Рішення № 5771528, 19.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.09 Справа№ 26/50

За позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Управління комунальної власності Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Західно-Український техно-торговий центр „Івіта-Сервіс”, м. Львів

про: стягнення 110809,99 грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Західно-Український техно-торговий центр „Івіта-Сервіс”, м. Львів

до відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

про: визнання недійсним договору оренди

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від прокуратури Чорнописка Н.М. помічник прокурора

від позивача Ваверчак Б.П. головний спеціаліст відділу захисту майнових прав юридичного управління (довіреність № 2302-6950 від 11.01.2008 р.)

від відповідача Вихованський К.В. представник (довіреність № 2 від 02.04.2009 р.)

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Управління комунальної власності Львівської міської ради, м. Львів звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Західно-Український техно-торговий центр „Івіта-Сервіс”, м. Львів про стягнення 110809,99 грн.

Ухвалою суду від 10.03.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2009 р. В судовому засіданні 29.04.2009 р. оголошувалась перерва до 19.05.2009 р. Ухвалою суду від 29.04.2009 р. за спільним клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна загальною площею 137,1 кв.м. по вул. Мазепи, 11 у м. Львові, внаслідок несвоєчасного внесення орендної плати, у відповідача виникла заборгованість, про що свідчить відповідний розрахунок.

Відповідачем подано відзив на первісний позов, в якому зазначає, що згідно укладеного договору оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 05.11.2008 р., зокрема п. 5.1, визначено розмір орендної плати в сумі 621,65 грн. без ПДВ. Термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 05 листопада 2008 року до 04 листопада 2011 року. Перебіг терміну дії Договору оренди та настання обов'язку Орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання. Внесений з ініціативи Орендодавця до Договору п. 12.2, як підставу виникнення, визначає дату втрати чинності наказу управління від 16.04.2007 року № 274-О. Незважаючи на те, що в період з 16.04.2007 р. до 05.11.2008 р. зазначене приміщення Орендарем лише утримувалось, він щомісячно платив орендну плату, про що свідчать акти звірки, виставлені рахунки та платіжні доручення. Відповідно до зазначених документів, заборгованості з орендної плати не існувало. Відповідач вказує, що в предметі договору оренди № Ш-6738-8 від 05.11.2008 р., сторони визнають чинність наказу управління комунальної власності від 16.04.2007 р. № 274-О. Тому, п. 12.2 суперечить самому договору в цілому, не базується на Законі та на дійсних взаємовідносинах між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Західно-український техно-торговий центр „Івіта-Сервіс”, м. Львів 29.04.2009 р. звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів про визнання недійсним договору оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 05.11.2008 р. в частині п. 12.2.

Ухвалою суду від 05.05.2009 р. розгляд зустрічного позову призначено в судовому засіданні на 19.05.2009 р.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в період з 16.04.2007 р. до 05.11.2008 р. орендоване приміщення Орендарем не використовувалось, проте сплачувалась орендна плата за ставками, визначеними попереднім договором оренди від 14.11.2002 р. № Ш-1254. Внесений в договір пункт 12.2 є нікчемним зобовязанням, яке порушує права та законні інтереси другої сторони, оскільки виникло ні не на підставі закону, ні не на підставі дійсних відносин між сторонами. Крім цього, наявність даного пункту договору унеможливлює проведення капітального ремонту приміщення.

Відповідачем подало відзив на зустрічний позов, в якому просить в його задоволенні відмовити. Свою позицію обгрунтовує тим, що сторони вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства. Зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору. Тому відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову.

Представники прокуратури, позивача та відповідача в судове засідання зявилися, викладене в позовній заяві та відзивах на первісний та зустрічний позов підтримали повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

За Договором оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 05.11.2008 р. (далі по тексту Договір оренди), на підставі наказів Управління комунальної власності від 16.04.2007 р. № 274-0 та від 11.09.2008 р. № 666-0, договору оренди від 14.11.2002 р. № Ш-1254, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме приміщення 1-го поверху, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Мазепи, 11 загальною площею 137,1 кв.м. з індексом приміщення 4-1 - 4-10, 4-10а відповідно до даних технічного паспорта ЛМБТІ від 28.03.1997 року № 459.

Вартість об'єкта оренди, відповідно до звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом від 20.10.2008 року № 726-е, станом на 01 вересня 2008 року становить 556 048,00 грн.

Згідно п. 2.1 Договору оренди, визначено цільове призначення обєкта оренди для побутового обслуговування населення.

Пунктом 5.1. Договору оренди визначено розмір орендної плати в сумі 621,65 грн. без ПДВ.

Термін Договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 05 листопада 2008 року до 04 листопада 2011 року.

Перебіг терміну дії Договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання.

Пунктом 12.2. Договору оренди визначено, що сторони домовились вважати істотною його умовою наступне: «Орендар зобов'язується протягом 15 календарних днів від дати переукладення Договору провести сплату різниці по орендній платі, яка виникла з дати втрати чинності наказу управління від 16.04.2007 року № 274-0 до моменту переукладення Договору із врахуванням суми, внесеної ним за цей період, згідно із наступним розрахунком: (сума орендної плати * кількість місяців від дати втрати чинності наказу від 16.04.2007 року № 274-О до дати переукладення Договору) - (сума орендної плати, внесена орендарем за цей період) * (індекси інфляції за цей період) * (ПДВ) = (5621,65*15) - 16600,98*(1,022*1,029*1.022*1,021*1,029*1,027*1,038*1,031*1,013*1,008*0,995*0,999*1,011)*1,2 = 103 494,40 грн. в т.ч. ПДВ 17 249,07 грн.».

Сторони в предметі договору оренди № Ш-6738-8 від 05.11.2008 р. підтвердили чинність наказу управління комунальної власності від 16.04.2007 р. № 274-О.

За період з 01.01.2007 р. до 30.11.2008 р. заборгованості з орендної плати відповідача перед позивачем не існує, про що свідчать акти звірки, підписані керівниками та скріплені печатками, рахунки на оплату та платіжні доручення, які додані до матеріалів справи.

Позивачем не доведено того, що п. 12.2 договору оренди відповідає фактичним відносинам між сторонами, типовому договору, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», іншому цивільному законодавству, яке визначає відносини щодо оренди (найму).

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна.

Визначена в спірному пункті сума не є орендною платою з огляду на зазначену норму закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірний пункт внесений сторонами в текст договору оренди внаслідок помилки.

Вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони (сторін), яка діяла під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.

За приписами ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України, власність зобовязує, а власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 3 цієї статті встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України, господарське зобовязання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Стаття 207 ГК України встановлює, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, зокрема і умову типового договору, яка вимагає від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Виконання господарського зобовязання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Що стосується відносин сторін щодо проведення капітального ремонту, ці обставини не є підставою для визнання договору недійсним. Однак, підставою для відмови в наданні згоди позивач зазначив наявність заборгованості, яка виникла зі спірного п. 12.2 Договору оренди. За таких обставин орендар вправі повторно звернутись до орендодавця чи врегулювати спір в судовому порядку.

Первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасного внесення орендної плати не відповідають фактичним обставинам справи. Надані відповідачем первинні бухгалтерські платіжні документи свідчать про відсутність заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2007 р. до 30.11.2008 р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що первісні позовні вимоги необгрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають, а зустрічні позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 203, 215, 217, 236, 319 ЦК України, ст.ст. 202, 207 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні первісного позову відмовити.

2.Зустрічний позов задоволити повністю.

3.Визнати недійсним договір оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 05.11.2008 р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) та Товариством з обмеженою відповідальністю Західно-Український техно-торговим центром „Івіта-сервіс” (м. Львів, вул. Ляїмберга, 9/15, код ЄДРПОУ 22346667) в частині п. 12.2.

4.Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів, пл. Галицька, 15, п/р 37183003003071 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 25558625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Український техно-торговим центром „Івіта-сервіс” (м. Львів, вул. Ляїмберга, 9/15, п/р 260033011826 в ЛМВ Ощадбанку, МФО 385048, код ЄДРПОУ 22346667) 85 грн. 00 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя