Рішення № 57714875, 28.03.2016, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2405/15-ц

№ провадження 2/208/806/16

РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2016 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі - Щербацевич Д.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача, адвоката: Сафронова Олега Сергійовича,

відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Дніпродзержинська міська рада та Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції про витребування майна від добросовісного набувача, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 третя особа Реєстраційна служба Дніпродзержинського МУЮ, але згодом він уточнив свої позовні вимоги, залучив до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Дніпродзержинську міську раду та просив суд витребувати від ОСОБА_3 нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 нежитлові приміщення № 13,14. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 нежитлових приміщень № 13,14 за ОСОБА_3. Поновити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 приміщень № 13, 14 за ОСОБА_1. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

В судове засідання з'явився позивач та його представник, уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, в обґрунтування уточних позовних вимог зазначив, що в березні 2005 року ним, ОСОБА_1, на підставі договору купівлі - продажу було придбано дві квартири за АДРЕСА_1. Дані договори були посвідчені приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик Л.Л., право власності на зазначені квартири було зареєстровано на його ім'я в БТІ м. Дніпродзержинська. В придбаних квартирах позивач не був зареєстрований та не проживав, а був зареєстрований за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_15. В травні 2011 року від сусідів позивач дізнався про замінені двері в квартирах. Звернення до Заводського РВВС щодо самовільного захоплення належного позивачу майна дієвих результатів не дало. Із повідомлення ЖКО стало відомо, що позивач вже не є власником вищезазначених квартир, а новим власником є відповідач ОСОБА_3 Як згодом виявилося, в жовтні 2009 року, відповідачем на підставі договорів купівлі - продажу було придбане спірне майно у ОСОБА_5, за яким право власності на належні квартири АДРЕСА_1, було визнано на підставі заочних рішень Заводського районного суду у 2009 році. За заявами позивача заочні рішення були скасовані. У листопаді 2011 року Заводський районний суд позовні заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Товарної біржі «Автомобілі і нерухомість» про визнання договорів купівлі - продажу дійсними та визнання права власності на придбане майно залишив без розгляду. Всі ці обставини були встановлені Заводським районним судом м. Дніпродзержинська по цивільній справі № 208/78/13-ц. Своїм рішенням від 13.08.2014р., суд задовольнив позовні вимоги позивача повністю та визнав недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на товарній біржі «Автомобілі і нерухомість», визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Апеляційним судом Дніпропетровської області рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.08.2014р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 було скасоване. При цьому апеляційний суд зазначив, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У ньому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. І ст. 388 ЦК України». Рішення апеляційного суду від 16 лютого 2015 року набрало законної сили. За таких обставин позивач змушений звернутися до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з віндикаційним позовом до ОСОБА_3 про витребування майна від добросовісного набувача, крім того відповідно до висновку № 643/12-15 судово-будівельно-технічної експертизи, складеного 18.01.2016 року судовим експертом Харченко В.В., станом на 11.01.2016 рік, такий нерухомий об'єкт, як квартира, АДРЕСА_1 не існують, крім того відповідно до висновку № 643/12-15 судово-будівельно-технічної експертизи, складеного 18.01.2016 року судовим експертом Харченко В.В., станом на 11.01.2016 рік, такий нерухомий об'єкт, як квартира, АДРЕСА_1 не існують, ці приміщення є нежитловими. Таким чином, ОСОБА_3, знаючи про виниклий спір, щодо житлових квартир за адресою: АДРЕСА_1, ще під час судового розгляду, не поставивши до відома Дніпродзержинську міську раду про зазначений спір, отримав дозвіл на виведення спірних квартир із житлового фонду у нежитлові приміщення та отримав свідоцтва, на право власності на вказане нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 від 22.01.2013 року. З посиланням відповідача на ст. 216 ЦК України щодо «неможливості повернення одержаної речі, якщо з неї шляхом переробки створена нова річ» позивач не погоджується, оскільки він вважає, що така норма в даній статті не закріплена. Крім того, відповідач, на думку позивача помилково вважає виведені квартири у нежитлові приміщення новою річчю. Оскільки, фактично приміщення за № 13 та 14 не реконструйовані та не прийняті в експлуатацію як новий об'єкт. Під реконструкцією розуміється - це роботи, які можуть здійснюватися в комплексі з переплануванням та переобладнанням приміщення. Вони передбачає надбудови, вбудови, прибудови, часткові зміни в окремих конструкціях або в архітектурному вигляді будівлі. Із фото таблиць судово-будівельно-технічній експертизи, складеної 18.01.2016 року № 643/12-15 видно, що приміщення № 13 та 14 - не реконструйовані, не переобладнані, не переплановані. Також експертом не вказано, що спірні приміщення є новою річчю, введені в експлуатацію як новий об'єкт, а також має новий план. Оскільки витребування спірного нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивача має наслідком позбавлення відповідача права власності на це нерухоме майно, то відповідно має бути скасовано запис державного реєстратора про реєстрацію права власності у Державному реєстрі права власності на нерухоме майно - на квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, тому просить суд його уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі..

Представник позивача в судовому засіданні підтримав викладені вимоги позивачем у його уточненому позові та також наполягав на задоволенні уточнених вимог у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання з'явився, як первісні позовні вимоги так і уточнені не визнав, вважає їх незаконними необґрунтованими та безпідставними, надав до суду свої заперечення які були долучені до матеріалів справи, в обґрунтування яких суду зазначив, що у січні 2013 року, ОСОБА_1 звертався до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_5, та до нього, ОСОБА_3, треті особи: реєстраційна служба Дніпродзержинського міського Управління юстиції, товарна біржа «Автомобілі та нерухомість», приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Трухан А.В., в якому просив суд визнання правочини недійсними. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13,08.2014 року вищевказаний позов було задоволено повністю, а саме: було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на Товарній біржі «Автомобілі і нерухомість» від 23 травня 2005року, реєстр № 1389; визнано недійсним, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 05 жовтня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу Трухан А.В. та зареєстрований в реєстрі під №1315; визнано недійсним, договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на Товарній біржі «Автомобілі і нерухомість» від 17 травня 2005року, зареєстрований за № 1372; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 19.01.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом контори Дніпродзержинського нотаріального округу Трухан А.В. та зареєстрованій в реєстрі під № 14. Апеляційним судом було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та винесено нове рішення 16.02.2015 року, яким рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.08.2014 року було скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його вимог до ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, укладених на товарній біржі та нотаріальних договорів купівлі-продажу нерухомості, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.02.2015р. набрало законної чинності, нікім не оскаржувалось, тобто на теперішній час усі договори купівлі-продажу згідно яких відповідач придбав спірне нерухоме майно є законними та чинними. В березні 2015 року позивач керуючись ст. 388 ЦК України, звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до нього про витребування майна від добросовісного набувача, з яким відповідач не згоден, оскільки Предметом спору вищевказаних цивільних справ є нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, але згодом, 22.02.2016 року позивачем ОСОБА_1 було уточнено свої вимоги та він просив суд витребувати від відповідача, ОСОБА_3 нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, нежитлові приміщення № 13, 14, скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, нежитлових приміщень №13, 14 за ОСОБА_3, ОСОБА_8, та поновити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщень № 13, 14 за ОСОБА_1, з якими відповідач категорично не згоден, оскільки посилання позивача на ст..388 ЦК України є безпідставним, ця норма застосовується лише як наслідок недійсного правочину. Оскільки відповідач, ОСОБА_3, одержав: на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 05.10.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу, Труханом А.В., реєстровий №1315 АДРЕСА_1 та на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 19.01.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу, Труханом А.В., реєстровий №14 квартиру АДРЕСА_1, тому у відповідності до вищевказаних договорів, відповідачем було отримано у власність саме квартири. Майном, як особливим об'єктом, вважається: окрема річ, сукупність речей, а також; майнові права та обов'язки. Згідно рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 23.08.2012 року № 334 «Про виключення з житлового фонду міста житлових приміщень за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_10» Як вже було зазначено раніше, 11.01.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою «про визнання правочинів недійсними», тобто вже після того, як були виключенні з житлового фонду міста житлові приміщення за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_10. Враховуючи дані обставини, можливо зробить висновок про те, що ОСОБА_1 ніколи не був власником нежитлових приміщень № 13 та № 14 в будинку АДРЕСА_1, а тому задоволення позовної вимоги, стосовно поновлення державної реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_1 - не можливе. На момент розгляду даної справи, у відповідача, ОСОБА_3, у власності відсутнє таке нерухоме майно, як АДРЕСА_1, оскільки він на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.01.2013 року є, власником нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 13 та на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.01.2013 року є власником нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 14. Даний факт виключає таку законну можливість як витребування від відповідача нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. крім того позивачем по справі - ОСОБА_1 взагалі не ставилось питання про визнання недійсними вказаних Свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а тому із вищевказаного, на думку відповідача випливає висновок - ОСОБА_1 вважає законними Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: приміщення № 13 та № 14 в будинку АДРЕСА_1, а тому вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 є хибною та не підлягає задоволенню, тому відповідач з урахуванням викладеного просить суд відмовити позивачу у задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд розглянув дану справу на підставі наявних в ній документів та доказів, вислухав позивача, його представника, відповідача, оглянувши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги незаконні, необґрунтовані, безпідставні та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.08.2014 року позов ОСОБА_1 було задоволено повністю, а саме: було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на Товарній біржі «Автомобілі і нерухомість» від 23 травня 2005року, реєстр № 1389; визнано недійсним, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 05 жовтня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу Трухан А.В. та зареєстрований в реєстрі під №1315; визнано недійсним, договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на Товарній біржі «Автомобілі і нерухомість» від 17 травня 2005року, зареєстрований за № 1372; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 19.01.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом контори Дніпродзержинського нотаріального округу Трухан А.В. та зареєстрованій в реєстрі під № 14, стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 107,30 грн. з кожного у відшкодування судових витрат, стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 19.50 грн. з кожного в доход держави (а.с.6-7).

Як вбачається з рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.02.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено, та винесено нове рішення, яким рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.08.2014 року було скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його вимог до ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, укладених на товарній біржі та нотаріальних договорів купівлі-продажу нерухомості, в іншій частині рішення суду - залишено без змін (а.с.8-9).

Судом встановлено, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.02.2015р. набрало законної чинності, до теперішнього часу ніким не оскаржувалось, таким чином суд приходить висновку, що на теперішній час договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 05 жовтня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу Трухан А.В. та зареєстрований в реєстрі під №1315; та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 19.01.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом контори Дніпродзержинського нотаріального округу Трухан А.В. та зареєстрованій в реєстрі під № 14 - згідно яких відповідач набув право власності на нерухоме майно є законними та чинними.

Згідно ст. 388 ЦК України, право власника на витребування майна від добросовісного набувача, виникає у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч.2 ст.388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до вимог ч.3 ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках

З урахуванням норми ст. 388 ЦК України, право власника на витребування майна від добросовісного набувача, застосовуються, як наслідок недійсного правочину.

Згідно зі ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Неможливість повернутого, може бути обумовлена характером одержаного.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, ОСОБА_3, одержав на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 05.10.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу, Труханом А.В., реєстровий №1315 - №14 в буд. АДРЕСА_1 та на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 19.01.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу, Труханом А.В., реєстровий №14 - №13 в буд. АДРЕСА_1, таким чином, у відповідності до вищевказаних договорів, відповідачем було отримано у власність саме квартири.

Майном, як особливим об'єктом, вважається: окрема річ, сукупність речей, а також; майнові права та обов'язки.

Згідно рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 23.08.2012 року № 334 «Про виключення з житлового фонду міста житлових приміщень за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_10», спірні квартири були виключені з житлового фонду та включені в нежитловий.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 11.01.2013 року звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою про визнання правочинів недійсними, тобто вже після того, як спірні квартири були виключенні з житлового фонду міста Дніпродзержинська, та переведені в нежитлові приміщення за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_10.

З урахуванням викладено суд приходить висновку, що позивач ОСОБА_1 ніколи не був власником нежитлових приміщень № 13 та № 14 в будинку АДРЕСА_1, а тому позовної вимоги, стосовно поновлення державної реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_1 є неможливим.

Як встановлено в судовому засіданні, на теперішній час у відповідача, ОСОБА_3, у власності відсутнє таке нерухоме майно, як квартири АДРЕСА_1, оскільки на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.01.2013 року відповідач є власником нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 13 та на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.01.2013 року відповідач є власником нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 14.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем, ОСОБА_1 не ставилось питання про визнання недійсними вказаних Свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а тому він визнає їх вважає законними, тому вимога позивача про скасування запису про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 також не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 184 ЦК України, річ є визначеному індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи п.

У відповідності до ч. 1 ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначена та придатна для постійного у ньому проживанні.

Згідно зі ст. 216 ЦК України, неможна повернути одержану річ, якщо з неї шляхом переробки створена нова річ, ця норма не може застосовуватись як підстава позову повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 ніколи не був власником нежитлових приміщень № 13 та № 14 в будинку АДРЕСА_1, а тому задоволення позовної вимоги, стосовно поновлення державної реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до висновку № 643/12-15 судово-будівельно-технічної експертизи, складеної 18.01.2016 року судовим експертом Харченко В.В., станом на 11.01.2016 рік, такий нерухомий об'єкт, як квартири, АДРЕСА_1 не існують, крім того ці приміщення є нежитловими.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та норм ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст. 387 ЦК України.

Позивач повинен довести ряд обставин, наявність яких визначить підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача.

Такі обставини позивачем наведені не були, оскільки право власності позивача на спірне майно відсутнє, факт вибуття майна з володіння позивача і знаходження його у відповідача підтверджується договорами купівлі-продажу нерухомого майна, які на теперішній час є чинними, свідоцтва про право власності нежитлових приміщень АДРЕСА_1, спростовують посилання позивача на незаконність володіння відповідачем майном.

Відповідно до процесуального законодавства, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх рішень своїх вимог і заперечень. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що відповідає вимогам ч.І ст. 60 та ч.3 ст. 61 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційним судом Дніпропетровської області, визнано дійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, тобто відповідач правомірно на законних підставах набув права власності на спірне нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно до ст. 658 ЦК України, право продажу майна належить його власнику.

Відповідно до вимог ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі якщо майно було викрадене у власника або особи, якій він передав майно, загублене власником або особою, якій він передав майно, чи вибуло з володіння власника, або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно із п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлено лише тільки стороні недійсного правочину.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідність до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідність до ч.2 ст.11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

У відповідність до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

У відповідність до ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідність до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідність до ст.66 ЦПК України, висновок уповноваженої особи - докладний опис проведених досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом є доказом, який підтверджує обставини по справі.

Таким чином уточнені позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст..41 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 184, 216, 328, 330, 382, 387, 388, 658, ЦК України , ст.ст. 10, 57, 60, 88, 128, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справах і кримінальних справах «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014р. № 5, постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р., Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІУ від 01.07.2004р., суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Дніпродзержинська міська рада про витребування майна від добросовісного набувача - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 04 квітня 2016 року.

Суддя Ричка С. О.