Ухвала суду № 57716781, 13.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 339/417/14-к

Провадження № 11-кп/779/171/2016

Категорія ст. 375 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції Головенко О.С.

Суддя-доповідач Фіцак Т.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ в складі :

головуючого судді Фіцака Т.Д.,

суддів Кукурудза Б.І., Васильєва О.П.,

секретаря судового засідання Шемрай Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42014140000000107 за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Болехівського міського суду Івано - Франківської області від 07 листопада 2014 року, згідно якого

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, де і проживає,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 375 ч.2, ст. 366 ч.1 КК України,

з участю прокурора Немирівського О.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_2 не оспорює доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у постановленні завідомо неправосудних ухвал, однак зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність внаслідок указаних суспільно небезпечних діянь тяжких наслідків не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на правильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та на визначення міри покарання, що згідно ст. 411 ч.2 КПК України є підставою для скасування чи зміни вироку. Просить вирок Болехівського міського суду Івано - Франківської області від 07.11.2014 року у кримінальному провадженні №42014140000000107 стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., за ознаками злочинів, передбачених ст. 375 ч.2, ст.366 ч.1 КК України - скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на правильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та на визначення міри покарання, а також у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та суворіше покарання.

Ухвалити вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 375 ч.2, ст. 366 ч.1 КК України та призначити покарання:

за ст. 375 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість ) років,

на підставі ст. 55 ч.2 КК України позбавити ОСОБА_3 права обіймати посади в органах судової влади строком на 3 (три) роки.

за ст. 366 ч.1 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах судової влади строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 70 КК України визначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, з позбавленням права обіймати посади в органах судової влади строком на 3 (три) роки.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій вважає, що вирок Болехівського міського суду від 07.11.2014 року є незаконним, оскільки ні на досудовому слідстві ні в суді не здобуто і не встановлено його умислу на вчинення злочинів, передбачених ст. 375 та ст. 366 КК України. Окрім цього, суд першої інстанції відхилив клопотання прокурора про допит свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, показання яких вважає могли мати вирішальне значення для суду при постановленні вироку. Просить вирок, ухвалений Болехівським міським судом 07.11.2014 року про визнання його, ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366 ч.1, 375 ч.1 КК України і призначенні покарання - два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду судді протягом трьох років - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

За вироком суду ОСОБА_3, громадянина України, з вищою освітою, працюючого суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366 ч.1, ст. 375 ч.1 КК України та призначено покарання:

за ст. 366 ч.1 КК України - один рік обмеження волі з позбавленням права займати посади судді на строк два роки;

за ст. 375 ч.1 КК України із застосуванням ст. 55 ч.2 КК України - два роки обмеження волі з позбавленням права займати посаду судді на строк три роки.

Відповідно до ст. 70 ч.1 КК України визначено остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду судді протягом трьох років.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено без змін - заставу.

Після вступу вироку в законну силу грошові кошти в сумі 60900 ( шістдесят тисяч дев'ятсот) гривень, внесені ОСОБА_9 на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ГУ ДКСУ в Львівській області МФО 825014 код ЗКПО 26306742 повернути заставодателю - ОСОБА_9

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 1475 (одну тисячу чотириста сімдесят п'ять ) грн. 04 коп. судових витрат, затрачених на проведення експертиз.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що згідно з Указом Президента України від 10.11.2009 року № 918/2009 " Про призначення суддів" ОСОБА_3 призначено строком на 5 років на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

07 грудня 2009 року він прийняв присягу судді, де урочисто присягнув об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватись морально-етичних принципів поведінки судді, дотримуватись морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Проте ОСОБА_3, перебуваючи на посаді судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, у 2011-2012 роках вчинив умисні злочини проти правосуддя за таких обставин.

Влітку 2011 року, організована груп в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, справи щодо яких виділені в окреме провадження, розроблено злочинну схему із заволодінням рухомим майном територіальної громади м. Львова шляхом звернення до Дрогобицького міськрайонного суду із фіктивними позовними заявами, що містили завідомо недостовірні відомості щодо предмета спору та інших суттєвих обставин, визначених ст. 119 Цивільного процесуального Кодексу України.

Ініціювавши в ході розгляду указаних цивільних справ укладення мирових угод, що містили завідомо недостовірні відомості про наявність договірних відносин між сторонами у справі, суддя ОСОБА_3 ухвалив 5 (п'ять) завідомо неправосудних рішень про закриття провадження у справах у зв'язку з визнанням мирових угод, на підставі яких за фізичними особами, що виступали фіктивними сторонами у справах, визнано право власності на 12 приміщень, загальною площею 2452,4 м2 та загальною вартістю 3 502 862 грн., розташованих на території м. Львова та належних територіальній громаді м. Львова, після чого здійснено реєстрацію права власності на об'єкти в ОПК ЛОР «БТІ та ЕО» та в Реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції.

Зокрема, указана група 08 грудня 2011 року, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вхідним №25321 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо виготовлення технічної документації та експертних висновків на 6 (шість) об'єктів нерухомості, розташованих у м. Львові на вулицях Личаківській, Зеленій, Городоцькій, Замарстинівській та Простій. 08 грудня 2011 року згаданій цивільній справі присвоєно №2-2899/11. Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_3 виніс ухвалу від 08 грудня 2011 року про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 12 грудня 2011 року.

12 грудня 2011 року до Дрогобицького міськрайонного суду подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_10, клопотання від імені ОСОБА_11 про заперечення використання звукозапису під час розгляду цивільної справи, мирову угоду, укладену між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, згідно з якою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 погоджуються про визнання за ОСОБА_11 права власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_2 загальною площею 369,2 м2 , Замарстинівська, 20, загальною площею 79,4 м2 , АДРЕСА_3 загальною площею 54,1 м2 , - які підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_11

В той же день зазначені вище документи подані до суду невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду вказаної цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_3, будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст. 114 та ст.115 ЦПК правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 12 грудня 2011 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що по АДРЕСА_24 за відсутності позивача або його представника, прийняв до розгляд зустрічний позов про визнання права власності на нерухоме майно територіальної громади м. Львова і з грубим порушенням вимог ст.ст. 210, 213, 214 ЦПК щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 цього ж Кодексу, у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 12 грудня 2011 року, якою закрив провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_11 в власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресами: АДРЕСА_2 загальною площею 369,2м2 , АДРЕСА_25, загальною площею 79,1 м2 , АДРЕСА_3, загальною площею 54,1 м2 , вартістю 78 тис. 53 гривні.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_3 скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови для вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_20 протокол судового засідання від 12 грудня 2011 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_11 та ОСОБА_10

За заявою органів прокуратури Львівської області про перегляд судового рішення Дрогобицьким районним судом Львівської області 17 вересня 2013 року зазначену ухвалу судді ОСОБА_3 скасовано у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова.

Організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3 також, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_12 та ОСОБА_13, 28 березня 2012 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №5449 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_12 до ОСОБА_13 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо оренди нерухомого майна ? нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_4

28 березня 2012 року указаній цивільній справі присвоєно №1306/3038/2012. Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_3 в той же день виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 02 квітня 2012р.

В день розгляду вказаної справи 02 квітня 2012 року до Дрогобицького міськрайонного суду подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_12, договір оренди з правом викупу від 01 березня 2010 року, згідно з яким ОСОБА_13 передає в строкове платне користування ОСОБА_12 приміщення по АДРЕСА_4 повідомлення від ОСОБА_13 про розірвання договору, заяву від ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про укладання мирової угоди, мирову угоду, укладену між ними, відповідно до якої вони погоджуються на визнання за ОСОБА_13 права власності на нежитлове приміщення, площею 766 м2 по АДРЕСА_4 які підписані від імені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та подані до суду невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду вказаної цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_3, будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст. 114 та ст.115 ЦПК правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 17 серпня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов і з грубим порушенням вимог ст.ст.210, 213, 214 ЦПК щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 цього ж Кодексу, у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 02 квітня 2012 року, якою закрив провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_13 право власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресою: АДРЕСА_26 загальною площею 767,4 м2, вартістю 170 394 грн. та одночасно зобов'язав ОПК ЛОР «БТІ та ЕО», яке не було стороною у справі, зареєструвати право власності на вказане приміщення за ОСОБА_13

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_3, скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_20 протокол судового засідання від 02.04.2012року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_12 та ОСОБА_13

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу апеляційною інстанцією скасовано 25 квітня 2013 року у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова, а також через порушення правил виключної підсудності.

Також апеляційним судом Львівської області 25 квітня 2013 року на адресу голови Дрогобицького міськрайонного суду скеровано окрему ухвалу щодо порушення суддею ОСОБА_3 в ході розгляду указаної цивільної справи норм закону.

Крім того, організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, справи щодо яких виділені в окреме провадження, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_14 та ОСОБА_15, 13 серпня 2012 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №12373 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_14, підписи якого підробив особисто Особа 1, до ОСОБА_15 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих у м. Львові за адресами: АДРЕСА_5. Вказаній цивільній справі присвоєно №1306/6653/2012. Визначений в порядку ст.11-1 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_3 13 серпня 2012 року виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 18 серпня 2012 року, а згідно з ухвалою від 09 жовтня 2012 року про виправлення описки ? на 17 серпня 2012 року.

В день розгляду зазначеної справи в Дрогобицький міськрайонний суд подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди документів, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: клопотання від імені ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про заперечення використання звукозапису під час розгляду цивільної справи, зустрічний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_14, договір оренди з правом викупу від 01 серпня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_15 передає в строкове платне користування ОСОБА_14 приміщення на вулицях АДРЕСА_22 АДРЕСА_18 та АДРЕСА_9, повідомлення від ОСОБА_15 про розірвання договору, заяву від ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про укладання мирової угоди, мирову угоду, укладену між ними, відповідно до якої вони погоджуються на визнання за ОСОБА_15 права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_6 які підписані та подані до суду невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду даної цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_3, будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст. 114 та ст.115 ЦПК правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 17 серпня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов і з грубим порушенням вимог ст.ст.210, 213, 214 ЦПК щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 цього ж Кодексу, у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 17 серпня 2012 року, якою закрив провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_15 право власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресами: АДРЕСА_7, загальною площею 150,6 м2, вартістю 233 686 грн., АДРЕСА_9, загальною площею 47,5 м2 , вартістю 52 153 грн., та АДРЕСА_8, загальною площею 382,6 м2 , вартістю 575 583 гривні.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_3, скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_20 протокол судового засідання від 17 серпня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_14 та ОСОБА_15

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу апеляційною інстанцією скасовано 27 травня 2013 року у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова, а також через порушення правил виключної підсудності.

Організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_4 та ОСОБА_16, 22 серпня 2012 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. № 12674 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_4 до ОСОБА_16 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо виготовлення технічної документації та експертних висновків на об'єкт нерухомості, розташований у АДРЕСА_27. Вказаній цивільній справі присвоєно №1306/6380/2012.

Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_3 22 серпня 2012 виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив 29 серпня 2012 року її розгляд.

29 серпня 2012 до Дрогобицького міськрайонного суду подано пакет підроблених необхідних документів для укладення мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_16 до ОСОБА_4, клопотання від імені ОСОБА_16 про заперечення використання звукозапису під час слухання цивільної справи, заяву про укладення мирової угоди, мирову угоду, укладену між ОСОБА_16 та ОСОБА_4, згідно з якою вони погоджуються на визнання за ОСОБА_16 права власності на приміщення по ОСОБА_19, загальною площею 15,2 м2, які підписані та подані до суду невстановленими особами від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_16, оскільки ОСОБА_16 і ОСОБА_4 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_3, будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст. 115 ЦПК правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 29 серпня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов про визнання права власності на нерухоме майно територіальної громади м.Львова і з грубим порушенням вимог ст.ст.213, 214, 210 ЦПК щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст. 175 цього ж Кодексу у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 29 серпня 2012, якою закрив провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_16 право власності на приміщення по ОСОБА_19, загальною площею 156,2 м2 вартістю 175 639 грн.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_3, скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_20 протокол судового засідання від 29 серпня 2012, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_16

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу апеляційною інстанцією скасовано 29 травня 2013 у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затверджені судом, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова.

Також організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_14 та ОСОБА_17, до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №17114 подала 28 листопада 2012 року фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_14 до ОСОБА_17 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих АДРЕСА_10. Вказаній цивільній справі присвоєно №1306/9103/2012.

Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_3 28 листопада 2012 року виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 04 грудня 2012р.

До Дрогобицького міськрайонного суду в день розгляду справи 04 грудня 2012 року подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_17 до ОСОБА_14, заяву від ОСОБА_14 та ОСОБА_17 про укладання мирової угоди, мирову угоду укладену між ними, згідно з якою ОСОБА_14 та ОСОБА_17 погоджуються про визнання за ОСОБА_17 права власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_11, АДРЕСА_7, АДРЕСА_12 та АДРЕСА_13, - які підписані та подані до суду невстановленими особами від імені ОСОБА_14 та ОСОБА_17, оскільки ОСОБА_14 та ОСОБА_17 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_3, будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст. 114 та ст.115 ЦПК правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 04 грудня 2012 у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов і з грубим порушенням вимог ст.ст. 210, 213, 214, ЦПК щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст. 175 цього ж Кодексу, у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів і правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 04 грудня 2012 року, якою закрив провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_17 право власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресою: вул. АДРЕСА_20 загальною площею 131,2 м2, вартістю 250 898 гри., АДРЕСА_14 загальною площею 147,5 м2, вартістю 290 855 грн., АДРЕСА_12, загальною площею 53,5 м2 вартістю 176 074 гри., АДРЕСА_13, загальною площею 113,2 м2, вартістю 172 895 грн.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_3, скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_20 протокол судового засідання від 04 грудня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_14 та ОСОБА_17

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу апеляційною інстанцією скасовано 28 травня 2013 року у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова.

Внаслідок подальшої протиправної реєстрації в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» права власності за фізичними особами на підставі зазначених неправосудних ухвал з права власності територіальної громади м. Львова незаконно вибули приміщення у АДРЕСА_2 АДРЕСА_25, АДРЕСА_3 АДРЕСА_15 АДРЕСА_16 АДРЕСА_17 АДРЕСА_18, АДРЕСА_19 АДРЕСА_20 АДРЕСА_21, АДРЕСА_22 загальною площею 2 тис. 452,4 м2 та загальною вартістю 3 502 862 грн.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор, підтримав подану апеляційну скаргу просив її задовольнити, щодо апеляційної скарги зі змінами обвинуваченого ОСОБА_3 просив залишити її без задоволення;

- обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5, підтримали свою апеляційну скаргу зі змінами просили її задовольнити, щодо апеляційної скарги прокурора то заперечили просили її залишити без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вирок суду слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, чого суд першої інстанції в повній мірі не дотримався, що на думку колегії суддів призвело до неправильних висновків.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується за ст. 366 ч.1 та ст. 375 ч.2 КК України так як працюючи суддею Дрогобицького районного суду постановив п'ять завідомо неправосудних ухвал, що спричинило тяжкі наслідки територіальній громаді м. Львова.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений вказує на те, що судом з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами проведено не в повному обсязі, без всестороннього з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, з чим погоджується колегія суддів.

Ухвалюючи вирок суд першої інстанції допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, що призвело перекваліфікації дій обвинуваченого.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_3 з ст. 375 ч.2 на ч.1 КК України суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що в його діях немає такої кваліфікуючої ознаки вказаного кримінального правопорушення як спричинення тяжких наслідків у зв'язку з відсутністю в розділі XVIII Особливої частини Кримінального кодексу України їх законодавчого визначення та неможливість застосування аналогії закону в такому випадку. Крім того, в обгрунтування свого висновку суд послався також на те, що подальше скасування завідомо неправосудних ухвал не може розглядатися як настання тяжких наслідків у вигляді матеріальної шкоди. Також підставою для перекваліфікації дій ОСОБА_3 суд визнав відсутність в обвинувачені суб'єкту, якому було заподіяно тяжкі наслідки та те, що потерпілим у цьому провадженні ніхто не визнавався. Недоведеним суд першої інстанції визнав також розмір збитків у грошовому вимірі в сумі 3502862 грн., пославшись на відсутність доказів з цього приводу. За недоведеність з обвинувачення ОСОБА_3 виключено також твердження про те, що він діяв в інтересах Особи 3, яка використовувала корупційні зв'язки з ним як з суддею.

Колегія суддів вважає, що доводи наведені в апеляційній скарзі прокурора про те, що висновки суду першої інстанції про необхідність перекваліфікації діянь обвинуваченого ОСОБА_3 з ст. 375 ч.2 на ч.1 КК України не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що у свою чергу вплинуло на правильність застосування закону про кримінальну відповідальність та визначення міри покарання є обгрунтованими та підставними.

Постановлення суддею завідомо неправосудного судового рішення, що спричинило тяжкі наслідки згідно ст.375 ч.2 КК України, є оціночним поняттям, визначення якого розділ XVIII Особливої частини Кримінального кодексу України не містить.

Таке оціночне поняття включає в себе ряд наслідків, частину яких суд першої інстанції зазначив у вироку, але не врахував при кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 375 КК України. До тяжких наслідків вказаного правопорушення відноситься заподіяння значної матеріальної шкоди будь якому суб'єкту. Невизнання судом заподіяння матеріальної шкоди значною внаслідок вилучення з власності територіальної громади міста Львова 12 нежитлових приміщень загальною площею 2 454 034 кв. м. та загальною вартістю 3 502 862 грн. колегія суддів, вважає безпідставним та належно не вмотивованим, враховуючи розмір, вартість та загальну кількість нежитлових приміщень, що вийшли з власності територіальної громади. Посилання суду у вироку на неможливість застосування вказаного кримінального закону шляхом аналогії колегія суддів вважає таким, що суперечить точному змісту вказаного закону та ухиленням суду від виконання свого конституційного обов'язку щодо законного та обґрунтованого виконання судової функції.

Необґрунтованим колегія судів вважає також висновок суду про те, що розмір шкоди не визначений стороною обвинувачення у грошовому вимірі.

Однак, з даного приводу слід зазначити, що в матеріалах кримінального провадження містяться письмові докази щодо вищевказаної нерухомості, яка знаходиться у м. Львові, а саме: Наказ про затвердження результату незалежної експертизи суб'єкта приватизації від ПП «Оцінка» від 30 вересня 2010 року по об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_30 загальною площею 369,2 кв. м., вартість якого становила 1 000 010 грн. (Т.3 а.с.246); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідності до якої нерухомість по АДРЕСА_25, площею 79,4 кв. м., вартість 316 632 грн. (Т.1 а.с. 187, а.с.208); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідності до якої нерухоме майно по АДРЕСА_3, має площу 54,1 кв. м. та вартість 78 053 грн. (Т.1 а.с.201); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_23 має площу 767,4 кв. м., та вартість 170 393 (Т.1 а.с.191); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_7, має площу 150,6 кв. м. і вартість 233 686 грн. (Т.1, а.с.176); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що находиться по АДРЕСА_31, площею 47,5 кв. м., вартістю 52153 грн. (Т.1 а.с.197); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_8, загальною площею 382,6 кв. м. і вартість якої становить 575 583 грн. (Т.1 а.с.197, а.с.199); Інформаційна довідка з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул. АДРЕСА_19 площею 156, 2 кв. м., вартість якого становить 175 639 грн. (Т.1 а.с.180); Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої нежитлове приміщення за адресою вул. АДРЕСА_20 загальною площею 131,2 кв. м., має вартість 250 898 грн. (Т.1 а.с.194); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідності до якого нерухоме майно, що розташоване по АДРЕСА_14 площею 147, 5 кв. м., має вартість 290 855 грн. (Т.1 а.с.194); Інформаційна довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_28, площею 53,5 кв. м., має вартість 176 074 грн. (Т.3 а.с.29); Інформаційна довідка з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з яким нерухомість, що розташована по АДРЕСА_29, площею 113,2 кв. м., має вартість 172 895 грн. (Т.1 а.с.195). Всього майна на загальну суму 3 502 862 грн.

Отже, передчасними та необґрунтованими колегія суддів вважає, висновки суду першої інстанції про те, що тяжкі наслідки не настали, оскільки завідомо неправосудні рішення були скасовані апеляційним судом за апеляцією прокурора, а тому не вийшли з власності територіальної громади міста Львова.

Враховуючи наведене, доводи апеляційних скарг щодо скасування вироку суду першої інстанції є підставними, оскільки потребують додаткової перевірки в частині правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3

Щодо апеляційної скарги обвинуваченого, то вона підставна і її доводи без заявленого клопотання, щодо допиту додаткових свідків з приводу фактичних обставин справи, не можуть розглядатися апеляційним судом, який в силу положень ст. 404 КПК України переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

За таких обставин, виходячи зі змісту положень статті 412 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, при розгляді кримінального провадження, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що безумовно тягне за собою скасування рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді кримінального провадження слід більш повно та всесторонньо дослідити обставини кримінального провадження, дати належну правову оцінку всім доказам, визначитися з правильністю застосування кримінального закону, у тому числі щодо корупційної складової в діях ОСОБА_3 та прийняти справедливе, законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення .

Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 417, 418,419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_2 - задовольнити частково, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 зі змінами - задовольнити повністю.

Вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2014 року щодо ОСОБА_3 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.Д. Фіцак

Судді: Б.І. Кукурудз

О.П. Васильєв