підстав визначених п.1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 10 338, 08 грн., що є різницею між сумою процентів виплачених за ставкою при повернення вкладу та сумою процентів за ставкою при достроковому розірванні депозитного договору.

Вважає, що відповідач зобов'язаний повернути вказану суму коштів.

Як на правову підставі своїх вимог позивач посилається на ч. 2 ст. 215, ст. 216 , 387, 1212 ЦК України та ч. 5 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити посилаючись на обставини та докази, що їх стверджують.

Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно між ПАТ «Банк Національний кредит» та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Стандартний» строком на 3 місяці (92) дні з 24.11.2014 року по 24 лютого 2015 року в національній валюті.

09.02.2015 року у цьому банку відповідачем ОСОБА_3 згідно договору № 05.11-24 ф/ 2015/2-1 був отриманий кредит у формі відновлювальної кредитної лінії на суму 100000 грн.

У забезпечення зобов'язання за вказаним кредитним договором між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_3 09.02.2015 року був укладений договір застави майнових прав згідно якого ПАТ «Банк Національний кредит» було передано у заставу майнові права на отримання грошових коштів в сумі 175187,33 грн. а також нараховані проценти в розмірі 22 % річних, що випливають із договору банківського вкладу «Стандартний» від 24.11.2014 року. У зв'язку із чим у зазначений договір були внесені, зміни, зокрема, що до строку дії договору.

Після розірвання кредитного договору сума депозиту разом з нарахованими процентами не отримувалась відповідачем, а була направлена на виконання зобов'язання перед банком, які випливають із кредитного договору.

Вважає, що договір № 1 від 27.03.2015 року про внесення змін до договору банківського вкладу не може вважатися нікчемним в силу закону, оскільки він не може спричинити погіршення фінансового стану банку.

Заслухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_3 був укладений договір № 255278-ДР-002 банківського вкладу «Стандартний» строком на 3 місяці (92) дні з 24.11.2014 року по 24 лютого 2015 року в національній валюті (з капіталізацією процентів) відповідно до якого банк відкрив вкладнику ОСОБА_3 депозитний рахунок № НОМЕР_1, а вкладник вніс на цей рахунок грошові кошти у сумі 175187, 33 грн. Згідно п.п. 2.3, 3.7 договору банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 24, 25 % річних, у разі дострокового розірвання договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0 % річних. (а.с.5-8).

09 лютого 2015 року між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.11-24 ф/ 2015/2-1 відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 100000 грн. зі сплатою 25% річних та комісій з кінцевим терміном погашення 08.02.2016 року (а.с. 80-83).

У забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором 09 лютого 2015 року між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_3 був укладений договір застави майнових прав № 04-1658/1-1 відповідно до якого ПАТ «Банк Національний кредит» було передано у заставу майнові права на отримання грошових коштів в сумі 175187,33 грн. а також нараховані проценти в розмірі 22 % річних, що випливають із договору банківського вкладу «Стандартний» № 255278-ДР-002 від 24.11.2014 року (а.с. 85-88) та внесено до реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.89-90).

У зв'язку з цим до договору № 255278-ДР-002 банківського вкладу «Стандартний» від 24.11.2014 року були внесені зміни, які викладені у договорі № 1 від 09.02. 2015 року (а.с. 107-108). Зокрема, пункт 2.2. було викладено у такій редакції «Депозит залучається з 24 листопада 2014 року до 14 лютого 2016 року.

26 березня 2016 року договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.11-24 ф/ 2015/2-1, укладений між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується договором про розірвання (а.с. 84).

Заявою від 19.03.2015 року ОСОБА_3 просила достроково розірвати депозит, який розміщений відповідно до договору банківського вкладу «Стандартний» № 255278-ДР-002 від 24.11.2014 року у сумі 181114.20 грн., який забезпечував зобов'язання за кредитним договором № 05.11-24 ф/ 2015/2-1 від 09 лютого 2015 року (а.с.10)

Питання щодо дострокового розірвання депозитного договору фізичної особи ОСОБА_3 розглядалось Комітетом з управління активами/пасивами та з питань управління ризиками ПАТ «Банк Національний кредит» 27 березня 2015 року

Згідно витягу з протоколу засідання № 187 Комітету з управління активами/пасивами та з питань управління ризиками ПАТ «Банк Національний кредит» від 27 березня 2015 року комітетом було вирішено для збереження клієнтської бази та лояльного відношення клієнтів до банку достроково розірвати депозитний договір № 255278-ДР-002 від 24.11.2014 року фізичної особи ОСОБА_3 без перерахування відсотків за умови підписання додаткової угоди. (а.с.106)

27 березня 2015 року між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_3 був укладений договір № 1 про внесення змін до договору банківського № 255278-ДР-002 від 24.11.2014 року у якому пункт 3.7 статті 3 викладений у такій редакції «У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою згідно протоколу засідання № 187 Комітету з управління активами/пасивами та з питань управління ризиками ПАТ «Банк Національний кредит» від 27 березня 2015 року. (а.с. 9)

Випискою по особовому рахунку ОСОБА_3 (а.с.12) підтверджується, що 24.11.2014 року нею був розміщений депозит у сумі 175187, 33 грн. Станом на 09.02.2015 року вихідний залишок складав 181114, 20 грн.

Випискою по особовому рахунку (а.с.127-129) підтверджується, що ОСОБА_3 09.02.2015 року отримала кредит згідно з кредитним договором № 05.11-24 ф/ 2015/2-1 від 09 лютого 2015 року у сумі 100000 грн. та погасила його 17.03.2015 року.

Звертаючись до суду із позовом ПАТ «Банк Національний кредит» вказує на нікчемність правочину, а саме договору № 1 про внесення змін до договору банківського вкладу № 255278-ДР-002 від 24.11.2014 року, який був укладений на виконання протокольного рішення Комітету з управління активами/пасивами та з питань управління ризиками ПАТ «Банк Національний кредит»від 27 березня 2015 року, яка встановлена законом, а саме п.1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та зазначає, що у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», передбачено, що правочини(у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій або відмовився від власних вимог.

Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, за змістом вказаної норми нікчемним правочин буде вважатися у тому разі, коли це прямо передбачено законом.

Аналізуючи зміст договору № 1 про внесення змін до договору банківського вкладу № 255278-ДР-002 від 24.11.2014 року, суд вважає помилковим твердження позивача щодо його нікчемності в силу п.1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме з підстав відмови від власних майнових вимог, з огляду на те, що правою природою та умовами договору банківського вкладу, до якого вносились зміни, не передбачено право банку висувати будь-які майнові вимоги до вкладника.

Крім того, як видно з матеріалів справи, депозит у сумі 175187,33 грн. а також нараховані проценти в розмірі 22 % річних, що випливають із договору банківського вкладу «Стандартний» № 255278-ДР-002 від 24.11.2014 року був переданий ПАТ «Банк Національний кредит» у заставу на забезпечення кредитного зобов'язання, що прямо випливає з договору застави майнових прав № 04-1658/1-1 від 09.02.2015 року , який позивачем не оспорюється.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що погашення заборгованості за кредитним договором відбулось за рахунок майнових вимог відповідача ОСОБА_3 до банку за договором банківського вкладу № 255278-ДР-002 від 24.11.2014 року, які були передані у заставу.

Окрім цього позивачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 60 ЦПК України суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про отримання відповідачкою ОСОБА_3 суми коштів, які позивач просить стягнути.

Беручи до уваги зазначені обставини, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права вимагати застосування наслідків нікчемного правочину та повернення коштів з підстав передбачених ст.216 ЦК України.

Як на правову підставу своїх позовних вимог позивач посилається також на статтю 1212 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка набула майноабо зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, та статтю 387 ЦК України, якою закріплено право витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.

Суд не може погодитись з такою позицією позивача та застосувати до даних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України, оскільки обов'язковою умовою застосування положень статті 1212 ЦК України є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто у даному випадку повинні мати місце підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-122цс14 де зазначено, що відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших спеціальних способів в захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Відповідно до ч.2 ст.360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_2 до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю для цього підстав, передбачених законом чи договором.

На підставі викладеного та ст. ст. 11, 215, 216 387, 1212 ЦК України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,217,218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання її повернути грошові кошти у сумі 10 338, 08 грн., одержані за договором № 1 про внесення змін від 27.03.2015 року до договору банківського вкладу «Стандартний» строком на три місяці (92) дні в національній валюті (з капіталізацією процентів) від 24.11.2014 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Т.І. Гармаш

13.05.2016