Ухвала суду № 57716317, 11.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/5497/12 Головуючий в суді першої

Провадження 22ц/774/778/К/16 інстанції - Чайкіна О.В.

Категорія № 27 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Євтодій К.С.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Бродька Анатолія Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Криворізької філії «ПриватБанк» про визнання договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Криворізької філії «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк), в якому просила суд визнати недійсним договір поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року. В обґрунтування свої вимог позивач посилалась на те, що зазначений договір поруки з метою забезпечення перед Банком виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008р. укладено від її імені іншою особою, оскільки вона не приймала участі в укладенні даного правочину, жодного підпису під подібними угодами не ставила та взагалі не знала про його існування.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та задоволення її позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом усіх обставини справи. Вважає, що судом не надано належної правої оцінки доказам по справі, а саме: висновку судової почеркознавчої експертизи № 58/04-489 від 22 вересня 2015 року, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_4, в договорі поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою, при оцінюванні результатів порівняльного дослідження встановлено, що виявлені ознаки, за якими встановлено відмінності підпису відносно стійкі, що, на її думку, є підставою для визнання зазначеного договору поруки недійсним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 10 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № KRKWGK0000000005, у відповідності до умов якого ОСОБА_4 поручилась відповідати за виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором (а.с.9).

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_4 посилалась на те, що вона не приймала участі в укладенні договору поруки та взагалі не знала про його існування, а також на те, що цей договір підписано іншою особою, що є підставою для визнання його недійсним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з презумпцією правомірності правочину, встановленою ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).

Цивільним кодексом України визначений вичерпний перелік умов, за яких правочин може вважатися недійсним.

Так, відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Кодексу.

Зокрема, згідно з ч. 1-3, 5, 6 зазначеної статті ЦК встановлено наступні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, відповідно до положень с. 2, 3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як установлено в судовому засіданні, форма і зміст договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року, укладеного між сторонами, повністю відповідають вимогам чинного законодавства України щодо зазначення усіх істотних умов кредитного договору, що вимагаються законодавством при укладенні даного виду договорів.

Заперечуючи факт укладення договору поруки, ОСОБА_4 посилалась на висновки судової почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Дніпропетровській області № 58/04-489 від 22 вересня 2015 року.

Згідно з висновками зазначеної експертизи, підпис від імені ОСОБА_4, що розташований в графі «Поручитель» договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року виконаний, ймовірно, не ОСОБА_4, а іншою особою. Вирішити питання в категоричній формі, не надалось можливим через недостатню кількість вільних зразків всіх варіантів підпису ОСОБА_4 (а саме варіанту підпису ОСОБА_6.) (а.с.156-160).

Від проведення додаткової почеркознавчої експертизи позивач ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_2 відмовилась. При цьому судом першої інстанції в судовому засіданні сторонам роз'яснено можливість виклику експерта для надання пояснень, можливість призначення повторної чи додаткової експертизи та роз'яснено зміст ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.. 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Згідно ст.. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 212 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За змістом ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є беззаперечним доказом і оцінюється судом за правилами, установленими ст. 212 ЦПК України, тобто у сукупності з іншими доказами.

Встановивши під час розгляду справи, що висновок почеркознавчої експертизи, проведеної у справі за клопотанням позивача, є ймовірним, не містить категоричного твердження про те, що ОСОБА_4 не підписувала спірний договір поруки, та не може бути визнаний судом як належний та допустимий доказ відсутності волевиявлення ОСОБА_4 на укладання (підписання) спірного договору, а також зважаючи на відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів, які б спростовували факт укладення та підписання ОСОБА_4 договору поруки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення її позовних вимог через їх недоведеність.

Враховуючи те, що згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 58/04-489 від 22 вересня 2015 року, підпис від імені ОСОБА_4, що розташований в графі «Поручитель» договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року виконаний, ймовірно не ОСОБА_4, а іншою особою, а також те, що виявити більшу кількість розбіжних ознак, достатню для вирішення питань в категоричній формі, не надалось можливим через недостатню кількість вільних зразків всіх варіантів підпису ОСОБА_4 (а саме варіанту підпису ОСОБА_6.), при цьому ОСОБА_4 не надано клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи, на думку колегії суддів, суд першої інстанції у відповідності до ст. 212 ЦПК України, надав належну оцінку висновку почеркознавчої експертизи у сукупності з іншими доказами у справі.

Зокрема, судом взято до уваги той факт, що боржник ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_4 на момент укладання спірного правочину працювали в одній установі - ПП «МіражПлюс», позивач - директором, а ОСОБА_5 - її заступником. Саме позивач засвідчила своїм підписом довідки про доходи ОСОБА_5 та свої доходи, які були надані Банку при укладенні кредитного договору та договору поруки (а.с. 36,37).

Зважаючи на цей факт, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недостовірними пояснення допитаного в якості свідка ОСОБА_5, який стверджував, що він не був знайомий з ОСОБА_4, тому вона не могла поручитися за нього по укладеному ним кредитному договору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 висновки суду не спростовують та не містять підстав для її задоволення.

Так, доводи апелянта щодо не надання судом належної правої оцінки висновку судової почеркознавчої експертизи № 58/04-489 від 22 вересня 2015 року, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_4 в договорі поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою, не можуть бути взятими до уваги, оскільки як зазначено вище, висновок почеркознавчої експертизи, проведеної в межах судового розгляду даної справи, є ймовірним, і не містить категоричного твердження про те, що позивач не підписувала спірний договір поруки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308,313-315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І. Є. Ляховська

Судді: А.П. Барильська

Л.В. Михайлів