Рішення № 57716804, 10.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6535/14-ц

Провадження № 22-ц/779/633/2016

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Хільчук І. І.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Василишин Л.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та встановлення порядку користування земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 04 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

03.12.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що перебувала в шлюбі з відповідачем з 01.09.1990 року, який було розірвано 27.09.2007 року. Перебуваючи в шлюбі, в 1992 році вони розпочали будівництво будинку в АДРЕСА_1. Земельну ділянку для будівництва було надано відповідачу. В 1994 році вони закінчили будівництво будинку з господарськими будівлями та спорудами, здали будинок в експлуатацію і на підставі рішення виконкому №19 Мишинської сільської ради їм 18.06.1997 року видали свідоцтво про право власності та провели державну реєстрацію. Так як будівельний паспорт видавався на ім'я відповідача, а також земельна ділянка надавалась йому, то і зареєстрували будинок за відповідачем. З самого початку будівництва і до його завершення вони з відповідачем вкладали спільні кошти та працю. З 1994 року вони проживали в своєму будинку. Після розірвання шлюбу вони домовились, що відповідач подарує 1/2 частину будинку синові, у зв'язку з чим відповідач одержував в Коломийському МБТІ необхідні довідки для укладення договору дарування на користь сина. Однак відповідач тільки обіцяє укласти договір дарування, але до цього часу договір не уклав. Позивач зазначала, що вказаний будинок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і їй належить 1/2 частка, яку можливо виділити реально.

Зазначала, що про порушення свого права вона дізналась тільки в кінці грудня 2014 року, тому просила поновити їй строк позовної давності та поділити спільне сумісне майно, визнавши за нею право власності на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами, виділивши їй в натурі згідно варіантів висновку судово-технічної експертизи 1/2 частину будинку та встановити порядок користування земельною ділянкою для обслуговування будинку площею 0,12 га відповідно до часток будинку та стягнути в її користь судові витрати.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 04 лютого 2016 року причини пропуску строку позовної давності визнано неповажними і тому в поновленні строку для звернення до суду ОСОБА_2 відмовлено та відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема вважає, що суд прийшов до помилкового висновку, що про порушення свого права вона дізналась ще в 1999 році, що свідчить про сплив позовної давності. На думку апелянта, такий висновок суперечить вимогам ст.368 ЦК України та ст.60 Сімейного кодексу України, відповідно до яких вона є співвласником будинку, який побудовано в шлюбі. Такий висновок також суперечить ст.72 Сімейного кодексу України, оскільки в 1999 році вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем і жодне її право не було порушено. Суд не дослідив ту обставину, що після розірвання шлюбу строк позовної давності не розпочинається до того часу, поки не буде порушено право. Суд не дав жодної оцінки тій обставині, що вона зареєстрована в спірному будинку, що свідчить про те, що вона не втратила інтересу до будинку. В судовому засіданні відповідач ствердив ту обставину, що він із своїм товаришем в період слухання справи в суді приходив до неї вияснити, на що вона претендує, ствердив і ту обставину, що він не чинив їй жодних перешкод в користуванні будинком, сам в будинку не проживає, а тому вона вірила відповідачу, що він подарує сину половину будинку. І тільки після одруження сина, коли відповідач не прийшов на весілля в 2014 році, вона зрозуміла, що необхідно провести поділ будинку. Апелянт стверджує, що жоден із перелічених судом доказів, а саме: копія технічного паспорту, виписка з інвентаризаційних матеріалів, копія замовлення, копія довідки МБТІ, копія проекту на газопостачання, копія квитанцій про сплату податків на землю, копія архівного витягу, копія довідки про розрахунок за світло, газ, копії накладних, висновок експертизи - не підтверджує ту обставину, коли порушено її право і коли вона дізналась про це.

Суд визнав неповажними причини пропуску строку позовної давності і тому відмовив в поновленні строку звернення до суду. Така позиція суду, на думку апелянта, не відповідає законодавству, яким не передбачено можливості поновлення пропущеного строку, а передбачено захист порушеного права у зв'язку із поважними причинами пропущення строку позовної давності.

Суд у рішенні встановив, що 29.11.1990 року узаконили самовільне будівництво, яке виконано батьками відповідача, однак, на думку апелянта, це не відповідає добутим у справі доказам, оскільки рішенням районної ради земельну ділянку виділено відповідачу, якому надано дозвіл на будівництво, яке слід було розпочати в 1990 році та закінчити в 1997 році. Тому жодного самочинного будівництва не було, будівництво було розпочато після їхнього одруження.

Також апелянт зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права - норми Кодексу про шлюб і сім'ю, які не підлягали до застосування, адже шлюб було розірвано у 2007 році під час дії Сімейного кодексу України, який і повинен застосовуватись до даних правовідносин.

З наведених підстав апелянт просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов та виділити їй частку, як першому співвласнику відповідно до першого варіанту висновку судової інженерно-технічної експертизи від 22 квітня 2015 року.

В засіданні суду апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, викладених у ній.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом, що відповідно до статті 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Однак такий висновок суду є неправильним, оскільки не відповідає обставинам справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони з 01 вересня 1990 року до 27 вересня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.8, 16).

За час перебування сторін у шлюбі ОСОБА_4 29 листопада 1990 року було виділено земельну ділянку площею 0,12 га за рахунок присадибної ділянки баби ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 та надано дозвіл на проведення будівництва індивідуального житлового будинку та господарських будівель на виділеній присадибній ділянці (а.с.55).

За час перебування у шлюбі було розпочато та закінчено будівництво будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, і 18.06.1997 року Мишинська сільська рада видала ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на зазначений будинок (а.с.34, 56).

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, чинного на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічна правова норма передбачена у ст.60 Сімейного кодексу України, де зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, збудований за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а тому на підставі статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України є спільною сумісною власністю позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4, не зважаючи на те, що земельну ділянку виділено ОСОБА_4, за яким же і зареєстровано право власності на зазначений будинок.

Судом встановлено, що навесні 1990 року батьки відповідача розпочали самовільне будівництво спірного будинку і саме вони вкладали свої кошти і працю в будівництво спірного будинку та утримували молоду сім'ю. Однак такі обставини ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч.4 ст.65 СК України).

У ч.2 ст.72 СК України визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

У ст. 261 ЦК України закріплено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч.2 ст.72 СК України).

Тобто визначальним для висновку про застосування строку позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, заявленому після розірвання шлюбу, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

ОСОБА_2 у позовній заяві зазначала, що після розірвання шлюбу вони домовились, що відповідач подарує 1/2 частину будинку синові, у зв'язку з чим відповідач одрежував в Коломийському МБТІ необхідні довідки для укладення договору дарування на користь сина, однак відповідач, як стверджувала позивач, тільки обіцяє укласти договір дарування, але до цього часу його не уклав. Такі доводи позивача не були спростовані відповідачем, і, як вбачається із матеріалів справи, дійсно у серпні 2008 року ОСОБА_4 оформляв замовлення на виготовлення поточної інвентаризації нерухомого майна (спірного будинку) для відчуження (а.с.9).

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована у АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Мишинської сільської ради та копією паспорта позивача (а.с.6, 16).

Суд встановив у рішенні, що з весни 1999 року в процесі вияснення сімейних відносин, що виникли через аморальну поведінку позивачки, позивачка не проживає в спірному будинковолодінні, і вважав доведеною ту обставину, що у 1999 році позивачка безпосередньо була вже обізнана про факт порушення її прав на спірний будинок і мала об'єктивні можливості не тільки знати про факт порушення, але і подати позов на захист своїх порушених прав через суд.

Однак такі висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Крім того, факт непроживання у будинку, що є об'єктом спільної сумісної власності, з 1999 року не свідчить про те, що право позивача було порушено, оскільки на той час сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, а відповідно до ч.1 ст.72 Сімейного кодексу України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

Натомість апеляційним судом із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 не пропустила строку позовної давності для звернення до суду із зазначеним позовом. Це підтверджується тим, що сам факт непроживання у будинку не означає порушення права позивача. Також ОСОБА_2 стверджувала, що відповідач не заперечував її права на частку у будинковолодінні та обіцяв подарувати половину спірного будинку їхньому синові, і тільки після одруження сина у 2014 році, коли відповідач не прийшов на весілля, вона зрозуміла, що необхідно провести поділ будинку. Такі доводи позивачки не були спростовані відповідачем. Крім того ОСОБА_2 на даний час зареєстрована у спірному будинку, у неї є ключі від будинку, про що вона стверджувала в судовому засіданні та чого не заперечував відповідач. Також позивачка зазначала, що оскільки відповідач у спірному будинку не проживає, а проживає з іншою сім'єю, то вона не вважала своє право порушеним. Такі доводи позивача відповідачем спростовано не було.

Таким чином, позивачкою не пропущено строку позовної давності для звернення до суду із позовом про поділ майна.

Вищенаведеного суд першої інстанції не врахував і дійшовши помилкового висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

У ч.2 ст.364 ЦК України встановлено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Виходячи зі змісту норм ст.ст.183, 364, 379, 380 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Встановлено, що відповідач відмовляється поділити спірний будинок в добровільному порядку, а тому право позивачки підлягає захисту в судовому порядку.

Згідно висновку експерта №220415 від 22 квітня 2015 року судової інженерно-технічної експертизи, проведеної на виконання ухвали суду (а.с.98-120), дійсна вартість будинковолодіння по АДРЕСА_1 становить 624 246 грн.; розподіл зазначеного житлового будинку у відповідності до ідеальних часток співвласників - технічно можливий; на розгляд суду експертом запропоновано один варіант реального розподілу житлового будинку між співвласниками відповідно до їх ідеальних часток з урахуванням побажань сторін, відповідно до якого експерт пропонує поділити майно наступним чином:

Першому співвласнику 1/2 ідеальної частки пропонуються такі приміщення:

- кімнату 3 площею 28,3 кв.м.;

- кімнату 4 площею 19,6 кв.м.;

- кухню 5 площею 14,7 кв.м., загальною площею 62,6 кв.м., вартістю 195 102 грн.;

- стайню «Б» вартістю 36 033 грн.;

- літню кухню «Г» вартістю 76 115 грн.;

- вбиральню «Д» вартістю 208 грн.;

а всього на загальну суму 307 458 грн., що становить 49,25% від загальної вартості будинковолодіння.

Другому співвласнику 1/2 ідеальної частки пропонуються такі приміщення:

- коридор 1 площею 12,5 кв.м.;

- кімнату 2 площею 18,3 кв.м.;

- сходову клітку І площею 7,5 кв.м.;

- веранду ІІ площею 11,5 кв.м.;

- коридор ІІІ площею 3,0 кв.м.;

- літню кімнату ІV площею 24,6 кв.м.;

- комору V площею 4,9 кв.м., загальною площею 82,3 кв.м., вартістю 256 500 грн.;

- гараж «В» вартістю 57 015 грн.;

- ворота №1 вартістю 3 272 грн.;

а всього на загальну суму 316 787 грн., що становить 50,75% від загальної вартості будинковолодіння.

При даному варіанті розподілу необхідно виконати наступні ремонтно-будівельні роботи:

- закласти дверний отвір між приміщеннями 1 і 5;

- закласти дверний отвір між приміщеннями 1 і 3;

- пробити дверний отвір між приміщеннями 3 і 4;

- пробити дверний отвір і влаштувати вхід з тамбуром на місці вікна в приміщення 3;

- встановити ворота №2 для входу і в'їзду на свою територію і до своєї частини житлового будинку і господарських будівель і споруд.

Кожному співвласнику необхідно влаштувати індивідуальне електропостачання, газопостачання і опалення своїх приміщень та встановити сантехнічне обладнання.

При цьому другий співвласник повинен сплатити першому співвласнику грошову компенсацію за відхилення від ідеальних частин в будинковолодінні в розмірі 4 665 грн.

Враховуючи такий варіант поділу будівель і споруд, експертом визначено можливість встановлення порядку користування земельною ділянкою:

- першому співвласнику пропонується земельна ділянка площею 0,0600 га=600 кв.м.(додаток 1, червоний колір), лінійними розмірами: 42,0 мп; 15,46 мп; 3,70 мп; 16,20 мп; 15,58 мп.;

- другому співвласнику пропонується земельна ділянка площею 0,0600 га=600 кв.м.(додаток 1, зелений колір) лінійними розмірами: 10,90 мп; 19,42 мп; 16,20 мп; 3,70 мп; 8,40 мп; 4,30мп; 15,46 мп.

Приймаючи до уваги вказаний висновок експерта, апеляційний суд враховує також надане експертом письмове пояснення від 18 квітня 2016 року, у якому він стверджує, що варіант розподілу будинку і порядок користування земельною ділянкою розроблені у відповідності до діючих Державних будівельних норм України: ДБН В.2.2-15-2005 - «Житлові будинки. Основні положення» і ДБН 360-92** «Містобудування і планування міських і сільських поселень». Загрози негативного впливу на технічний стан будинку при його реконструкції під двоквартирний не буде.

Позивачка просила поділити спірний будинок і встановити порядок користування земельною ділянкою, як першому співвласнику. Відповідач же взагалі заперечував проти поділу майна, оскільки, на його думку, позовні вимоги безпідставні.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що спірний будинок слід поділити відповідно до вказаного висновку експерта, виділивши позивачці частку, як першому співвласнику, а відповідачу - як другому співвласнику, стягнувши з відповідача в користь позивача 4 665 грн. грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати між сторонами підлягають розподілу згідно ст.88 ЦПК України.

Понесені позивачкою витрати на оплату експертизи у сумі 6 000 грн. (а.с.161) слід розділити між сторонами порівну, стягнувши з відповідача на користь позивачки 3 000 грн. Витрати понесені позивачкою за надання правової допомоги в розмірі 1500 грн. (а.с.159-160) підлягають стягнення в повному обсязі з відповідача.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 04 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та встановлення порядку користування земельною ділянкою задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частині нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Івано-Франківської області.

Провести реальний розподіл житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Івано-Франківської області, вартістю 624 246 грн. між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно висновку експерта № 220415 від 22 квітня 2015 року.

Виділити ОСОБА_2 (першому співвласнику):

- кімнату 3 площею 28,3 кв.м.;

- кімнату 4 площею 19,6 кв.м.;

- кухню 5 площею 14,7 кв.м.;

а всього загальною площею приміщень 62,6 кв.м., вартістю 195102 грн.;

- стайню Б вартістю 36 033 грн.;

- літню кухню «Г» вартістю 76 115 грн.;

- вбиральню «Д» вартістю 208 грн.;

а всього на загальну суму 307 458 грн., що становить 49,25% від загальної вартості будинковолодіння.

Виділити ОСОБА_4 (другому співвласнику):

- коридор 1 площею 12,5 кв.м.;

- кімнату 2 площею 18,3 кв.м.;

- сходову клітку І площею 7,5 кв.м.;

- веранду ІІ площею 11,5 кв.м.;

- коридор ІІІ площею 3,0 кв.м.;

- літню кімнату ІV площею 24,6 кв.м.;

- комору V площею 4,9 кв.м.;

а всього загальною площею приміщень 82,3 кв.м., вартістю 256500 грн.;

- гараж «В» вартістю 57 015 грн.;

- ворота №1 вартістю 3 272 грн.;

а всього на загальну суму 316 787 грн., що становить 50,75% від загальної вартості будинковолодіння.

Зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виконати наступні ремонтно-будівельні роботи:

- закласти дверний отвір між приміщеннями 1 і 5;

- закласти дверний отвір між приміщеннями 1 і 3;

- пробити дверний отвір між приміщеннями 3 і 4;

- пробити дверний отвір і влаштувати вхід з тамбуром на місці вікна в приміщення 3;

- встановити ворота №2 для входу і в'їзду на свою територію і до своєї частини житлового будинку і господарських будівель і споруд.

Зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_2 влаштувати індивідуальне електропостачання, газопостачання і опалення своїх приміщень та встановити сантехнічне обладнання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 4 665 грн. грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки.

Встановити порядок користування земельною ділянкою для обслуговування будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта № 220415 від 22 квітня 2015 року.

Надати у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0600 га=600 кв.м.(додаток 1, червоний колір), лінійними розмірами: 42,0 мп; 15,46 мп; 3,70 мп; 16,20 мп; 15,58 мп.

Надати у користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0600 га=600 кв.м.(додаток 1, зелений колір) лінійними розмірами: 10,90 мп; 19,42 мп; 16,20 мп; 3,70 мп; 8,40 мп; 4,30мп; 15,46 мп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3 000 грн. за проведення експертизи та 1 500 грн. за надання правової допомоги, а всього 4 500 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

Л.В. Василишин